Татуювання та право на тіло

Сьогодні ми поговоримо про тему доволі несподівану. Мова піде про татуювання. Ви запитаєте: як пов’язані малюнки на тілі й психологічний стан. Але насправді ставлення до татуювань може багато про що розказати. А нанесення малюнка на шкіру може бути кроком до подолання психологічних травм.

Тож розберімося. Серед найпоширеніших пояснень цікавості до прикрашання свого тіла найчастіше звучать такі: бажання бути помітним і виділятися з натовпу, потреба почуватися більш упевнено, потреба підкреслити свою унікальність, спроба висловити свої страхи, можливість зафіксувати особливо важливий момент свого життя, бажання відчути біль або отримати візуалізацію своєї позиції у певній групі людей.
Безумовно, такі причини спонукають до радикальної зміни свого зовнішнього вигляду, але занурмося трохи глибше.

Якщо порозмірковувати над потребою наносити на тіло малюнки, то перш за все виникає розуміння, що подібна дія за своєю суттю — це про присвоювання свого тіла собі. Може виникнути запитання: а кому ж воно ще може належати? Усе не так просто. Контроль над тілом часто може належати партнерові/-ці, батькам, суспільству або навіть начальникові/-ці. Право розпоряджатися своїм тілом — це нібито аксіома. Ніхто не має впливати й контролювати ваші рішення щодо будь-яких його змін. Реальність може вносити свої корективи. Якщо ви відчуваєте, що у ваших стосунках — партнерських, з батьками або керівництвом — це не працює, і зміну вашої ваги, довжини волосся, появу татуювань нібито потрібно обговорювати з кимось, це хороший привід поміркувати. Якщо ваш зовнішній вигляд контролює партнер/-ка, то постає важливе запитання: що ще він / вона контролює? Якщо ви не змінюєте довжини волосся, щоб не засмучувати мами, то поставте собі запитання: чого ще ви не робите, щоб вона була в доброму настрої.

Один зі способів присвоїти своє тіло собі — нанести на нього татуювання.

Хай як це дивно, татуювання також нагадують нам про часову обмеженість нашого тіла. Воно видозмінюється, трансформується, має свої початок і кінець. Але воно належить нам. 
Трансформувати тіло — це також і шлях віднайти для себе можливість його визначити як таке, що належить тільки індивідові й може контролюватися лише ним. Часто це стосується людей, які зазнали жорстокого поводження в дитинстві, були жертвами фізичного, психологічного або сексуального насильства. Насильство, що, зокрема, забирає контроль над тілом безпосередньо або опосередковано — це примуси для певного зовнішнього вигляду, агресивні заборони на зміни тіла, напади й цькування через здійснені або природні трансформації. Усе це сильно впливає на контакт із тілом та його сприйняття. Татуювання, на жаль чи на щастя, не стане тут чарівною паличкою і не вилікує психотравми. Але сильно допоможе відчути владу над своїм тілом і дасть можливість присвоїти право на тіло собі. 

Ухвалювати рішення, чи прикрашати себе — це суто ваша прерогатива. І, певно, це один із найкращих уроків, що дала нам культура татуювань.