Кореспонденти Укрінформ поспілкувалися з Героєм України, командиром 92-ї окремої механізованої бригади ім. кошового отамана Івана Сірка Павлом Федосенко. Під його керівництвом підрозділи бригади утримували оборону Харкова, а зараз ведуть контрнаступ, відтісняючи ворога до межі Харківської області. Наводимо головні, на нашу думку, цитати.
- 24 лютого о 4-й ранку в районі нашої військової частини пролунали вибухи. Це були ракетні удари, здійснені російською федерацією. І одразу — дзвінок Головнокомандуючого Збройних Сил України, який сказав: «Тримайся. Бийся». Я відповів: «Слухаюся». Одразу дав команду зайняти вогневі позиції і приступити до оборони.
- Пам’ятаю, як по радіостанції передали, що росіяни прорвалися з боку Пісочина по об’їзній дорозі через ліс. Чую у радіостанції: «Переміщаються на фурах». Я передаю далі команду: «Сповістити усіх! Всі фури зупиняти, бо всередині ворог». Говорю це і бачу, як повз мене на швидкості пролітають фури – одна, друга… Наступною командою була: «Вогонь!» Тоді ми вибили росіян з міста. Тікали вони дуже швидко.
- Звичайно, ворога недооцінювати не можна. А от бити його можна і треба. Коли ми переломили ситуацію і почали наступати, бійці відчули впевненість у своїх силах.
- Поваги до них ніякої немає, росіяни – це армія варварів. А от їхнім командирам я хотів би сказати, щоб вони зняли рожеві окуляри, поглянули навколо. Ми все одно переможемо. Бо вони б’ються за путіна, а ми – за Батьківщину.
- Я хотів би після Перемоги пройти з бригадою парадним маршем від Харкова до Чугуєва. Зайти до бригади, до свого дому. Покласти квіти на могили хлопців, які загинули. Хотів би вклонитися усім матерям, подякувати за те, що виховали синів і доньок, які, не задумуючись, йшли у бій, захищали Батьківщину. Це найголовніше.
- А потім можна відбудовувати і вдосконалювати нашу країну. Україна має бути вільною. Наші діти, онуки мають жити у незалежній державі – за це ми і б’ємося, заради цього мої хлопці поклали свої життя…
ПІДПИШІТЬСЯ НА TELEGRAM-КАНАЛ НАКИПІЛО, щоб бути в курсі свіжих новин
