«Я почав працювати в Накипіло через пиво і жінок. Це багато, що говорить про моє життя», — Віктор Пічугін - Накипіло
Події

«Я почав працювати в Накипіло через пиво і жінок. Це багато, що говорить про моє життя», — Віктор Пічугін

  • Олена Лептуга
  • Ігор Лептуга
  • 4 Березня

«Після Революції гідності я зрозумів, що кар'єра юриста чи правоохоронця мене не дуже вабить. І так сталося, що зі мною сталася журналістська діяльність. У принципі, це сталося, можна сказати, повз моєї волі, — згадує журналіст і директор з розвитку медіагрупи Накипіло Віктор Пічугін. 

Аби вам цікавіше було донатити на підрозділ співзнасновника Накипіло Гліба Тимошенка, згадуємо пройдені десять років медіагрупи.

Ціль: 1 000 000.00 ₴

Посилання на банку

На початку 2015 року Віктор провів тренінг для громадських організацій про те, як їм писати, знімати, розповідати про себе, щоб це було цікаво медіа.

«Цей тренінг побачила Наталя Курдюкова, яка тоді очолювала Накипіло, і сказала чи написала: «Вікторе, у нас є серія тренінгів, може, ти доєднаєшся до нашої команди?». І я подумав, чому б ні. А згодом я став працювати і в медіа, бо головна редакторка Накипіло Олена Лептуга дізналась, що я роблю інфографіки, запропонувала мені зробити ілюстрацію для якогось з матеріалів і заплатити за це. Я сказав, що Накипіло — дружнє й хороше медіа, тому краще я зроблю це не за гроші, а, скажімо, за пиво. І я почав працювати в «Накипіло» через пиво і жінок. Це багато, що я говорить про моє життя», — Віктор Пічугін.

Ти пам'ятаєш перші свої матеріали в Накипіло?

Я запропонував (а як у «Накипіло» це вводиться, хто запропонував, той і очолює) проєкт «Пустіть в реанімацію», важливий і цікавий проєкт. Тоді я дізнався, що таке монтувати вночі. Тоді ж я дізнався, що найкращий спосіб не монтувати вночі, це передавати це монтажерам і брати не все на себе. Але той період — для мене не той, за який я прям люблю і ціную Накипіло. Я розумію, що якісь засади лишилися, і це передусім незалежність, незаангажованість, однак ми змінилися.

Якщо говорити про те, в який проєкт ти прийшов і якому ти зараз працюєш, у чому відмінність? Чи ти бачиш розвиток?

Було б, звісно, забавно, якби директор з розвитку сказав, що він не бачить розвитку проєкту. Я бачу розвиток. Він у першу чергу полягає в тому, що ми стали менш наївними, більш професійними. І тепер ми розуміємо, куди ми рухаємося, як ми рухаємося й чого ми хочемо досягти. Бо тоді, коли я приходив (і це спільна риса всіх незалежних медіа), усі просто робили все хороше, щоб було добре.

Зараз Накипіло розуміє свій чіткий сектор, який воно закриває. Ми не намагаємося робити одразу все: бути і журналістами, і активістами, і побороти все зло на світі, і зробити всім добре.  І ми зараз менш наївні.

Якщо Накипіло, в яке я прийшов, — це був дуже пасіонарний підліток, то зараз це вже доросла людина, близько 30 років, яка пройшла всі етапи шторму й бунтарства, її набагато важче або обманути, або навішати локшини на вуха, щоб ми когось прийшли захищати, хто, можливо, цього не заслуговує, і так далі. І, як на мене, це добре.

Ми дуже сильно зросли в професійному плані, бо зараз, читаючи і свої матеріали, і матеріали колег, які ми робили в 2016–2017 роках, бачу просто неймовірне професійне зростання. Мені подобається, що багато колег із загальнонаціональних медіа не тільки знають про нас, а часто і заздрять нам у плані того, які матеріали ми видаємо і як ми це робимо. Мені дуже приємно бачити у великих класних медіа, у дуже гучних проєктах людей, які свого часу починали в Накипіло як стажери, і ми виростили багато класних, ціннісних людей.

Тоді похвалися матеріалами, які б ти радив почитати, подивитися, послухати в Накипіло.

Нещодавно у нас вийшов, буквально тиждень тому, дуже сильний текст Аліки Піхтеревої «Харків — не місто для тиші: блог про два роки великої війни». Він багато в чому зрезонував з тим, що я відчуваю і як я відчуваю.

Друге, це... Блін, їх так багато, вони всі такі хороші й так, щоб вони прям лягали в топ-3 — важко. Знов-таки є чудовий тест про українську лайку Аліки, мій про нахрюки росіян.

Й однозначно відео з Глібом, Глібом Тимошенком. Люблю наше інтерв'ю з ним, навіть поза тим, що Гліб мій друг і співзасновник Накипіло. 

Ти як директор з розвитку багато говорив про досягнення, а що не вдалося?

На превеликий жаль, досі комерційно себе не забезпечуємо. Та найбільший мій особистий біль, наша втрата — Іван Горб, чудовий монтажер і друг, який помер у 2022 році.

Війна забирає людей, і я хочу попросити наших читачів донатити, аби її зупинити. 

ПІДПИШІТЬСЯ НА TELEGRAM-КАНАЛ НАКИПІЛО, щоб бути в курсі свіжих новин

    ПІДПИШІТЬСЯ НА TELEGRAM-КАНАЛ НАКИПІЛО

    Оперативні та перевірені новини з Харкова