Травма свідка

Травма свідка, опосередкована або вікарна травма — терміни на означення стресової реакції, яка виникає, коли людина стає свідком болю і страждань інших та активно співчуває їм. Травма свідка актуальна передусім для фахівців «допомагальних» професій, а саме: медичного персоналу, співробітників служб невідкладної допомоги, гуманітарних організацій, волонтерів, журналістів, священників і всіх тих, хто безпосередньо взаємодіє з людськими трагедіями, болючими історіями із тваринами, наслідками стихій і катастроф, а також війни. 

В основі травми свідка лежить глибокий емпатичний звʼязок, який забезпечують так звані дзеркальні нейрони. Відомо, що вони активуються, і коли ми виконуємо певну дію, і коли просто бачимо, як це роблять інші. Дзеркальні нейрони відповідають за комунікацію, соціальні навички й розпізнавання чужих емоцій. 

Майже кожен українець нині — безпосередній свідок горя і болю. Тож про опосередковану травму говорити в межах суто певних професій було б не зовсім чесно. Соціальні мережі, історії тих, хто поряд, результати розслідувань і відкриття фактів — багато для кого це спричиняє розвиток травми свідка. До її основних ознак відносять:

• загальні прояви стресу: порушення сну, роздратованість, непостійні соматичні симптоми, неможливість розслабитися, утому, почуття смутку й горя, безпомічності та безнадії;
• тенденцію до вживання психоактивних речовин, насамперед алкоголю;
• навʼязливі думки про травматичні події, неможливість перемкнутися на щось інше;
• посилення загального фону тривожності, постійний тривожний фон і потреба уникати тривожних новин. Також можна говорити про зміну в розумінні сенсу й цілей життя — звичний фокус світосприйняття переосмислюється. Те, на що спиралася особистість раніше, не допомагає. Події життя сприймаються або цинічно, або, навпаки, через окуляри почуття провини. Прокидається цікавість до пошуку духовних відповідей, до містики й езотерики; 
• часто спостерігається вплив на взаємини з оточенням. Здатність до емпатії, співчуття, підтримки змінюється. Як саме — залежить від багатьох чинників: особливостей характеру, дитячих травм, рис особистості. Одна й та сама ситуація у різних людей викликає різні реакції: біль, розпач, гнів, ненависть, апатію. Згадайте хоча б, як ви й ваше близьке оточення реагували на одну й ту саму подію — знайдете багато відмінностей. 

Що робити в разі розвитку травми свідка?

Компенсувати бачене або чуте іншими частинами реальності. Складати свій пазл. Усіх нас шокували трагедії людей і тварин, що загинули внаслідок теракту на Каховській ГЕС. Водночас нас укотре глибоко вразила незламність і єдність українців: історії порятунку, способи допомоги, щоденні дії для того, щоб бути корисними.

Поряд із чорним неодмінно є біле. Але якщо триматися світлого боку важко, звернення по професійну підтримку й корекцію із психологом або психотерапевтом буде найкращим рішенням.