Напередодні фестивалю «Дорога на Схід» відбулася зустріч із письменником Сергієм Жаданом та іншими організаторами й учасниками майбутньої всеукраїнської події. Про що говорили культурні діячі?
Сергій Жадан: "Те, що потрібно займатися культурною політикою,
для мене — очевидна річ"
«Попри те, що до Донецька звідси кілометрів 300, таке враження, що це завжди був такий собі острів. Я вже не говорю про Луганськ. Це було щось відрізане, автономне і мало пов'язане із цією материковою Україною. В принципі, і тоді це було неправильно, а сьогодні допускати таку ситуацію — шкідливо».
«Донбас, Крим окупували не тому, що там не було українських реалій, а тому, що туди прийшли російські танки. Не було б там танків — не було б ніякої окупації».
«Те, що потрібно займатися культурною політикою, для мене — очевидна річ. Потрібно займатися і бажано нею займатися якомога системніше. Тому що одна річ — приїхати, скажімо, в Ізюм, і зібрати в бібліотеці 20 чоловік, зацікавлених літературою. А інша річ — все-таки співпрацювати з місцевою владою, щоб влада на своєму рівні займалася тим, чим вона має займатися: себто, культурною політикою, гуманітарною політикою, процесом нормальної українізації, про яку ми так багато говоримо».
«Найкраще, що можна по собі залишити, найбільш тепле, найбільш людське — відремонтовані дороги».
«Фейсбук — він принциповий. Люди у Фейсбуці готові віртуально померти за Україну. У живому спілкуванні люди набагато простіші і відкритіші. Люди, які постфактум намагаються махати своїми ідеологічними шаблями, зазвичай в реальному житті просто побояться прийти і сказати тобі в очі те, що вони думають. Просто тому, що вони слабаки. Тому вони ховаються за ніками, за аватарками, за героїчними якимись персонажами. І там-от вони будують свою віртуальну країну».
«Якщо ти хочеш все-таки мати неупереджене розуміння ситуації, атмосфери Донбасу, то краще їхати туди, спілкуватися з різними людьми».
«Я проти того, щоб українці між собою влаштовували мовні війни».
«І для самих виконавців, і для нас усіх важливо, щоб ми побачили трішки інший фольклор, трішки іншу Слобожанську етику, щоб ми змінили ставлення до народних колективів, до народної творчості як до чогось внутрішньо-шароварного і карикатурного, тому що це страшенно образливо і страшенно несправедливо».
Андрій Клименко: «Тут працює така система, яка ламає гарні колективи»
«До нас (у місто Сватове — ред.) приїжджають серйозні музиканти, колективи. Але ж вони на місцевих музикантів ніколи не звертали уваги, і ми завжди залишались “не у дел”. А коли приїхала “Дорога на Схід”, на нас звернули увагу, ми теж грали. Для нас це важливо, бо коли ми грали, нам казали: “А що, у нас в місті є такий гурт?”».
«Щодо Харкова. Ми стільки намагалися сюди приїхати... Тут працює така система, яка ламає гарні колективи. Я, наприклад, телефоную в якийсь клуб: “Ми хочемо приїхати пограти”. Вони: “Підв’язуйтесь до харківської групи. Хай вони там страшні, п’яні, тільки з харківським гуртом грайте”. Таким способом ми заганяємо якісну музику ще нижче в погріб».
Едуард Смоляков: «Деякі колективи просто розпадаються, якщо хтось їх лишає»
«Для музикантів з маленьких міст важливим стає і фінансове питання, і кадрове. Маленьке місто — мало музикантів. Деякі колективи, дійсно круті, просто розпадаються, якщо хтось їх лишає. І ще: де їм виступати? У маленьких містах частіше за все мало можливостей для цього. В них є можливість виїжджати до великих міст. Багато хто відправляє свої треки на радіо, але мало кого беруть».
Світлана Коновалова: «Чим далі район від центру, тим культурне життя є менш активним»
«Маємо таку тенденцію, що чим далі район від центру, тим культурне життя є менш активним і менш насиченим. Чим ближче до центру, чим активніше залучена місцева влада, тим краще можна впоратися з цією ситуацією на селі чи в маленьких містах».
Відкрите інтерв’ю з Сергієм Жаданом та учасниками фестивалю «Дорога на Схід». ФОТОРЕПОРТАЖ
ПІДПИШІТЬСЯ НА TELEGRAM-КАНАЛ НАКИПІЛО, щоб бути в курсі свіжих новин
