В Україні все ще налічується близько 700 державних видань, понад 100 телеканалів та 5000 «живих» ЗМІ. Співзасновниця Deadline.com.ua Олександра Стельмахова пояснила як змінюється ринок медіа в Україні та що очікувати в сегменті надалі — в 2018—2019 роках.
Останні роки в Україні йде серйозна конкурентна боротьба між медіа. Це відбувається як на газетно-журнальному ринку, телебаченні, радіо, так і в середовищі онлайн видань. Останні мусять постійно боротися за читача на всіх можливих рівнях.
«Онлайн ЗМІ, щоб утриматися на плаву, не завжди дбають про фактчекінг (точність фактів) чи відсутність помилок у тексті, а переймаються першістю у подачі новин та рейтингами. Звичайно, першість подачі новин — це споконвічна боротьба ЗМІ. Інші види медіа також змагаються між собою, але основний їх конкурент — онлайн-ЗМІ, які є більш доступними, перемагають у гонитві за першість та можуть надати куди більше інформації, ніж традиційні ЗМІ», — вважає користувач ресурсу, аналітик видання AgroPolit.com Олександр Ярощук.
Що змінилось у медіа України за 30 років
На процес створення чи просування брендів у медіа слід завжди дивитись через призму конкуренції. Розмір ринку, гравці, доступний інструментарій. Якщо пригадати ринок медіа в Україні 30 років тому, то з телефонних інтерв’ю кореспонденти перетекли у Фейсбук. Спостерігати за висловлюваннями лідерів, а потім робити з цього новину – для більшості означає писати цікаві репортажі. Але Фейсбук помирає для медіа! Експерти Research & Branding Group вияснили, що довіряють суспільно політичної інформації в Facebook 15%, а зовсім не довіряють 30% користувачів найпопулярнішої соцмережі в країні!
«Якщо намагатися виділити загальний тренд, я б сказала що в медіа нескінченна кількість коротких хайпів замість поступово наростаючих трендів», — коментує співзасновник та маркетинг-директор медіа-платформи Deadline.com.ua Олександра Стельмахова.
Ледь виживають в Україні регіональні видання. На обласному та районному рівнях практично немає конкуренції. Прогресивна частина суспільства користується Інтернет-джерелами, а це зменшує ринок читачів друкованих видань. Як результат, нові видавці не мають стимулу виходити на ринок, адже читацька аудиторія надто мала. Чому?
Причин декілька:
- Немає компетенції як робити медіа
- Немає достатньої «нішевої» аудиторії по темі
- Одна й та сама людина читає одночасно 5-10 видань
За данними НСЖУ низька купівельна спроможність аудиторії споживачів поки не дозволяє локальним ЗМІ бути повністю незалежними від влади або місцевого бізнесу. А для друкованих ЗМІ, великим навантаженням на редакцію є поліграфічні послуги, вартість паперу і вартість поширення.
| Країна | Кількість ЗМІ* (печатні та онлайн) | Населення, тис. | Кількість ЗМІ на тисячу населення |
| Франція | Газети друковані та електронні — 480. журнали 280 | 67 000 | 0, 01 |
| США | 20 тис. періодичних видань, із них 1.3 тис печатних ЗМІ, 7.3 тис. журналів. | 326 000 | 0, 06 |
| Німеччина | 349 газет, 1590 журналів | 83 000 | 0, 02 |
| Італія | 800 журналів, 80 газет | 60 000 | 0, 014 |
| Швейцарія | 300 газет та журналів | 8 000 | 0, 037 |
| Україна | Газети друковані та електронні (вт.ч. Інформаційні агенції) – не менше 6000 | 42 000 | 0, 14 |
* Приблизні дані трендів
За даними statista.com ринок друкованих ЗМІ в США з 1970 по 2016 скоротився з 1750 редакцій до 1300, тобто на 25% та продовжує падіння приблизно на 8% у рік. Але з 2004 по теперішній час кількість журналів зберігається приблизно на однаковому рівні.
Кількість ЗМІ в Україні перевищує показник США у 2 рази, Франції в 10 разів.
Формування нового ринку
Часи цифрової журналістики вже настали в Україні. Межі між класичними журналістами та іншими представниками суспільства, котрі поширюють інформацію, все більше стираються.
У справі Youth Initiative for Human Rights v. Serbia (2013) Європейський суд з прав людини зазначив дуже важливу річ: неурядові організації, які залучені до вирішення суспільно важливих питань, виконують роль “сторожового пса суспільства” і тому їхня діяльність є такою ж важливою, які і діяльність преси. Це твердження поширюється і на блогерів. Суд пішов ще далі і у справі Gillberg v. Sweden (2012), що було також повторено у Конвенції Ради Європи з доступу до офіційних документів, буквально зазначив наступне: “У світі Інтернету відмінності між журналістами та іншими членами суспільства швидко зникають. Не може існувати справжньої демократії без прозорості, яку громадяни можуть не лише використовувати, але й сприяти їй”.
Що ж до журналістської освіти в Україні, то є популярна думка, що факультети журналістики не можуть дати сьогодні тих знань і навичок, які потрібні для роботи у “полі”.
Журналістська освіта в Україні перебуває у хронічно поганому стані, про що свідчать результати першого дослідження «Стан журналістської освіти на факультетах журналістики в Україні» , яке ГО «Детектор медіа» провела у 2016 році, коментує користувачка ресурсу, координаторка медіа проектів ГО «Детектор медіа», старша викладачка Могилянської Школи Журналістики - Олена Демченко.
Згідно з дослідженнями загальні тенденції стану журналістської освіти в Україні такі:
- Високий рівень незадоволеності якістю української журналістської університетської освіти з боку переважної більшості випускників ВОЗ.
- У багатьох ВОЗ присутня бюрократія, тиск на студентів, формалізовані стосунки по вертикалі, які негативно впливають на навчальний процес.
- У переважній більшості ВОЗ — невідповідність університетської освіти з журналістики Болонській системі, збереження пост-радянських методів навчання.
- Низький рівень значної кількості викладацького складу, великий відсоток дисциплін «ні про що» у багатьох ВОЗ.
- Філологічний напрямок освіти замість журналістської.
- Погана технічна база.
- Брак співпраці між кафедрами в межах як України, так і інших країн.
- Студенти більшості ВОЗ вже з 2-3 року ідуть працювати, бо не отримують відповідних практичних навичок.
Інтелект як бізнес
На практиці часто виникає потреба узгодження дій об'єднань чи людей, їхніх планів, тощо. Є випадки, коли інтереси не збігаються. У таких ситуаціях є можливість знайти найкраще рішення для поведінки учасників, зобов'язаних погоджувати дії при зіткненні інтересів. Теорія ігор та media catching все ширше проникає в практику економічних рішень і досліджень, в тому числі завдяки Deadline. Це можна розглядати як тренд, що допомагає підвищити ефективність планових і управлінських рішень. Тренд має велике значення при вирішенні завдань в промисловості, сільському господарстві, транспорті, у торгівлі, при укладанні договорів на будь-яких ієрархічних рівнях, та інших випадках. Це означає, що можна винайти оптимальні правила поведінки кожного боку, сторони, яка залучена в рішенні ситуації.
«Читач психологічно втомлюється від скандалів та інтриг в новинах в будь-яких проявах та рухається до того, щоб усамітнитися з тим контентом, який йому потрібен. А не йде потоком через усі ЗМІ напролом. При цьому читач не став багатішим, а став більш уважним. Найефективніші канали комунікацій — це ті, які не використовує конкурент, але аудиторія яких найбільше відповідає суті повідомлень для товарів чи послуг», — коментують в Deadline.
За півроку існування проекту експертами надано більше 1200 коментарів у ЗМІ. Середній час для короткого коментаря чи репортажу становить 2-3 дні.
Справка
Deadline — перша професійна медіа-платформа для експертів і журналістів в Україні. Це безкоштовний для ЗМІ сучасний сервіс із просуванням термінових запитів від ЗМІ з метою швидше отримати якісні відповіді, внутрішнім чатом для прямого спілкування ньюсмейкерів і журналістів. Експертів можна знайти не лише по галузі, а й по місту і навіть за ступенем активності і успішності на платформі. Deadline – партнер Асамблеї докторів наук з державного управління, рекомендований Internews та сотнею інших відомих організацій як експерт по ринку медіа в Україні.
За коментарями або пропозиціям розширити матеріал будь ласка, звертайтеся:
Прес-служба Deadline:
https://www.facebook.com/deadlineUA
ПІДПИШІТЬСЯ НА TELEGRAM-КАНАЛ НАКИПІЛО, щоб бути в курсі свіжих новин
