Листи полоненого «Лиса»

Олексій Кіріченко потрапив у полон 2 вересня 2014 року, під час виходу з Іловайського котла… Друзі кажуть, що йому не пощастило з тими, до кого він потрапив, бо його поки що так і не вийшло обміняти.

Спочатку він був у Донецькому СІЗО, зараз у колонії міста Макеєвка. І тюрма — це не найгірший варіант у цьому випадку, бо тюрма — це хоч якісь правила, за якими можна жити і які можна розуміти. І вони живуть.

Кажу «вони», бо Олексій там не єдиний ув’язнений, який не скоїв жодного злочину. Живуть, мабуть, справляють свята, читають книги і пишуть листи. Ці маленькі, тонкі ниточки, які дають нам, людям, у яких війна десь в іншому вимірі (так, так, не сперечайтесь, так же ж зручніше і спокійніше) розуміти, яке море всередині кожного…

Листи, які ми в принципі вже відвикли писати рукою, отримувати і читати. Іноді, дуже рідко, ці листи доходять до адресатів. І ось тоді стає зрозумілим, що наші полонені — це ніяка не інша реальність, що люди, які чекають своїх рідних, живуть поряд із нами, що війна дуже близько і вона ніколи не закінчиться, поки не повернеться додому останній полонений українець.

«Листи Лиса» — фільм, який би ми ніколи не зробили, якби не прекрасна дружина Олексія Лілія Джеріпа та його друзі, які згодились просто прочитати ці листи вголос. У ньому немає нічого чарівного, це просто про те саме «море всередині кожного», і про силу духу, яка насправді не має меж.

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

ещё по теме:

Психологи об адаптации и самореализации АТОшников

Больничные клоуны, новогодняя елка и смехотерапия

Как работают профессиональные плакальщицы в Кыргызстане

Громады берут курс на… отходы

Как работает E-ticket в Харькове?

опубликовано

13 октября 2017

текст

Наталья Курдюкова

фото

Иван Горб

видео

Сергей Клепица

монтаж

Иван Горб, Глеб Тимошенко

просмотров

1555

поделиться

[js-disqus]

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: