«Учень не може бути хоробрим, якщо його вчитель не хоробрий», — Марґрет Расфельд

Оцінки, отримані за предмети — не головне в навчанні, вважає засновниця «бірюзової школи» в Берліні Марґрет Расфельд. Важливіше — привити школярам цінності, навчити їх справлятися з викликами сучасного світу та брати відповідальність. Про це та інше — в інтерв'ю з Марґрет.

  • В чому проявляється підхід до навчання в «бірюзовій» школі?

Це про те, що вчитель не насаждає свою думку учневі, а учень теж має можливість впливати на вчителя. Ми вважаємо, що учні можуть вчитись, самоорганізуючись. Вчителі в моїй школі — це ментори, які стоять над, а не контролюють постійно процес. Саме тому ми фактично відсилаємо учнів світом, щоб вони вчились брати відповідальність за свої дії. І тому в них якраз є досвід стати тим, хто має вагу в цьому світі та його змінах, а не просто сидіти і говорити, що «я просто учень, який не може нічого змінити».

  • Коли з'явилася перша «бірюзова» школа?

Я була вчителем 37 років і в 1996 році стала директором. Як вчитель я працювала тільки з окремими уроками, на яких могла змінювати методологію, а як директор — змогла працювати зі всією шкільною системою. Це стала велика загальна школа з більше ніж тисячею учнів. Ідея полягає в тому, що вони можуть нести відповідальність за соціальні, кліматичні проекти, які самі роблять. Хтось каже: «Ні, вони зовсім молоді», але учні наполягають, що вони дійсно мають вагу, і всі були дуже захоплені, який потенціал мають школярі. У 1999 році з'явився такий предмет, як відповідальність, і ми маємо вже близько 400-500 шкіл по всій Німеччині, які займаються цим. І коли я приїхала до Берліну, взяла весь досвід, який надбала, і заснувала цю школу.

Кожна школа — це окремий організм. Не можна просто взяти і скопіювати. Тому треба брати за основу ідею зміни світогляду і на ній вже будувати нову школу.

  • В Україні процес реформування системи освіти тільки стартував. Деякі вчителі та батьки не дуже підтримують його, тому що ці новітні методи є для них дивиною. Наскільки вам було важко впроваджувати зміни?

Багато дорослих мають страх до нового. Це результат старої школи, старої системи світогляду, який засновується на тому, що оцінки — це єдине, чим можна мотивувати учня. Існують школи, які достатньо сміливі, щоб запроваджувати нові техніки. І люди можуть приходити до тих, хто вже щось запровадив і дізнаватись про їхній досвід. Наприклад, моя школа почала цікавити людей на третьому році.

У мене був такий досвід: ми сіли в автобус разом з вісьмома учнями та професором нейробіології. За 10 днів проїхали 11 міст, зустріли багато людей, розказували їм про школу, ділились думками.

Вірус, який всіх заражає — це гуманістична школа. Школа не технічного підходу, а школа, яка орієнтується на людину, учня, як на окрему особистість, що відчуває щастя, біль та інші емоції.

Мій підхід полягає в тому, щоб кожен учень стикався не з такими поняттями, як «математика» чи «фізика», а як «емпатія», «відповідальність». Школа старого підходу — це коли вчитель бігає від класу до класу, не спілкуючись із учнями, не знаючи, як їх правильно оцінити. В школі, яку ми пропонуємо, вчитель має лише три класи. Він на них концентрується, працює з ними і будує нормальні людські взаємовідносини.

Ми наділяємо учнів силою саме в новій школі. Вони, їхні батьки та вчителі вже не закриті в шкарлупі страху. Вони відкриті до спілкування і формують нове відкрите суспільство. 80 відсотків, за рахунок чого формується індивідуальність кожного — це вчитель, це його рольова модель. Учень не може бути хоробрим, якщо його вчитель не хоробрий. Наше завдання — наділити відповідальністю учнів, щоб вони могли вирішувати, ким їм бути, і були відповідальними за свої дії.

  • Чи ви вважаєте традиційну освітню програму в школі перенасиченою?

Так, вона перенасичена в тому, щоб виконувати якісь завдання й потім оцінювати, правильно чи неправильно вони зроблені. В нашій школі з 16-ти годин, які зазвичай мають на англійську та інші різні предмети, ми маємо 10, і це полегшує навчання для дітей. Так вони навчаються розуміти, ким вони є та ким їм хочеться стати.

  • Один з предметів вашої школи називається «випробування». Розкажіть про нього.

Ми думаємо про те, що потрібно в майбутньому. Виклик полягає в тому, що діти збираються в групи, їдуть за межі Берлину та протягом трьох тижнів намагаються усувати життєві перепони, які в них з’являються. Вони мають в гаманці всього по п’ять євро на день і повинні підлаштовуватись під цю суму. Це навчає їх бути незалежними та нести відповідальність за себе.

Подписывайтесь на наш канал в Telegram, чтобы быть в курсе свежих новостей.

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

ещё по теме:

В Харькове стартует конкурс молодых композиторов

Специалисты из Чехии и Словакии учили жителей Донбасса кибербезопасности

Муралов Гамлета всё меньше. На его защиту стал Кернес

Социализация ромов: на бумаге, в обществе и в головах

Научные пикники. Семь фоток и одно видео

опубликовано

13 августа 2018

текст

Аліна Шульга

фото

Владислав Лященко

видео

Владислав Лященко

просмотров

251

поделиться

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: