13 декабря в рамках проекта «П’ятий Харків» состоялась встреча с первой участницей публичных дискуссий – украинской писательницей Оксаной Забужко. Во время беседы гостья рассказала о своем видении Харькова, сегодняшнего военного конфликта и подискутировала с присутствующими о роли общества в информационной войне.
О Харькове
«Це особливе для мене місто в багатьох відношеннях, особливе місто в моїй біографії, і мені безпосередньо на пряму його передав і навчив любити Юрій Володимирович Шевельов. Ніби з його рук я отримала той Харків, який він любив і яким він жив ціле своє життя. Це місто мені дороге і географічно – тут на Холодній Горі в грудні 1934 року розстріляли двох моїх дідів, двоюрідних бабусиних братів, які були членами «Просвіти» і проходили по процесу СВУ. Де вони поховані, невідомо, але десь у Харкові рідна моя кров лежить».
«Існування, співпереплетення різних часів, різних культурних епох в одному просторі — це саме і є Харків, у якому надзвичайно цікаве, потужне, не пронизане різними нервовими струмами, але дуже живе, дуже вібруюче місто, в якому кожен може знайти щось своє: хтось може знайти Другий Харків, хтось Третій, Четвертий і т. д. Тобто тут є ці різні виміри».
«Харків весни 2014-го — це теж окремий вимір цього міста, який не без нотки гордості називає себе прифронтовим, місто, яке у той час себе відстояло».
«З початком війни я багато їжджу по Україні, по різних містах, і я, щиро кажучи, не бачу, чим Харків так сильно відрізняється від інших. Харків’яни, не впадайте у гординю навиворіт, що ви найбільш «ватне» місто в Україні. «Вати» і в Києві достатньо, повірте».
«Після Майдану пішла страшенна динамізація, просто вибух активності культурного життя. Реакція як у організму, враженого вірусом, ніби пішло інтенсивне вироблення гемоглобіну, пішло місто як організм реагувати на загрозу його життю, його серцю».
«Навіть серед свідків і учасників подій весни 2014-го у Харкові немає єдиної думки щодо побаченого».
«З’явилось відчуття, що вони сверблять іменами катів, як та короста свербить на тілі міста (о настроении местного общества три года назад, до войны – Ред.). Ніби раніше ходили коростяні і не помічали, а от воно засвербіло і його хочеться здерти. І це відчуття, якщо воно вже з’являється, означає оновлення, очищення».
О Юрии Шевелеве
«Ці рівні Харкова, про які каже Шевельов, завжди співіснували в одному часі. Всі ці перелічені ним Харкови, починаючи від того найпершого Харкова, Квітко-Основ’яненського. І всі ці Харкови, у тому числі П’ятий, який Шевельов бачив і прогностично описав, переплетены. І він ціле своє життя на той П’ятий Харків працював».
«Його останні слова, які він говорив, помираючи у Нью-Йорку, уже в маренні до друзів: «Підіть купіть квиток – поїдемо до Харкова». Його Третій Харків, який визначили як Розстріляне Відродження, мав найвищу модерну добу синтетичного злету української культури, до тої кондиції, до якої вона досі після сталінського погрому 30-х років так і не відновилася».
«Шевельов описував Харків як лінгвіст, а лінгвістика все-таки точна наука, тому він описав це як зоолог описує скелет звіра: ось він другий, ось третій, ось четвертий».
Об информационной войне
«Зрозуміло, інформаційно обробляли країну, принаймні останні 15 років, робили це системно і обробляли різні регіони по-різному. Головна проблема, що в нас немає єдиного інформаційного погляду, немає газет, яких би увесь освічений середній клас читав одночасно від Ужгорода до Донецька. Доки країна себе не знала, вона інформаційно регіоналізувалась. Одна програма була для Закарпаття, одна – для Одеси, інша була для Харкова, щоб здійснити демонтаж країни, щоб вона себе як цілості не бачила».
«Вся ця політика роздроблення, як лицемірно нині кажусь – федералізації, відбувалася по-різному. Я не буду розказувати, як це було в Харкові. Ви самі краще знаєте, як відбувалось у вас».
«Чиновники розраховували, що Україна їм впаде до рук як стигле яблуко, але раптом виявилося, що сталося не як гадалося. Ця Україна, яка встала і котра сказала «Ні», це надія на те, що не так легко буде в 21 столітті побудувати нове оруелівське суспільство і не так легко маніпулювати масами як здається новим кандидатам на нові тоталітаризми».
«Убивання міста чисто інформаційним терором відбувається зараз в Маріуполі. Не бомбами, а елементарним вічним застрашуванням – класика інформаційного терору. Коли місто вбивають, а воно на це реагує, це можна описати одним словом – мобілізація».
«Ми зовсім не настільки унікальні, як нам здається, з нашими сьогоднішніми проблемами. Просто ми знаходимося на передньому краї загальноцивілізаційної, принаймні загальноевропейської, кризи точно».
«В українському інформаційному просторі бракує дуже багатьох речей, реально пов’язаних із Харковом, наприклад, 19 століття. Я от вже давно чекаю, коли хтось напише хорошу, живу, читабельну біографію того самого Квітки-Основ’яненка».
«Ми беремо участь в історичних подіях того масштабу, який насправді стане видимим за великим рахунком тільки нашим онукам, навіть при всій прискореності зараз інформаційних процесів на планеті. Тут навіть по Другій світовій війні досі випливають якісь речі, теми».
«Накопичення системних помилок, брехні, нерозв’язаних, непровітрених тем, загнаного всередину гною… За цим далі починається просто вибух і загальний розвал системи».
«Процес очищення вже почався і цей процес має далі набирати обертів, бо ж скільки нам ще треба робити після всього цього століття скорченої напівсплячки, колись перманентної війни, скільки у нас роботи!.. Неймовірна кількість».
ПІДПИШІТЬСЯ НА TELEGRAM-КАНАЛ НАКИПІЛО, щоб бути в курсі свіжих новин
