У межах соціально-культурної ініціативи «П'ятий Харків» ми зустрілися зі шведською письменницею та ілюстраторкою Анною Хьоґлунд. Авторка феміністичної книжки-щоденника «Бути мною» розказала, як створювався майбутній бестселер та поділилася подробицями написання нового твору — «Про це говорять лише з кроликами» — про і для надто чутливих людей.
Медіапроект «Накипіло» записав найяскравіші цитати вечора.
Про історію дорослішання
«Бути мною» — це та книга, яку я б хотіла мати, коли мені було 13. Це про складнощі. Власне, це складно для будь-кого, а особливо для дівчинки, тінейджера, для молодії жінки — бути самою собою. Бути дівчинкою, жінкою означає боротися з невірними уявленнями про себе.
Коли ти дівчинка, ти ніби не бачиш себе своїми власними очима. Ти дивишся на себе чиїмись чужими очима, часто — очима чоловіка. Думаю, ця книжка не тільки для дівчат. Хлопцям також було б корисно і цікаво її прочитати. І дорослим, звичайно.
Я ніколи не чула слова “фемінізм”, коли мені було 13, але насправді я вже тоді була феміністкою. Я памятаю, якою сильною в мене була реакція, коли я бачила порнографічні зображення жінок. Наприклад, зараз моїй донці 16, і все абсолютно змінилося. Вона дуже добре знає свої права, але все одно це все ще для неї складно.
Про героїню підліткової оповіді
Що відбувається з Русою? Після того, як вона читає Біблію та Симону де Бовуар (французська письменниця, лідерка фіміністичного руху — ред.), вона доходить до висновку: не дивно, що вона відчуває сором, адже дві тисячі років жінки пригноблювалися. Їм нав'язувалося це відчуття сорому за своє тіло.
Вона доволі жорстка дівчинка, намагається постояти за себе. У неї виникють різні ситуації в школі. В принципі, в цій книзі я описувала власні почуття, але намагалася це робити мовою моєї доньки.
Про відверте за кордоном
У Швеції, наприклад, про менструації не писалося в жодних книжках, про це не говорилося. Дівчата часто не знали, як це відбувається, і досі багато з них відчувають сором, коли з ними це починається вперше, коли вони бачать кров на своїй білизні. Вони не знають, що з цим робити. Уявіть, якби в чоловіків була менструація... Це було б щось таке величне, святе, була б така подія! Увіть собі чоловічі ПМС: така творча людина, художник, він над цим замислюється... Ось про такі речі, власне, і думає Руса.
У шведських школах є такий предмет як «Сексуальне виховання». Діти знаю все. Їм починають пояснювати, звідки з'являються діти, всі ці технічні, так би мовити, подробиці. Звичайно ж, є Інтернет, є якісь порнофільми, багато інформації, але все одно здається, що діти не розуміють саму сутність цього процесу. Вони і досі щось випускають у своєму розумінні. З'являються хороші книжки, але я думаю, в цьому плані ще дуже багато роботи. Я хотіла зробити свій маленький внесок у це, намагалася зробити це психологічно.
«Про це говорять лише з кроликами»
Коли я була з цією книжкою на ярмарку, до мене підходили і казали: «Так добре, що ви нарешті написали книжку про аутизм або синдром Аспергера». Але це не було моїм наміром. Я намагалася зробити книжку про і для дуже чутливих людей. Мене в житті була близька людина, і коли їй було 13, їй не подобалося власне життя. І мені буде хотілося втішити її цією ідеєю, яку я вважаю правильною. Ідея в тому, що ми дуже різні, і кожен, будучи різним, може зробити щось, свій внесок.
Все почалося з того, що мені наснився сон, сон без зображення. Там я тільки чула голос, який нашіптував мені на вухо: «Ось так розмовляють з кроликами». Я подумала: це щось цікаве, якийсь меседж, напевно, послання. На якийсь час я про це забула, а потім почала працювати над книгою у такий же спосіб, як і раніше — я дослухалася до свого несвідомого, йшла за своїми почуттями і почала робити малюнки. І я подумала, що для того, аби передати образ цього персонажа — надто чутливу людину — добре підійде саме кролик. Його, наприклад, легко налякати досмерті. Але, крім того, кролик має добрий слух, це символ креативності та плодовитості.
Якщо ти дуже чутливий, це означає, що ти можеш дуже добре слухати інших людей або в тебе можуть бути якість інші таланти.
Про поєднання тексту та ілюстрацій
Це насправді нероздільне. Мені важко сказати, чи я роблю малюнки, і з них виходить текст чи навпаки — малюнок зі слів. Мабуть, саме тому мені до вподоби ілюстровані книжки.
Зараз у Скандинавії така хвиля книжок з ілюстраціями для будь-якого віку. Мені це подобається, тому що це поєднання тексту і малюнку дає дуже багато. Воно дуже розширює сприйняття, показує те, що лежить поза словами.
ПІДПИШІТЬСЯ НА TELEGRAM-КАНАЛ НАКИПІЛО, щоб бути в курсі свіжих новин
