Його світлини становлять, мабуть, 90% фотобанку «Накипіло». Ігор Лептуга працює в медіагрупі від 2014 року, тож є, що згадати.
Це серія матеріалів до десятиліття «Накипіло» заради великого збору на 102-гу бригаду ТрО, де служить наш друг Гліб Тимошенко.
Ціль: 1 000 000.00 ₴
Як ти потрапив у «Накипіло»?
Був 2014 рік, і мені хотілося фіксувати все, що відбувалося тоді в Харкові. На той момент я мав свою справу, не пов'язану з медіа, — ремонт оргтехніки. І так сталося, що все більше часу я проводив у «Накипіло». Просто на волонтерських засадах фотографував, і за два роки закрив свій бізнес. Не шкодую, бо важливо займатися тим, що тобі подобається. А мені це дуже подобається.
З того часу пам'ятаю зйомку, коли активістів не пустили на засідання Харківської міської ради. Охорона не пропускала, була штовханина. Я опинився між двох сторін, і «Накипіло» випустило кілька матеріалів. Як на мене, це привернуло увагу суспільства дуже сильно, але, на жаль, ситуація повторилася знову.
Були й інші випадки, коли мені перешкоджала знімати тодішня міліція, мене обізвали «агентом-провокатором», бо я доводив, що маю на це право. Не дозволяли, пам'ятаю, знімати вибухи на складах у Балаклеї, без пояснень жодних.
Багато насправді таких перепон за ці роки. Наприклад, сон, бо під час нашої з Вітєю Пічугіним робочої поїздки в Северодонецьк я ледве не заснув за кермом. Були й смішні ситуації, як ми витягали наш коптер з річки. Знімали на «Стрілці», коптер вирішив сісти на воду та «втопився». Якийсь безхатько пропонував обв'язатися мотузкою й пірнути. Намагалися дістати веслом. Багато способів видумували, але зрештою викликали водолазів, і вони майже дві години шукали наш дрон, бо Лопань виявилась дуже замуленою, ще й із купою сміття на дні. Ми дрон відремонтували, і він ще кілька років нам послужив. У 2022-му віддали його військовим.
Які свої матеріали ти пригадуєш?
Та їх було багато, а в мене пам'ять погана. Будь-яку подію цікаво знімати: чи то класичний благодійний концерт, чи бійка біля Палацу одруження, чи то поїздка Донецькою й Луганською областями у 2021 році. Тоді знімали вчительок з Костянтинівки, митців у Бахмуті й Лисичанську.
Відчуваю ненависть до русні за те, що зруйнувала мирне життя людей.
Найважче знімати поховання наших воїнів. Це дуже морально складно. Коли знімаєш прильоти, емоції можуть зашкодити виконати це професійно, а після накриває. Особливо коли бачиш поранених і загиблих, як це було на вулиці Проскури чи при пожежі на Котельній. Масштабність її вражала, а ще коли ти потім розумієш, що знімав біля будинку, де згоріла сім'я, це біль. І добре, коли поруч колеги, які психологічно підтримують.
Тепер ти не тільки знімаєш, а ще й вчиш знімати. Навіщо це тобі?
Ну, «Накипіло» читало тренінги, кожен за своїм напрямком, і я долучився як людина, що може навчити фотографувати. Я і сам удосконалював свої навички в процесі роботи в редакції. Тепер ще й вчу знімати відео. Мені важливо, аби люди одразу відпрацьовували навички. І дуже приємно, коли в початківців виходить круто. «Накипіло» освіта багато робить, аби медіа в Україні були крутими.
На мою думку, кожна світлина, кожне відео — це історія. Завдяки цьому можна побачити минуле. І в тому числі, фіксувати злочини росіян зараз важливо, аби потім їх за це розхуярити.
Яке найбільше досягнення «Накипіло»? І чого не досягли?
«Накипіло» зробили люди, які такого ніколи до цього не робили. І як ми професійно розвинулися, — це прям досягнення. А чого не досягли — ще більшого професіоналізму; треба просто далі їбашити.
ПІДПИШІТЬСЯ НА TELEGRAM-КАНАЛ НАКИПІЛО, щоб бути в курсі свіжих новин
