«Покажіть, що таке партнерство». Про що говорили на вчительському EdCamp

На цьогорічній (не)конференції для вчителів EdCamp у Харкові зібралися 143 експерти з одинадцяти країн. Вони познайомили наших викладачів зі світовими практиками викладання в школах, поділилися сучасними методиками виховання дітей. А ми занотували декілька мотивуючих цитат спікерів та спікерок.

Лілія Гриневич, міністерка освіти і науки України

Ми мусимо творити світ, який нам потрібен. Світ, де люди шанують одне одного, де є свобода, повага один до одного, де кожен має право на свій голос та на власну думку; де кожен може почувати себе рівним серед рівних. Нам ще багато потрібно працювати для такої можливої самореалізації суспільства. Але першим кроком до неї є наша з вами робота, тому що це наше покликання — відкрити дитині її покликання.

Комфортна зона знаннєвої школи, де ти маєш чіткий план, готові робочі зошити, щоб навіть не індивідуалізувати процес навчання, де все готове, і ти можеш не думати… Так, це, можливо, комфортно для великої частини вчителів, але це вже минуло з точки зору виконання головної місії вчителя. Ми зараз не формуємо однакових дітей, громадян якогось суспільства, яке не дбає про відкриття особистого. Це, на щастя, залишилось у минулому.

Цінність кожної людини і того, що вона може привнести в цьому житті, незалежно від її статі, стану здоров'я, незалежно від того, який саме талант в неї є — оце є стрижнева ідея, яка має відрізняти нашу європейську, модерну Україну від минулого.

Пам'ятаєте про одну зі складових Нової української школи — педагогіку партнерства? Тільки в партнерстві ми всесильні. Покажіть, що таке партнерство, що це означає. Тому що я точно знаю: Нова українська школа обов'язково відбудеться завдяки нашому з вами партнерству.

Микола Кулеба, Уповноважений Президента України з прав дитини

Я дивлюся на ваші очі та на посмішки, на ваше бажання опановувати нові знання, і насправді надихаюся цим. Ми звикли бачити це у дітей. Те, що вони допитливі, що вони постійно в русі, в драйві. Тут якраз місце вчительського драйву, місце партнерів та друзів, які можуть обмінюватися думками. І це добре, що наші вчителі можуть бути учнями, які нічого не бояться.

Хадлі Ферґюсон, співзасновниця і виконавча директорка The EdCamp Foundation (США)

Я була традиційною вчителькою. Всім потрібно було сидіти тихо і працювати, а я це контролювала. Коли я починала навчати свій перший клас, я навчала таким саме чином, як і мене. Це було дуже традиційно, але в мене були чудові вчителі. Вони навчили мене любити навчатися. Але потім світ змінився. Прийшло ХХІ сторіччя. Разом ми створюємо таку спільноту, яка допомагає нам далі в нашій роботі з учнями по всьому світу.

Яков Хехт, засновник мережі демократичних шкіл, радник міністра освіти (Ізраїль)

Я не любив ходити до школи, це був найгірший час мого дитинства. Коли мені було 16 років, я вирішив покинути школу через три причини. По-перше, тому, що ніхто мене не помічав у школі. У мене є така проблема — я дислексик. Мені було дуже важко писати й читати. А вчителі у моїй школі весь час намагалися навчити мене писати та читати. І вони не помічали інших моїх здібностей. По-друге, сидіти й не рухатися. Мені потрібно було сидіти весь день і не ворушитися, і коли я дуже багато ворушився, ви не повірите, вчителі сварили мене за те, що я ворушився. По-третє, я не розумів, чому вони навчали нас усім цим предметам. Було зрозуміло, що вчитель математики не розуміє англійську мову, і навпаки. То чому вони хотіли, щоб ми це все знали?

Кожен із нас має свій талант і свої здібності. Ми можемо навчатися один у одного. Люди починають питати мене, чому ми назвали свою школу демократичною? Зараз усі демократичні країни світу намагаються адаптувати систему навчання. Якщо ми хочемо змін, ми повинні почати з основи. Якщо кожна дитина отримає свободу вчити те, що вона бажає, і розвивати свій талант, вона стане вільною людиною. І в кінці-кінців світ стане кращим.

Ейтан Борітцер, автор світових бестселерів для дітей про позитивні цінності та складні теми (США)

Нам потрібно буде говорити з учнями про смерть, про корупцію, про війну, сексуальність, одностатеві стосунки, розлучення, про самогубство, про багато серйозних речей. Якщо дитина не може з вами поділитися страшними речами, які відбуваються в її житті, якщо вона не може поговорити з вами про розлучення батьків, про те, що друг почав вживати наркотики, про те, що до неї хтось домагається, якщо дитина не може поділитися тим, що їй болить, що її лякає, вона ніколи не покаже хороших результатів у навчанні.