За рік роботи група ШANA записала альбом «Свобода», зняла кліп і працює над новим матеріалом. А ще візьме участь у фестивалі «Україна: разом на зліт!», що відбудеться 26-27 вересня в Харкові. Кореспондент газети «Форум» поспілкувалася із солісткою групи Катариною Леоновою.
Чому Ви вирішили взяти участь у фестивалі?
ШANA створювалася саме для таких сцен. Це наш перший вихід. І ми довго чекали влучного часу і місця для цього. Круто, що можемо перевірити те, над чим працювали більше року, саме в Харкові на вільному від політичного контексту майданчику і безкоштовно для слухачів завдяки фестивалю «Україна: разом на зліт!».
На Ваш погляд, що може зробити музика, щоб об’єднати людей в Україні. Як узагалі мистецтво може впливати на цей процес?
Лише мистецтво здатне об’єднати людей і в Україні, і поза її межами. У цьому випадку це музика, в іншому – образотворче мистецтво, кіно, література, театр чи просто мистецтво дбати про свою оселю: мити підлогу й регулярно провітрювати кімнату та голову. Я без цього не починаю свій день (сміється). Якщо навчитися до простих речей ставитися як до акту творчості, то незабаром життя перетвориться на мистецтво. Просто займатися своєю справою й любити те, що робиш, – ось це і є мистецтво, яке під силу творити кожному.
Колись Ви говорили, що хотіли б втекти з України. Що змінилося зараз?
Правда? Я так говорила? Я хотіла втекти скоріше від себе, ніж з України, і, до речі, так і зробила. Але як тільки почалися всім відомі події, повернулася – до себе, додому, до коріння. І дуже цьому радію. Нарешті точно знаю, хто я і на якій землі мені будувати свої змісти.
За що Ви любите Харків? І чого йому не вистачає, щоб наблизитися до загальносвітових стандартів у сфері музики?
Я просто люблю Харків. Це мій дім. Не за щось конкретне, просто люблю і все. І не вважаю, що треба до чогось там наближатися, особливо до стандартів, які хтось встановлює. Людям просто потрібна мужність бути щасливими, але нам краще вдається професійно страждати. Нас цього багато років вчили, у нас це закладено в ДНК. А ось як бути щасливими, треба згадувати і вчитися заново. Це неймовірний труд, великий труд душі, тіла і духа.
У нас уже все є. Нам треба просто навчитися це бачити, приймати, зберігати й помножувати. Тільки не «на нуль» (сміється), а на більш продуктивні і дієві компоненти.
Що відбувається взагалі з музикою в Харкові?
Харків зміг зберегти свої позиції, у тому числі й на музичному фронті: хтось утік, хтось сховався, хтось вистояв і став ще сильнішим. Але, як і раніше, Харків може запропонувати дещо нове й оновлене в культурі загалом. Цей простір дуже плодючій усупереч усьому. І, впевнена, невдовзі ми побачимо плоди.
Як тільки люди втомляться горлати й говорити, а захочуть просто слухати, ось тут ми і почуємо голос культури. Поки що складно про щось конкретне казати, спершу треба дочекатися тиші. Іншої тиші.
Чому зникла KAssiopeia?
KAssiopeia не зникла, вона переродилась на ШANA.
Що таке ШANA? Як вона виникла? У якому напрямку працюєте. Що хочете запропонувати слухачам? Залишилися старі музиканти або ви повністю оновилися?
«Шана» – старовинне українське слово, що означає «повага». І факт виникнення групи з такою назвою – акт безмежної поваги до Землі, по якій ми ступаємо, і до кожної живої істоти, яке зустрічається на шляху.
ШANA – це мій власний приклад (в першу чергу для себе), як треба сублімувати енергію хаосу в творчу дію. Дію, яка надихає на рух, творчість та життя. На мене ШANA впливає саме так і на хлопців (музикантів) діє так само. І якщо на когось ще ШANA буде діяти подібно, то це і є наша перемога над деструкцією та неспроможністю щось змінити в собі й навколо.
Отже, ми працюємо в напрямку безкомпромісної альтернативи людському страху та ліні (сміється). А пропонуємо – наважуватися бути собою й будувати своє життя за власними відчуттями.
Сьогодні ШANA – це ціла команда людей, творчою основою якої є чотири людини: Мітя Анісімов – гітарист, Саша Дробушевський – ударні, Женя Шеховцов – бас-гітара та я (Ката Леонова – голос, тексти). Також майже від початку з нами працює Андрій Горн в якості музиканта-електронника, якого ми дуже цінуємо та дуже раді нашій співпраці. Тож ті, хто пам’ятає KAssiopeia, можуть побачити, що, крім мене, не залишилося нікого. Хоча альбом, який ми записали цього року в Берліні на студії TRIXX, був створений за участю бас-гітариста Антона Белицького, з яким ми працювали в KAssiopeia. Отже, певні настрої перекочували з однієї команди в іншу.
За рік роботи, з 17 вересня 2014 року, ми записали альбом «Свобода», випуск якого планується незабаром. Зняли кліп, із презентацією якого не зволікатимемо. Закінчується робота над ЕР, у який ввійдуть чотири пісні: дві російською та дві українською мовами. Повним ходом триває робота над новим матеріалом, який стане основою для другого альбому, який ми плануємо записати наступного року. Усе це можна буде скоро знайти в мережі Інтернет.
Чого бракує сьогодні українським музикантам? Що могло б зробити українську музику більш популярною?
Особисто мені всього вистачає. Коли є віра та любов до того, що робиш, Всесвіт щокроку тобі допомагає та підтримує.
Щодо популярності: запитайте мене про це, коли ШANA буде збирати стадіони (посміхається). Тоді я обов’язково розповім усі механізми, бо це вже буде мій досвід.
Що Вас надихає? Що слухаєте?
Мене надихає ТИША, її слухаю.
Що важливо для Вас у творчості?
Діяти з доброти та чесності. Без страху творити нові контексти в просторі, засновані на любові та знанні свого справжнього призначення, аби пробуджувати та надихати себе й інших.
Вікторія Меженіна, спеціально для газети ФОРУМ
ПІДПИШІТЬСЯ НА TELEGRAM-КАНАЛ НАКИПІЛО, щоб бути в курсі свіжих новин
