После трагедии в Кривом Роге журналисты обратились к Министру обороны

Во время военных учений в Кривом Роге был тяжело ранен журналист сайта «Первый Криворожский» Вячеслав Волк. Сейчас ведется следствие. Журналисты и гражданские активисты из Кривого Рога, Харькова, Киева, Львова, Днепра, Запорожья направили открытое письмо Министру обороны, генералу армии Украины Степану Полтораку. Подписанты настаивают на том, чтобы Министерство обороны и командование Вооруженными силами Украины:

1. Добились прозрачного, быстрого, тщательного и независимого расследования событий и квалификации их в соответствии с Законами Украины.
2. Полностью обеспечили лечение и реабилитацию оператора информационного канала «Первый Криворожский» Вячеслава Волка.
3. До окончания расследования и последующего судебного разбирательства не реже раза в две недели инициировали брифинг с участием представителей всех структур, имеющих отношение к ситуации. Привлекали к комментированию ответственных лиц, которые действительно ориентируются в ситуации, владеют информацией и несут ответственность за сказанное.
4. Инициировали проведение круглого стола с участием представителей СМИ и ВСУ по пересмотру протоколов учений и принципов взаимодействия с журналистами.
5. Внесли эти изменения в соответствии с действующим законодательством Украины и имплементировали их.

Предлагаем полную версию документа.

Шановний Степане Тимофійовичу!

Як Вам відомо, 6 липня цього року під час військових навчань у Кривому Розі було тяжко поранено оператора В’ячеслава Волка, котрий робив відеозйомку для інформаційного порталу «Перший Криворізький». Стан В’ячеслава критичний.

Аналізуючи події та все сказане відповідальними особами ЗСУ протягом перших діб після трагедії, ми, представники журналістської спільноти та громадські діячі з різних міст України, переконуємося: в системі безпеки військових навчань створилася величезна прогалина.

Розібратися в тому, що відбулось, має слідство, та вже сьогодні очевидно: правила, які регламентують безпеку журналістів та взагалі цивільних людей під час навчань, мають бути переглянуті.

Ми завжди були і є максимально зацікавлені в співпраці з Міністерством оборони і ЗСУ, і наша задача – не поставити цю співпрацю під загрозу, а зробити її безпечнішою. Ми (журналістська спільнота) неодноразово наголошували на тому, що наша безпека в зоні бойових дій є нашою відповідальністю і ми беремо на себе всі ризики. Але в цьому випадку мова йде про ситуацію, в якій ризиків не мало бути взагалі. Тож ми та наші колеги діяли і приймали рішення, виходячи з того, що ситуація є безпечною та контрольованою.

Для початку наведемо короткий виклад подій 5-6 липня та кілька цитат з виступів уповноважених осіб ЗСУ.

4-8 липня* в Кривому Розі, як і в інших регіонах України, відбувалися військові навчання. Навчання в Саксаганському районі Кривого Рогу у приміщенні райради та біля нього не мали грифу секретності. (Згідно з відповіддю на журналістський запит т.в.о. заступника начальника Управління бойової підготовки Командування Сухопутних військ Збройних Сил України В.В. Яцківа (копію додаємо).
*4-8 – за словами військового комісара Саксаганського району Кривого Рогу Олександра Бритвича. Відповідно до запиту навчання проводились 4-6 липня, а на сайті райради повідомлялося про проведення навчань 4-7 липня.

Після закінчення однієї з частин третього дня навчань, 6 липня, інструктор-волонтер Михайло Попонін, запропонував журналістам зняти постановочну сценку з кимось із журналістів у ролі «цивільного провокатора». Чому ідея використати цивільну особу в якості «манекена» не була узгоджена з керівництвом, нам невідомо.

Зіграти роль зголосилася редакторка «Першого Криворізького» Софія Скиба, та Попонін відмовив їй, мотивуючи це тим, що вона – жінка.

Редакторка запитала, чи може зіграти цю роль оператор інформпорталу В’ячеслав Волк – В’ячеслав добровільно згодився.

За сценарієм, запропонованим Попоніним, В’ячеслав мав вдати, що намагається прорватися до будівлі райради, де відбувались навчання.

За словами волонтерів-інструкторів, мав прозвучати нібито попереджувальний постріл у повітря, а після цього статиста-В’ячеслава мали поставити на коліна, пов’язати і відпустити.

Жодної бойової зброї на тренуваннях, за словами керівників навчань, не мало бути.

Попри це, у інструктора-волонтера Ігоря Петренка, виявився Glock із бойовими набоями (як повідомило пізніше слідство, зброя на Петренка не зареєстрована).

Під час запису постановочного епізоду Петренко робить попереджувальний постріл у повітря, що зафіксовано на відео Першого Криворізького, ТРК Рудана та Першого Міського.

Ніхто з керівників навчань не зауважив, що постріл зроблено з бойової зброї, і навчання не зупинив.

Журналісти кажуть, що сприйняли цей звук за одиночний постріл холостими.

В’ячеслава показово поклали на землю (хоча домовленість була лише про «поставити на коліна») і пов’язали, потім підняли і – чого не було передбачено сценарієм – завели всередину будівлі райвиконкому.

Через кілька секунд усередині будівлі пролунав постріл.

За інформацією, яку сьогодні озвучує слідство (Олександр Гоптарєв, начальник слідства Криворізького відділу поліції), у В’ячеслава стріляли впритул з Glock’а.

Як підозрюваного затримано Ігоря Петренка – волонтера-інструктора, котрий завів В’ячеслава всередину і при котрому було виявлено Glock.

В інформаційному полі Кривого Рогу розгортається дискредитаційна кампанія проти редакторки сайту «Перший Криворізький» та самого цього порталу. Зокрема, редакторку звинувачують у тому, що нібито саме вона несе відповідальність за поранення оператора – попри те, що юридичних підстав до звинувачень немає.

Те, як відповідальні за навчання (прес-офіцер ОК «Схід» Євген Романов, військовий комісар Саксаганського району Олександр Бритвич, Сергій Полуциган, заступник військового комісара Дніпропетровськох області) поводили себе у публічному полі в перші дні після трагічної події 6 липня, ставить під сумнів питання їхньої компетентності.

Під час першої прес-конференцій (08.07) після події прес-офіцер ОК «Схід», старший лейтенант Євген Романов на питання про те, чому, почувши постріл у повітря з бойової зброї, навчання не зупинили, відповідає: «Ця людина не є співробітником ЗСУ , я не міг керувати його діями» і "Ця людина не є військовослужбовцем,  тому я не міг жодним чином перешкоджати його діям" (запись пресс-конференции на 46 мин. 40 сек. и 52 мин. 43 сек.).

«Этот человек не военнослужащий, я не мог препятствовать его действиям... Того, что происходило в помещении Саксаганского исполкома, запланировано не было. Когда я услышал выстрел, я был удивлен. Тот эпизод имитации не был предусмотрен, он не отрабатывался ранее. Когда этот человек забирал Славика в помещение, я не знаю, зачем он это сделал. Занятия были завершены. Он действовал по своему усмотрению. Я не знаю, кто несет ответственность за это», – Євген Романов (Перший Криворізький).

Більше того:
"Поскольку волонтёры не числятся в штате Вооруженных сил, их действия никто не контролировал. Они могли присутствовать где угодно, когда угодно, а также свободно перемещаться по локации или вовсе отсутствовать некоторое время…", – військовий комісар Олександр Бритвич (Перший Криворізький).

Говорячи про те, яким чином була організована зйомка постановочного сюжету для ЗМІ, прес-офіцер говорить:

"Підійшов один з інструкторів до журналістів, початок розмови я не чув, у них виникла домовленість про те, що буде імітовано певні дії… Такі дії під час навчань не відпрацювалися. Чому виникла така ідея – не знаю"

Аналогічний коментар дає і Олександр Бритвич:
«Наскільки мені відомо, цей захід спланували представники ЗМІ разом з двома волонтерами, не погодивши його ні зі мною, ні з керівником заняття на місці проведення» 

Також прес-офіцер Євген Романов коментує: "Зрозумійте, я ж із Дніпра, я вас [журналістів] в обличчя не знаю, я так для себе зрозумів, що цей інструктор прибув разом із Славіком [оператором]" (таймінг на відео 20:50).

Олександр Бритвич: «Сертификатов, которые подтверждают квалификацию по методической подготовке, попросту не существует. Для того, чтобы стать инструктором-волонтёром на учениях, достаточно быть членом общественной организации и иметь опыт боевых действий. Но... пребывание подозреваемого Игоря Петренко в зоне АТО не может никто подтвердить» (Перший Криворізький).

На запитання,  де і в якому підрозділі підозрюваний брав участь у бойових діях, ні прес-офіцер, ні військовий комісар також відповісти не могли. Не могли і чітко назвати людей, котрі обрали та запросили Ігоря Петренка в якості інструктора.

«Коллеги подозреваемого на словах рассказывали мне о его участии в боевых действиях. Я лично об этом ничего не знал. До этого он проводил инструктаж с патрульной полицией. На учения в Саксаганском районе его пригласили [кто именно пригласил, не говорят] как волонтера для оказания методической помощи», – Олександр Бритвич (Событие)  

Походження зброї, з якої, за версією слідства, був зроблений постріл, також незрозуміле. За словами Романова, при собі підозрюваний мав особисту зброю, Glock, на яку не мав дозвільних документів. Окрім пістолета Glock, підозрюваний мав імітаційний автомат – та, за словами Романова, імітаційну зброю йому на навчаннях ніхто не видавав. (Перший Криворізький).

"Те, що у того інструктора з’явився пістолет, це був його особистий, звідкіля він у нього взявся – ну це його персональна відповідальність як громадянина. Те, що в нього він є, хто ж то знає, ми не просили його про те, щоб у нього він був. Хто там у ту кобуру дивиться, що там у нього ще лежить", – Сергій Полуциган, заступник військового комісара Дніпропетровської області (таймінг з 18:00 до 18:47).

Під час прес-конференції відповідальні особи весь час наголошують на тому, що всі учасники навчань пройшли інструктаж та підписалися про проходження інструктажу з техніки безпеки, а перевіряти наявність бойової зброї ніхто нібито не був зобов’язаний.

Ми вважаємо, що викладене вже є сигналом про загрозу громадянам і, певно ж, безпеці України.

Складається враження, що

• люди, відповідальні за навчання, не тільки не знають учасників навчань в обличчя (а отже, будь-хто, надягнувши військову форму, може взяти в них участь), а й не перевіряють тих, кого запрошують до участі. Не відбувається перевірка ані психічного стану людини, ані наявності в неї зброї, ані навіть факту бойового досвіду,
• якщо на військові навчання потрапить стороння людина із бойовою зброєю, то військові не реагуватимуть на її дії,
• військові зізнаються у тому, що не здатні забезпечити контроль навчань, дії їх учасників, відповідність затвердженого сценарію – реаліям, та, як наслідок, – не можуть гарантувати безпеку учасників і можливих оточуючих,
  

• припускається, що підпис під документом є достатньою гарантією відсутності на навчаннях бойової зброї і перевіряти її не потрібно
• незрозумілими є і повноваження інструкторів-волонтерів – зокрема, чи мав право Попонін узагалі пропонувати щось, що виходило за межі початкового сценарію?

На наше глибоке переконання, принципи взаємодії ЗСУ з представниками ЗМІ та громади під час військових навчань у населених пунктах мають бути найретельніше переглянуті.

Зауважимо, що індекс безпеки журналістів використовується для оцінювання індексу безпеки країни в цілому – міжнародними організаціями, посольствами, бізнесом тощо.

Напевно,  ми як цивільні, не можемо давати оцінку самій системі навчань, та все вказує на те, що протокол має бути переглянутий не тільки в тій частині, яка стосується взаємодії зі ЗМІ.

Ми переконані:

• Керівник навчань має координувати всі дії, які під час них відбуваються. Якщо відбувається щось незаплановане, керівник має з’ясувати, що відбувається, оцінити ризики і або дозволити це, або заборонити.
• Всі особи, що беруть участь у навчаннях, зобов’язані бути найретельнішим чином перевірені на наявність бойової зброї. Так само на наявність зброї, вибухових пристроїв та інших небезпечних речей має бути перевірена територія навчань. Ці перевірки мають здійснюватись регулярно протягом усього часу навчань.
  Підпис під інструкцією з техніки безпеки не може вважатися достатнім актом убезпечення.
• Має бути чітко прописаний протокол реагування керівниками навчань на появу незареєстрованих у навчаннях осіб, бойової зброї, вибухівки та інших небезпечних предметів.
• Особи, що беруть участь у навчаннях, мають проходити перевірку та верифікацію попередньої служби, можливих злочинних зв’язків, а також психічного стану.
• Керівники навчань мають знати в обличчя всіх учасників навчань та унеможливлювати участь у навчаннях неідентифікованих осіб.
• В інструкціях до навчань має бути окремо підкреслено, що учасники навчань не мають права використовувати в якості так званих «манекенів» (тих, на кому відпрацьовуються прийоми) цивільних осіб (зокрема, журналістів).
• Інформація про керівників та учасників навчань, котрі відбуваються в населених пунктах і не мають гриф секретності, має бути докладною і публічною.
• Якщо ж навчання можуть мати потенційний ризик для оточуючих – вони мають проводитися за межами населених пунктів.
• Можливо, варто також розробити систему оточення територій навчань та маркування їх табличками з попередженнями, які б містили інформацію про: тип навчань, документ, яким вони регламентуються, їх тривалість та контакти відповідальних осіб. Інформації про навчання, яка викладається на сайтах місцевих рад, недостатньо.

Що стосується взаємодії зі ЗМІ, то тут ми наполягаємо:

• Запрошення ЗМІ на подібні навчання має містити попередження про всі можливі ризики. Це не означає, що таким чином відповідальність з керівників навчань буде знято, але ми (журналісти) будемо виходити в наших рішеннях і діях, реально оцінюючи ситуацію.
• Усі нестандартні пропозиції, що передбачають залучення цивільних під час навчань, мають отримувати оцінку і дозвіл відповідальної особи і мають бути відхилені за існування найменшого ризику. Зокрема: якщо будь-хто пропонує ЗМІ зняти щось, не заплановане сценарієм навчань, така зйомка спершу має отримати дозвіл уповноваженого керівника.
• При цьому, очевидно: якщо подія відбувається без грифу секретності (тим паче – у центрі міста), кожен громадянин України має право поцікавитися, що відбувається, та зробити фото- чи відеофіксацію – згідно з Конституцією України.

Протокол навчань та участі в них ЗМІ має бути прописаний таким чином, щоб:

а) унеможливити повторення подібної ситуації;

б) не могло існувати і тіні сумніву в тому, що за всі події на навчальному майданчику несуть відповідальність організатори, а не сторонні особи.

В існуючій системі взаємодії журналісти є подвійно незахищеними.

І з фізичного боку – як поранений В’ячеслав Волк, і з боку репутаційного – як редакторка сайту «Перший Криворізький» Софія Скиба, яка опинилася в потоці публічних звинувачень у тому, що нібито саме її дії призвели до поранення оператора.

Розібратися в тому, що відбулося 6 липня в Кривому Розі, має слідство, військова та цивільна прокуратури.

Ми ж обіцяємо максимальне сприяння з нашого боку у незалежному та об’єктивному висвітленні подій, надання інформації, котрою ми володіємо.

Ми наполягаємо на тому, щоб Міністерство оборони та командування Збройними силами України:

• Домагались прозорого, швидкого, ґрунтовного та незалежного розслідування подій та кваліфікації їх у відповідності до Законів України.

• Взяли на повне забезпечення лікування та реабілітацію оператора інформаційного каналу «Перший Криворізький» В’ячеслава Волка, який зазнав важкого вогнепального поранення в ході військових навчань.
• До закінчення розслідування і подальшої судової справи не рідше як раз на два тижні ініціювали брифінг за участі представників усіх структур, що мають відношення до ситуації. Залучали  до коментування відповідальних осіб, які справді орієнтуються у ситуації, володіють інформацією та несуть відповідальність за сказане.
• Ініціювали проведення круглого столу за участі представників ЗМІ та ЗСУ щодо перегляду протоколів навчань та принципів взаємодії зі ЗМІ.
• Внести ці зміни відповідно до чинного законодавства України та імплементували їх.

Резюмуючи все сказане вище , ще раз підкреслимо: ми, представники ЗМІ та громадськості, прагнемо конструктивної та безпечної взаємодії зі ЗСУ та Міноборони.

Ми готові брати участь у розробці нових стандартів взаємодії та принципів безпеки.

Тепер слово за вами.

Пропонуємо журналістам та представникам громадських об'єднань приєднатись до списку підписантів за лінком.