Право на помилку. Як дозволити собі помилятися?

Слово «помилка» лякає нас із самого дитячого віку. На жаль, часто у дитинстві ми робили щось не надто якісно, швидко й точно, як хотіли, або взагалі робили не так, як планували. А близькі, батьки й учителі у школі реагували на це з відвертою критикою та агресією.

Як наслідок, коли тепер у дорослому віці ми помиляємося, одразу відчуваємо сором, смуток і навіть злість. Але без помилок немає розвитку, немає спроб, немає, врешті-решт, перемог.

Що таке «право на помилку»? Як дозволити собі помилятися — і при тому не нападати на себе та не почуватися поганим або неповноцінним?

Про що варто пам’ятати:

• Помиляються геть усі. До того ж, чим більше, тим краще. Адже кількість помилок прямо пропорційна до кількості спроб, а отже і ймовірності успіху.
• Аналіз помилок допомагає зрозуміти, що ви зробили не так і чому не досягли успіху саме цього разу. Власне, саме розуміння тенденцій реально допомагає надалі дійти до успіху.
• Помилка не характеризує вас як особистість. Ви не є поганими від того, що щось не змогли зробити правильно або так, як того бажали. Погано — не означає, що ви погані.
• Основне, що справді випливає після помилки, — розуміння, як можна зробити інакше, чи варто взагалі це робити та чи варті ваші зусилля результату.

Також важливо вчитися налагоджувати діалог із внутрішнім критиком. У моменти, коли ви охоплені соромом і почуттям, що з вами щось не так, поставте собі запитання: а хто мене зараз присоромлює? Чий голос звучить у моїй голові? Хто говорить до мене й дозволяє собі такі слова?

Упізнали? Це може бути ваш учитель, батько або мати, бабуся чи дідусь... Неважливо. Ви — не він чи вона. У кожного свій шлях і свої критерії успішності. Вони не співпрацюють, та це нормально. Ненормально і далі ображати себе й знецінювалися свої спроби. «Я помилився/-лася. Так буває. Але я продовжую свій шлях із повагою та любов’ю до себе». Ось послання, яке ми натомість можемо спробувати дати собі.

І наостанок, зверніть увагу, як ви поводитеся, коли помилився хтось із близьких: колег, друзів, родичів. Що ви говорите, як реагуєте, про що думаєте? Невже ви так само критикуєте й нападаєте? Навряд. Спробуйте й до себе звертатися також спокійно, із розумінням і прийняттям. Гарантую, результати ви побачите дуже скоро.