Інклюзія — це можливість включення у суспільство для кожної та для кожного. Наскільки наше суспільство є інклюзивним? Активістки ХОФ «Громадська альтернатива» взяли інтервʼю у дванадцяти українських жінок-правозахисниць, які мають інвалідність: Дарини Брикайло, Олени Вишні, Валентини Добридіної, Дарʼї Коржавіної, Ірини Ларікової, Раїси Кравченко, Ірини Саранчі, Юлії Сачук, Уляни Пчолкіної, Тетяни Фурманової, Наталії Мороцької, Іви Стишун.
Представляємо фрагменти інтервʼю з героїнями проєкту. Повні тексти ввійдуть у видання, яке буде презентоване 3 грудня, — у День захисту прав людей з інвалідністю.
2
Іва Стішун
художниця, активістка, соц-арт-кураторка
Боротьба за права — це насамперед почуття власної гідності й поваги до інших. Я потребую доступності, жадаю її як повітря, і це мій головний мотив!
Для формування простору інклюзивної комунікації в суспільстві найважливіше — подолання остраху та недовіри.
Я є кураторкою майстер-класу з ліплення на дотик для незрячих. Цей проєкт особливо близький для мене. Отримати нагороду від Міжнародного фонду ООН за виставку про домашнє насильство «Кімната, в якій живе біль» теж було дуже приємно.
Мене надихає повноцінне, насичене, активне життя, де ти не повинен бути ані супергероєм, що постійно долає перешкоди та бореться зі злом, ані жертвою, що потребує захисту.
Якщо ми перестанемо конкурувати та почнемо взаємодіяти з емпатією та терпінням, то відбудеться взаємозбагачення і знайдеться баланс.
Локальні маленькі кроки, інформування оточення — це мій власний інтуїтивний шлях захисту прав. Хочу сподіватися, що мої дії мають результат.
ПІДПИШІТЬСЯ НА TELEGRAM-КАНАЛ НАКИПІЛО, щоб бути в курсі свіжих новин
