Громадські слухання: Маніфест хорошої школи

Цього четверга, 7 грудня, ми провели громадські слухання Маніфесту хорошої школи. Двадцять організаторів курсів, викладачів та просто небайдужих, і я зокрема, обдумували критерії та портрет хорошої школи протягом останніх 4 місяців. За задумом, уже скоро це стане знаком якості на професійні неформальні курси, котрий ставитимуть самі споживачі. А тим освітянам, які обіцяють багато, але дають_скільки_ виходить, доведеться рости або закриватись.

Команді СуХаРів та співчуваючим засвербіло на тему якості освіти на курсах вже давно. Обговорили, попрацювали тісним колом і, нарешті, підготували текст. Нам було важливо отримати зворотний зв’язок та запитати, чи тільки нас не влаштовує те, що відбувається на курсах. Ідею маніфесту загалом підтримали і представники курсів, які прийшли, і люди з іншого боку барикад. Хіба що наші формулювання розкритикували, себто цінності треба відділити від того, що можна оцінити. І тому ми зараз думаємо над іншою структурою та добираємо слова.

Дивіться нинішню редакцію Маніфесту: http://goodschoolmanifesto.org/ Обговорювати запрошуємо в группу на фейсбуці

З кавових громадських слухань

Що таке гавнокурси або чому і навіщо ми обдумували Маніфест

Зараз на освітньому порталі СуХаРі в базі курсів близько 200 харківських шкіл, які навчають професіям. Курси відкриваються безупинно, і люди шукають та записуються, щоб почати навчання. Це стає бізнесом. І хтось на повну вибудовує процес, де усі студенти, викладачі та менеджери отримують кльовий результат. А хтось прагне осідлати хвилю і якнайшвидше підзаробити з найменшою морокою. Таких ентузіастів називають «гавнокурсами». І їх непросто визначити за запахом, бо у галузі неформальної освіти ніхто нічого не винен: люди самі приходять і платять гроші.  

За моїми спостереженнями  та після занурень у ринок я зрозуміла, що для «гавнокурсів» типово:

1. Обіцяти те, на що люди найшвидше купляться: знання та навички, які швидко отримуєш, і вмить знаходиш роботу.

Вотетапаварот: що буде насправді після вручення красивих сертифікатів, незрозуміло. Гарантувати роботу усім випускникам ніхто не може, бо вакансій на всіх не вистачить, а перелік необхідних для роботи знань та навичок – досить ілюзорний.

«В Україні немає моделі професійної компетенції. Школи готують сферичного коня у вакуумі», – вважає колишня директорка вже неіснуючої ІТ-школи LITS Kharkiv і засновниця консалтингової агенції Наталья Попельнюх.

1. Показувати програму і чесно говорити, про що йтиметься. От тільки потім лекції трансформуються у потік знань лекторів або майстер-клас «Дивись, як я можу, а ти – ні». Тобто дизайн (методика чи структура) занять продумана слабо, і студенти не отримують комплексного розуміння теми. І, звісно, нуль шансів застосувати все це на практиці.

Вотетапаварот: прикласти нові терміни та кейси можна хіба до рани. У таких випадках «все сподобалось, і було дуже цікаво» От тільки для практики знань не вистачає, бо горе-курси дали що завгодно, але не готового до роботи фахівця.

«Зараз часто кажуть, що усі вчать усіх. Згодна, можна бути класним спеціалістом, але не бути хорошим вчителем. А з іншого боку, експертам не хочеться витрачати свій час на новачків», – розповідає директорка та тренерка школи “PRяник” Тетяна Рябченко.

І це я ще мовчу про тих, хто халтурить хай не унікально, але по-своєму: розповідає застарілу інформацію, яка відірвана від сучасних реалій і зовсім не потрібна на роботі за цим фахом, не перебудовує мислення.

«Люди, які працюють у цій індустрії, можуть бути чесними та хорошими, а можуть бути нечесними поганцями, але вони все одно отримають учнів. Сама наявність поганих курсів мене бісить», — каже ініціатор Маніфесту, СЕО харківської ІТ компанії Raccoon Gang Сергій Мовчан.

А як же ВИШі?

Так, мої колеги та друзі давно забили на вишівську підготовку. Змінити щось там, поки задача непосильна.

Моя одногрупниця Настя казала мені у далекому 2013-му на 3-му курсі Харківської академії культури: «Те, що я вчусь на менеджера з туризму, навряд мені допоможе отримати роботу. А от після курсів беруть на роботу, і вишка тут ні до чого». Ми разом отримували бакалаврський диплом і сумнівалися, чи треба нам магістратура. Зате впевнено шукали курси.

Інший мій друг Рома ходив на ІТ-курси, але разом з резюме розсилав навчальні проекти, які робив самостійно. «За чотири місяці навчання на курсах я так і не зробив жодної web-сторінки. У мене сестра вже працювала ІТшницею, і тому вона стала ментором для мене. Я начитувався книжок та безкоштовних уроків і потім практикувався. А вона  направляла та вказувала на помилки. Завдяки цьому я увійшов в ІТ, хоча раніше працював у сфері громадського  харчування».

Запитів від бізнесу університети майже не чують. Тому я пропоную вимагати якості там, де нема бюрократичної системи, там, де існує хіба ринок, тобто вибір і думка людей. Як вам позиція «я не потерплю халтуру в освіті»? Типу як не купувати Рошен або не друкувати квиток на потяг.

І до цього руху треба долучатися усім, хто бачив, що таке гавнокурси. Я вже належу до цього руху і тому  вимагаю якості в неформальній освіті, а отже, підтримую Маніфест хорошої школи.