Які болючі точки використовує ворог у фейках

росія збільшила кількість інформаційних атак по Харківщині, під ударом фейків, пропаганди, інформаційно-психологічних операцій опинилось чимало українців. Дедалі частіше ворог вдається до зміщення акцентів.

Співзасновник Харківського антикорупційного центру Євген Лісічкін, який постійно моніторить російську пропаганду, порівняв інтенсивність ворожих ІПсО у 2023 та 2024 роках, розповів про болючі точки українського суспільства, якими вдало користується ворог у своїх фейках, а також — порадив, як говорити з людьми, які перебувають під дією ворожої пропаганди. 

Детальніше у свіжому випуску Public Talk на Радіо «Накипіло»:

Коли читаю ваш моніторинг на сайті, то складається враження, що він збільшився. Це суб’єктивні відчуття? Ви більше уваги почали звертати чи ворог направив більше зусиль в інформаційне поле?

Ці відчуття, звісно, не суб’єктивні. Кількість інформаційно-психологічних операцій дійсно зросла. Більше стало і дезінформації, яка стосується Харкова, Харківської області. Протягом останніх двох-трьох місяців і на національному рівні, і на регіональному ми спостерігаємо, що увага ворога в інформаційній площині змістилась на Харків.

Значне зміщення акцентів, відвертих фейків, дезінформації стосується евакуації, ймовірного захоплення, можливого наступу на Харків. Ворог поширює чимало інформації, яка не відповідає дійсності. Ми почали більше приділяти уваги спростуванню російської пропаганди. У другій половині 2023 року російська пропаганда менше уваги приділяла Харкову, регіону, тому і менше було у нас матеріалів, коли ж істерія з того боку почала стосуватись Харкова, то і у нас зросла кількість досліджень, аналітики і спростувань. 

Якщо порівнювати їхні зусилля у цьому напрямку в 2022, 2023 і нині 2024 роках, чи змінили вони методи, інструменти? Чи побачили ви якесь ноу-хау?

Головний і єдиний метод — це повторювати одні і ті ж повідомлення в певних напрямках. Вони мають декілька ключових напрямків, які існують вже декілька років.   Повідомлення стосуються національного рівня. Це мобілізація, це наратив, що Збройні сили України приречені. Може транслюватись інша тема, у яку закладений наратив про те, що в Україні не цінують чоловіків. Це поширюється з новини в новину.

Це ми говоримо про 2024 рік?

Кейс мобілізації російська пропаганда запустила ще наприкінці 2022 року. Нині ж з прийняттям нового закону «Про мобілізацію» він знову набув актуальності. Якщо ж ми говоримо про Харків, то тут дві ключові теми для фейків — це можливий наступ на місто і мобілізація. Орієнтовно 80% всіх повідомлень ворога присвячено цим двом темам. Якщо говорити про метод — це повторення. Якщо в Україні сталась певна трагедія, до прикладу, обстріл з загиблими, то пропагандисти поширюють відразу чотири-п’ять версій цієї події в інформаційному просторі України. І якщо певну версію хтось з українських фактчекерів або влада спростовує, то залишається ще багато варіантів. І внутрішня аудиторія, і західна аудиторія, в цих версіях не може відрізнити правду від брехні. 

Якщо говорити про, наприклад, обстріли Харкова за останні декілька тижнів, які ворог поширював версії? Як можна розпорошити правду, що пропонувати?

Якщо ми говоримо про маленький канал, який поширює відверті фейки чи фотографії, то  цю інформацію спростувати просто. Коли ж відбувається так зване зміщення акцентів, коли проросійські канали або проросійські блогери з мільйонами підписників говоряит, наприклад, що працівники ДСНС у Харкові загинули не тому, що прилетіла ракета чи «Шахед», а тому що керівництво таке недолуге, яке їх відправило на місце влучання, куди нанесли повторний удар. Тут відбувається зміщення — ці люди загинули не тому, що росія напала чи росія випускає ракети, а тому, що керівництво їх відправило на загибель. Це приклад зміщення акцентів і маніпуляцій, це лише один кейс, а так відбувається постійно. До прикладу, якщо люди гинуть, коли росіяни обстрілюють певний стратегічний об'єкт, то пропагандисти зміщують акценти — мовляв люди самі винні, бо знали, що поруч з їхнім будинком знаходиться стратегічний об’єкт, а вони не подбали про власну безпеку і не виїхали.

Зміщення акцентів — це наступний рівень після відвертих фейків і дезінформації. Метою зміщення акцентів є просування певних наративів. Останнім часом пропаганда виправдовує удари по Україні тим, що наші війська наносять удари по Бєлгороду та російським нафтопереробним заводам. Тобто 26 місяців російської агресії відводиться на задній план. В історії пропаганди все починається з того, що Україна перша вдарила нафтопереробні заводи, тож прилетіла відповідь. Це такий прийом, за допомогою якого аудиторія забуває все, що було раніше. Якщо вранці щось прилетіло по Таганрогу або по Курську — це напад, тероризм, жертви і так далі.

Нещодавно я стала свідком, як жива людина промовляє ці наративи. Це трапилось після одного з обстрілів міста. Жінка на першому поверсі, в якої не залишилося жодного вцілілого вікна, прибирала сміття, і, визираючи з розбитого вікна, каже: «А не треба було по Бєлгороду стріляти, треба дружити, треба жити дружно з ними». І я тоді зрозуміла, що такі маніпуляції ефективніші, ніж будь-які фейки.

Так працює фахова пропаганда. Я цей кейс знаю, його знають майже всі харків’яни. На основі цього кейсу вороги відпрацювали вже наступний наратив. Мовляв, цій жінці щось загрожує. А загрожує їй від 10 до 15 років позбавлення посад, не позбавлення волі. Думаю, ця жінка не має відношення до органів влади, і це покарання відносне. А в російських пабліках ця історія трактується, як приклад репресій української влади.

Після публікації цього відео невідомі користувачі почали писати мені погрози у телеграмі, мене звинувачували у тому, що я — бандерівка. Мовляв, «ми, русскіє, прійдьом і тєбя растрєляєм». Це був другий випадок, коли я бачила, як оживають наративи з рота живих людей.

На тлі повномасштабної війни такого стало трохи менше. Але буває, що в чергах за гуманітаркою, в тренажерних залах, в супермаркетах, коли, наприклад, продавчиня звертається українською, дехто починає говорити: «Не підлаштовуйтесь під українців, в нас завжди говорили російською». Це приклад умовної пропаганди.

Окремо варто відзначити позицію деяких фактчекерських організацій в Україні, які вважають, що ніхто не читає проросійські пабліки, великі телеграм-канали, про які Служба безпеки України попередила, що вони керуються з країни ворога. Тому фактчекери вважають, що їх не потрібно спростовувати. Насправді люди їх читають і цитують. Це, звісно, не стосується відвертих фейків. Але потрібно враховувати, що українці втомлюються від затяжної повномасштабної війни і стають вразливішими до ворожих наративів.  Російський наратив про те, що західний світ вже не таку увагу приділяє Україні і війні в Україні цитують. Це, на жаль, потім стає історією, коли жінка, до якої прилетіла ракета чи снаряд, говорить: «Постраждала, бо ми самі винні, бо обстрілюємо росію, не треба».

Якщо намагатися відслідкувати шлях потрапляння ось цього наративу, вигідного нашому ворогу, до голови умовної пані Валентини. То як вона отримує це повідомлення, якщо жінка не є активною користувачкою якихось пабліків, які маскуються під проукраїнські? Де вона це чіпляє, де вона інфікується цим?

Назву декілька основних шляхів. Зараз російська пропаганда активно співпрацює з маловпливовими західними ЗМІ, які публікують на своїх сторінках замовні матеріали з вигідними кремлю наративами. Ці західні джерела іноді цитують і тут в Україні. Значну роль також відіграє спілкування, коло спілкування. Ті, хто втомився від українських каналів, де вони читають не те, що їм хочеться прочитати, шукають альтернативні джерела інформації. Тоді ці люди натрапляють на телеграм-канали, які керуються ворожою пропагандою. Крім того, у Youtube також багато неоднозначної інформації про Харків. Останні декілька тижні навіть не проросійські блогери публікували новини з клікабельними заголовками. Мовляв, Харкову дається 48 годин на евакуацію і так далі. Це теж стає певною інформацією для таких людей. Людина, яка хоче знайти щось для себе, буде шукати і знайде. На базарі, по дорозі додому. Вчені і психологи неодноразово наголошували, якщо люди хочуть в щось повірити, вони знайдуть обґрунтування цьому, і вони знайдуть не інформацію, а — дезінформацію.

Те, що я зараз спостерігаю — це використання ворогом больових точок, які існують в українському суспільстві. Наприклад, мобілізація, мабуть, найболючіше зараз питання. І вони його дотискають. Далі вже питання інструментів. Правильно я розумію?

Так, ворог поширює дуже багато фейків, це відверті фейки — примусова мобілізація жінок, примусова мобілізація юнаків з 18 років і так далі. Але не забуваймо про більш фахову пропаганду. Нещодавно пропагандисти запустили відеоролик, в якому порівнювали бідних і багатих. Це відео зібрало мільйони переглядів. З таким важче боротись, бо у цій інформації немає 100% фейку. Але в 50 секунд пропагандисти вмістили чимало зміщених акцентів. 

Чи змінилися ваші джерела для проведення моніторингів? Чи додалися якісь нові джерела, крім тих телеграм-каналів, які маскуються під проукраїнські?

Ми зараз вивчаємо і TikTok, якщо там розповсюджується якесь відео, якийсь наратив. Youtube, телеграм-канали, сайти, які адмініструють з росії — це також джерела. Якщо в заборонених соцмережах є певне охоплення того чи іншого фейку, ми теж намагаємося вивчити. Загалом же пропагандисти роблять велику ставку на телеграм і ТіkТоk. 

Мені інколи здається, що ТіkTоk нині один з найефективніших інструментів для поширення фейків пропаганди. В цьому я пересвідчилась, коли побачила, як багато літніх людей переглядає ролики у ТіkTоk.

Сьогодні важко назвати ТіkTоk мережею для молодих людей. До речі, у Viber також активно розповсюджуються фейки. До прикладу, про техногенну катастрофу. Комунальні підприємства у Харкові часом вимушені спростовувати те, що пишуть у Viber. 


Удари по енергетичній інфраструктурі України, чи спрямовані вони на деморалізацію саме цивільного населення?

Так, це більше про вплив на цивільних людей, про втому. Якщо у людини немає світла по 13-15 годин, це впливає. Психіка так працює, якби не була патріотично налаштована людина, у неї все одно накопичується втома. Я не кажу розчарування, але втома накопичується. Що ж стосується ударів не по енергетиці, а по залізничним вузлам, росіяни намагаються таким чином завдати ударів по оборонці в Україні. ТЕЦ це теж стосується, адже при дефіциті електроенергії, оборонні підприємства змушені будуть працювати менше.

Наскільки ефективно це з точки зору деморалізації цивільного населення? Яка кінцева мета?

Соцопитування показують, що зростає відсоток людей, які підтримують мирні переговори з росією. На суспільство впливають не стільки удари, як те, що очікування на початку російського вторгнення були інші. Якщо б хтось сказав 2 березня 2022 року, що третій рік буде війна. Поки немає перспектив перемоги, ми віримо, але фактично ситуація нині дуже складна. Люди на початку вторгнення себе переконали, що потрібно протриматись місяць або три місяці. А потім почалася затяжна фаза війни. Тому причина тут навіть не удари, а — час. І цей час, до речі, російська пропаганда теж використовує. Намагається з ним грати, поширюючи повідомлення про те, що українські чоловіки не виїдуть за кордон, що це буде війна на десятиліття, ніхто не поступиться і цілі покоління українців зникнуть або не поїдуть до своїх сімей, які виїхали. На цьому наративі також грає ворожа пропаганда.

Як розмовляти з людьми, які розповсюджують ворожі наративи, відверті фейки, які піддаються пропаганді? Коли це хтось з близьких, наприклад, бабуся або друг.

Бувають просто катастрофічні випадки, коли людину не переконаєш. Вона вірить у відверті фейки, і цитує їх. Минулого тижня, у Харків прилетіло шість ракет, а в Чугуїв — сім чи вісім. Дехто мені говорив, що по Харкову прилетіло 18, а по Чугуєву — 24. Гіперболізація повна, без жодних джерел. Тут немає сенсу переконувати. Але якщо людина розуміє дискусію і готова до неї, то треба говорити. 

Варто пам’ятати, що завжди буде відсоток людей, яких не переконаєш нічим. Це закарбовано у підсвідомості, щоб ти їм не говорив і які б аргументи не наводив, вони будуть переконувати, що такого не може бути. Це певна зона комфорту, коли людина не хоче визнавати свої помилки, змінювати позицію. Не всі можуть вийти із зони комфорту. Вони будуть до останнього вірити, бо так  їм легше жити.