Гітарист і диригент Сергій Горкуша вперше бере участь у Харківській театральній резиденції, яка була підтримана Українським культурним фондом. Протягом декількох місяців музикант разом із композиторкою, драматургом, режисером і артистами створить новий формат п'єси Моріса Метерлінка «Синій птах».
«Накипіло» продовжує знайомити вас з учасниками проекту.
Далі — пряма мова Сергія Горкуші.
Як ви стали диригентом?
Спочатку я отримав диплом магістра у Харківському національному університеті мистецтв імені Івана Котляревського як гітарист. Згодом здобув освіту оперно-симфонічного диригента під керівництвом народного артиста України, професора Анатолія Калабухіна. Можна сказати, що сьогодні у мене дві професії, адже наявність другого диплому не перекреслює перший.
Обов'язково вміти грати на якомусь інструменті, щоб стати диригентом?
На мою думку, так. Усе-таки оркестр — це надзвичайно складний інструмент. Диригент у першу чергу має внутрішньо програти те, що виконуватиме оркестр. Фактично перед тим, як він вийде за диригентський пульт, уже має скластися виконавська концепція.
Основна робота починається навіть до диригентського пульту: вибудова того, як усе має бути організовано, які повинні бути взаємовідносини між партіями. Це все відбувається за партитурою, за фортепіано, і лише потім настає етап репетицій.
Чи можна провести концерт без диригентської палички?
Можна пошуткувати, що паличка — то такий предмет, яким диригент має бити по голові оркестрантів, щоб ті грали (сміється).
Я інколи беру паличку, інколи нею не користуюсь. Для мене важливішою є енергія, яка передається зсередини через руки, щоби вона не мала жодних перешкод.
Звернемося до історії диригентської школи: спочатку в диригента була величезна баттута. Він стояв лицем до публіки й спиною до оркестру, відстукуючи темп. Тоді відомої в наші часи палички взагалі не було.
Сьогодні хорові диригенти паличкою не користуються. Руки, погляд, вираз обличчя, корпус — у нас уже є багато інструментів. Іноді достатньо навіть погляду, щоби передати характер звучання. А паличка — це лише доповнення, яке не завжди має бути.
Оркестр може зіграти без диригента?
Усе досить відносно. Якщо за інструментами сидять першокласні музиканти, так. Ансамблі такі є, але великих оркестрів — немає. Щоб зіграти без диригента, знадобиться більша кількість репетицій.
А що означають ваші рухи руками?
Наприклад, що стосується темпу: як правило, за це відповідає права рука. Нею ми рахуємо такт, котрий розділяється на долі. Робота руками залежить від ситуації та від того, що саме диригент має на меті відтворити й почути. Усе залежить від його розуміння нотного тексту.
Диригент — це така собі розшифровочна машина. Інформація, яка безпосередньо міститься в нотах, неповна. Треба докласти свій досвід, розуміння стилю тієї чи іншої епохи, особливості композиторського почерку.
Що зараз відбувається у Харківській театральній резиденції?
Проект надає широкі можливості для творчості. В нашій команді — класна композиторка Юлія Філіпська, котра зараз дописує музичну частину вистави. Що стосується моєї ролі у проекті, то диригент виступає музичним керівником.
Часто композитори, диригенти та режисери знаходяться в різних епохах, а у нас є шанс створювати абсолютно новий продукт. Не хочеться розкривати всі таємниці, але на публіку чекає декілька цікавих, на мій погляд, сюрпризів. Це буде мікс і балету, і драматичної гри акторів, і опери — тобто, синтез таких жанрів, які раніше вкрай рідко поєднувались.
Хотілося б, щоби ми започаткували кооперацію творчих персон із різних сторін, незалежно від того, хто і де знаходиться. Цього руху в Україні мені не вистачало, а наш проект заповнив цю нестачу.
ПІДПИШІТЬСЯ НА TELEGRAM-КАНАЛ НАКИПІЛО, щоб бути в курсі свіжих новин
