У Харкові проходить «ІІІ Форум десятиліття». Дискусії розгортаються навколо громадянського суспільства, що трансформується. Однією з тем заходу стали майбутні вибори в Україні. У 2019 році на нас чекають чергові президентські та парламентські вибори, а у 2020-му — місцеві.
Якими є шанси на зміни виборчого законодавства та від чого вони залежать — обговорювали спікери Форуму.
Ігор Коліушко, голова правління Центру політико-правових реформ:
«Майбутнє залежить від того, за яким законом відбудуться вибори. Відомо, що в парламенті прийняті в першому читанні зміни. Але є велика небезпека, що вся виборча кампанія буде зведена до кількох дуже простих і деструктивних ліній протистояння, типу: “Ви за зраду чи за перемогу?” Усі будуть поділені на два табори й будуть голосно один на одного кричати. Це вже зараз фактично відбувається. Проблеми реальних досягнень будуть далеко за кадром. Мені здається, це дуже негативний сценарій».
Олексій Кошель, генеральний директор Всеукраїнської громадської організації «Комітет виборців України»:
«Один із ключових ризиків — це питання необдуманого, хаотичного прийняття виборчої реформи. Це великий ризик, тому що останні півроку ми спостерігаємо, що і прихильники, і супротивники виборчого кодексу, за моїм особистим переконанням, не читали сам текст (документу — ред.), не прогнозували, які можуть бути наслідки в разі ухвалення того чи іншого законопроекту про вибори або виборчого кодексу».
«Потрібно, щоб ми відійшли від дискусії, що модель відкритих списків — це та модель, яка вирішить усі проблеми на виборах. Насправді, вона не вирішує дві важливі проблеми: підкуп виборців та дорожнечу українських виборів. Це дві ключові норми, навколо яких зараз потрібно об’єднатися.
Наведу приклад: остання українська виборча кампанія для партій обійшлася в 2,5-3 рази дорожче, аніж для польських партій на виборах до Сейму. Ми стали антирекордсменами в Європі за кількістю коштів, які витрачаються на вибори. Свого часу одна лише “Партія регіонів” витратила на вибори більше, ніж усі польські партії разом узяті.
Зараз вкрай важливо поставити дієві запобіжники, щоб зменшити обсяг грошей на виборах. Один із ключових запобіжників — заборона політичної реклами. Для олігархічної політичної сили та для новоствореної політичної сили правила гри фактично наблизяться. Зараз від 60 до 90% коштів — це гроші, які витрачаються напряму політичними партіями на рекламу».
Зоя Казанжи, журналістка, медіа-консультантка, громадська діячка:
«Основна небезпека — це те, що пристойні люди взагалі не будуть вважати за потрібне йти в будь-які списки, просто не захочуть гратися в цю облудливу, смішну, “наперсточну” гру під назвою “Вибори”».
«Я мало що знаю про вибори в країні, але я багато знаю про вибори в Одесі. Це єдиний регіон, крім Донецької області, в якому на виборах до Майдану перемогли всі члени “Партії регіонів”, які стали депутатами Верховної Ради. Цей регіон постійно голосував за самі розумієте, які сили. На виборах після Майдану, звичайно, нічого не змінилося. Просто ці люди стали членами “БПП” і різних інших (партій — ред.), окрім “Самопомочі”. Тобто, в Одесі найпристойніша — це “Самопоміч”, тому що вони, принаймні, не брали цих колишніх із таким дурним бекграундом».
«Труханова (Генадій Труханов, мер Одеси — ред.) справді обирає Одеса. Більше того, якщо його не посадять, то він буде мером стільки, скільки захоче, або скільки буде жити. В Одесі взагалі важливо, де були пологи у мами: якщо ти народився в Одесі, то все нормально. На кінець, “ти наш одесит”, “парень с Молдаванки”... “Ну, був бандитом, так. А хто в 90-х не був? Життя було таке. Зате він дороги будує…”. Він буде будувати їх і латати все життя, тому що це його фірми будують, і найкращий бізнес — це бюджетний бізнес, як ви розумієте».
Олег Рибачук, керівник громадської організації «Центр UA»:
«Ми запитали у поінформованих виборців, якими вони бачать виборчі правила. Як показала соціологія кінця минулого року, українці бачать партії, а ніяку не мажоритарку. І в партіях вони вбачають своє регіональне представництво.
Для мене, як для не дуже заточеного експерта щодо виборчого законодавства, зрозуміло одне: ми маємо дивну ситуацію в Україні. Ми маємо обіцянки кандидата в Президенти Порошенка, а потім і Президента, який на всіх усюдах казав, що перше, що він зробить — цей ганебний закон скасує. Ми маємо зобов’язання коаліції в парламенті, яка написала, що виборче законодавство в Україні буде побудоване за принципом партійності та регіонального представництва. Ми маємо підтримку цього в суспільстві. Мало того, ми маємо 226 переляканих голосів у парламенті, документ, готовий до другого читання, і ще вісім звідкілясь взялось законопроектів (я цього не розумію, це якесь садо-мазо!).
Ми маємо всі передумови, щоб вібдулася виборча реформа така, яку бачать українці, яку очікує від нас Захід, до якого ми так прагнемо. І ми бачимо тупе бажання затягнути цей процес».
ПІДПИШІТЬСЯ НА TELEGRAM-КАНАЛ НАКИПІЛО, щоб бути в курсі свіжих новин
