Зцілення після війни. Джанін ді Джованні

«Ми переконані: ці люди не втечуть від покарання за свої злочини».

На Lviv Media Forum 2023 виступила Джанін ді Джованні, військова кореспондентка, засновниця The Reckoning Project. ЇЇ виступ на медіаконференції називався «У пошуках справедливості: відновлення надії після війни». Він присвячений темі: як країни можуть зцілитися після війни та що стає на заваді, а також документуванню воєнних злочинів у рамках The Reckoning Project.

Пропонуємо переглянути найпотужніші цитати цієї презентації.

«Архіви — найважливіший інструмент для The Reckoning Project. Ми збираємо свідчення, верифікуємо їх і зберігаємо. Вони записані назавжди. Ніхто ніколи не зможе сказати, що цього не було, бо в нас є свідчення. Ми робимо це заради викорінення безкарності, але також і щоб зафіксувати правду. Це не лише наша робота, це наш обов'язок перед історією».

«Заперечення воєнних злочинів відбувається і буде відбуватися, якщо ми не зафіксуємо правду. Це коїться зараз із двома сучасними конфліктами, які сталися у 90-х роках: один у колишній Югославії, другий — у Руанді. В обох випадках історію переписують ті, хто заперечують геноцид, намагаючись приховати правду заради власної вигоди та влади. Ми не можемо дозволити, щоб таке сталося в Україні». 

«Ця війна закінчиться. Можливо, через шість місяців, можливо, через три роки. Я не можу нічого прогнозувати, адже всі війни, які я проживала та вивчала, закінчувалися по-різному. Є два шляхи. Війна може закінчитися погано та початися знову через кілька десятиріч. Або ж війна закінчиться добре, та коли я кажу “добре”, я усвідомлюю жахливі речі, які сталися. “Добре” означає, що справедливість відновлена, що відбувається перехідне правосуддя. Тільки коли жертви жахливих злочинів отримають правосуддя, може початися зцілення».

«Так, у Боснії був МТКЮ, Міжнародний трибунал щодо колишньої Югославії в 1993 році за резолюцією Ради безпеки ООН. Юристи часто казали мені, що це був неймовірний успіх: уперше після Нюрнбергу більшість відповідальних потрапили до Гааги. Але я думаю про боснійську справедливість із великим смутком, тому що зґвалтованих жінок було 16 тисяч, та лише 20 чоловіків були засуджені за ці злочини. Багато жінок досі зустрічають ґвалтівників у своїх селах. Родини, чиї будинки було спалено під час етнічних чисток, так і не побачили паліїв у Гаазі». 

«Коли ми створювали The Reckoning Project, ми надихалися досвідом Комісії правди і примирення у Південній Африці і судами Гачача в Руанді. Це громадські суди, які влаштовували в селах, у полях, саме слово “гачача” перекладається як “поле”. Там жертви зустрічалися з нападниками, а проводив суд вождь племені. У Руанді було вбито мільйон людей, і щоби встановити справедливість традиційним способом, знадобилося б років 40. Суди Гачача прискорили процес і поєднали законність зі сторітелінгом. Розповідаючи свої історії, люди починали процес зцілення, адже спеціалісти з травми підтвердять: єдиний спосіб відновитися — почати говорити».

«Тож чи можливе правосуддя в Україні? Безперечно, так. Це має статися, якщо ми хочемо розірвати цикл насилля та повторення конфлікту. Як журналісти і правозахисники, ми переконані: ці люди не втечуть від покарання за свої злочини. Ми доб'ємося цього».