Приватизація, бізнес та інвестиції: як в Україні продають державні підприємства

В Україні стартує велика приватизація державних підприємств. Її головна мета — залучити стратегічних інвесторів, які зможуть забезпечити модернізацію та розвиток. До того ж надходження до держбюджету від великої приватизації мають скласти понад 9 мільярдів гривень уже цьогоріч. 

Але чи варто продавати державні активи та чи дійсно нові власники розвиватимуть бізнес, а не зруйнують підприємства? Можливо, зараз не найкращий час для інвестицій і заводи продадуть задешево? Спробуємо розібратися.

Чому приватизація — це добре

В Україні понад 3 600 державних підприємств. У порівнянні з європейськими країнами — це забагато. У сусідній Польщі їх менше ніж 60, хоча раніше було 8 500. 

Та проблема, звісно, не в кількості, а в якості. Якби усі кілька тисяч працювали добре та приносили прибуток, було б доречно залишити їх у держвласності. Але як показує практика, держава в особі 96-ти органів влади, що насправді керують державним сектором економіки, — неефективний власник. 

За даними СБУ, у 2019 році робота держкомпаній принесла Україні 170 мільярдів гривень збитків. Така ж ситуація зі збитками характерна для більшості країн із завеликим державним сектором та відсутністю постійного джерела прибутків на кшталт продажу нафти. Чому це відбувається?

Більшість українських підприємств розраховані на технологічне виробництво. Вони потребують постійного оновлення обладнання, пошуку нових контрактів та інвестицій. Держава не може контролювати всі об'єкти, тож багато з них пов'язані з тіньовими схемами та корупцією. Натомість робити інвестиції, забезпечувати модернізацію та ефективно працювати — це саме те, що можуть приватні власники. Адже від їхньої роботи на власному підприємстві й залежатиме розвиток та прибуток.

Через ці причини приблизно тисяча з цих 3 600 держкомпаній давно не функціонують — залишилися тільки назви, а директорів оголошено в розшук. Частина підприємств — банкрути та йдуть на ліквідацію, ще в третини борги перевищують активи. Саме приватизація дозволяє неефективним об'єктам знайти нових власників, які ефективно розвиватимуть бізнес, створюватимуть робочі місця та сплачуватимуть податки. 

Як відбувається приватизація

Приватизація в Україні поділена на два напрями. Об’єкти вартістю до 250 мільйонів гривень належать до малої приватизації, а понад 250 мільйонів гривень — до великої. На аукціони можуть бути виставлені компанії разом з усім майном, боргами тощо, або ж окреме майно: наприклад, будівлі, автомобілі, виробничі майданчики. 

Так, зараз приватизація — це саме продаж, а не просто передача у приватні руки. Більше немає ваучерів, немає передачі пакетів акцій за обіцянки інвестувати. Тільки аукціон, у якому можуть взяти участь усі охочі. Інформація про об’єкти знаходиться у відкритому доступі на сайті privatization.gov.ua, а торги проходять на ProZorro.Продажі. Отже, держава отримує від приватизації реальний прибуток, а також стабільні податкові надходження від роботи бізнесу на противагу збиткам держпідприємств. 

Якщо з продажем майна, будівель та ледве живих компаній все зрозуміло — їхня вартість найчастіше оцінюється за квадратний метр — то з підприємствами рівня «Об’єднаної гірничо-хімічної компанії», «Центренерго» або ж харківського «Електроважмашу» все складніше. Стартові ціни рахуються на мільярди: лише «ОГХК» оцінили у 3,7 мільярда гривень. Саме велика приватизація має забезпечити найбільший разовий прибуток для держави, а також подальше зростання економіки.

Проте зробивши крок назад, ми згадуємо: майже усі держпідприємства роками занепадали та працювали в інтересах третіх осіб, а отже, їхня вартість далека від максимально можливої. До того ж це великі підприємства, на яких працюють десятки тисяч людей. Тому перед безпосереднім продажем такі об’єкти потребують підготовки. 

Це точно не «розпил»?

До приватизації держпідприємства готує Фонд державного майна із залученням інвестиційних радників. Ними проводиться аудит і визначається реальна вартість активів. Головна мета під час підготовки — зробити об’єкт максимально привабливим для інвесторів. 

Найбільш актуальний приклад — «ОГХК». Після передачі на приватизацію на підприємстві вже кілька разів змінили менеджмент та активно взялися за викриття й викорінення корупційних схем. Унаслідок прибуток компанії у 2020 році зріс у декілька разів. Удвічі збільшилася сировинна база, оскільки були отримані необхідні ліцензії на видобуток руди. Сьогодні «ОГХК» оцінюють на сотні мільйонів гривень вище, ніж торік. 

У компанії з'явився чіткий план розвитку та програма модернізації на роки вперед, проте в держави немає достатньо коштів для реалізації цих планів. Натомість кошти є у приватного інвестора, а після реорганізації підприємства йдеться про готовий бізнес, яким цікавляться в усьому світі. Держава отримає максимум коштів, а інвестор, що вже вклав мільярди, робитиме компанію ще більш успішною, забезпечивши модернізацію, аби бізнес працював та приносив прибуток ще десятки років. 

У Харкові є власний приклад підприємства, яке відроджує потенціал та перетворюється на цінний актив, — завод «Електроважмаш». Його передали на приватизацію наприкінці 2019 року. Перед тим підприємство було майже доведене до банкрутства: борги перед банками та постачальниками перевищували один мільярд гривень, нові контракти не укладалися, а на рахунках залишилося два мільйони гривень. Виробництво на початку 2020 року повністю зупинилося, накопичувалися борги із зарплати. Імовірно, завод було б просто втрачено, якби ФДМУ не почав виводити «Електроважмаш» із кризи. 

Що ж на підприємстві сьогодні? Заборгованість із зарплати ліквідована, кредити проходять реструктуризацію, заключені контракти на 1,6 мільярда гривень. Завод уперше проходить сертифікацію «Укрзалізниці» та візьме участь в оновленні потягів. Підписано меморандум на реконструкцію електростанцій Іраку за програмою США: обсяг замовлень має скласти понад $50 мільйонів. 

Таким чином, можна бути певними, що підприємство не приватизують за безцінь. Саме це і є підготовкою до приватизації: максимізація вартості.

А щоби повністю убезпечити підприємство від «розпилу» та занепаду, крім мотивації інвестора «відбити» кошти існує ще один засіб — приватизаційні умови. Це зобов’язання, які приймає новий власник бізнесу. Це можуть бути й обов’язкові інвестиції в модернізацію, і заборона на скорочення працівників, а також ціла низка інших вимог, які визначаються для кожного підприємства. 

Отже, приватизація державних підприємств дозволяє позбутися корупції та створює умови для зростання економіки. А ефективна підготовка та чіткі приватизаційні вимоги гарантують максимальні надходження до бюджету, подальший розвиток бізнесу та збереження робочих місць.

Партнерський матеріал у співпраці з ГО «Інтерньюз-Україна»