«Луганщина — світанок України». Цей рядок із вірша Ганни Гайворонської став справжнім гаслом вільного Сходу. Його вимовляли по Луганському обласному радіо, на застіллях, та й просто, коли хтось питав у луганчан про рідний край. Останні десять років Луганщина в серцях українців ятрить і ниє. За цей час виросло ціле покоління, яке не знає української Луганщини, не знає, якою була ця земля до приходу совєтів. Але ж ми з вами знаємо. А от наскільки добре — давайте перевіримо за допомогою тесту!
На Луганщині взагалі є терикони?
Візитівка краю — його шахти. Поруч із шахтами — терикони. На долю Луганської області припадає біля третини усіх балансових запасів кам'яного вугілля Донбасу. В її межах розповсюджені усі марки вугілля від довгополум'яних до антрацитів. При підземному добуванні кам'яного вугілля на поверхні утворюються терикони, в області їх більше 500. У 70-ті їх спробували озеленяти, проте дерева відмовлялися рости на голій породі. Але років за 30 після завершення експерименту раптом виявилось, що багато териконів поросло лісом. Навіть ті, яких експериментом не зачепило.
«Диким Полем» у XVI–XVII сторіччі називали величезну степову територію. На ці місцевості не поширювалася влада жодного зі світових монархів. У той період на території сучасної Луганщині мешкали козаки. Що вони там робили?
Запорізькі козаки влаштовували на землях сучасної Луганщини зимівники — маленькі поселення. Вони мали таку назву, бо в цих селах постійно мешкали родини козаків. Самі чоловіки весь час проводили в походах і поверталися додому лише перезимувати.
Герб Луганської області має вигляд щитів, обрамлених двома золотими колосами, сполученими синьо-жовтою стрічкою та золотим дубовим вінком. На ньому зображені двійко тварин. Пригадаєте, яких саме?
Для Луганщини особливими є лисиці, бабаки й коні. А на гербі зображені двійко останніх. Бабак є мешканцем степових просторів області та однією із тварин-символів. Тож бабаку Тимку варто напружитися: конкуренція суттєва! Не випадково зображено й коня: в області — аж чотири кінні заводи. Усі вони державні, усім десь 200 років. На жаль, про їхній стан сьогодні невідомо. Напередодні вторгнення коневоди України висловлювали стурбованість долею коней, які перебували на території області.
«Народився на станції Дебальцеве, у багатодітній шахтарській сім'ї. Автор понад 40 збірок поезій, поем, романів. Родина переїхала до Третьої Роти (селище Верхнє, сьогодні Лисичанськ). Студент університету ім. Артема міста Харків. 1923–1941 — літературна робота Харків-Київ. 1941–1944 — військовий кореспондент фронтової газети». Про якого видатного поета цей опис?
Сподіваємося, ви в курсі, що автор геніальних рядків: «Так ніхто не кохав. Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання. В день такий розцвітає весна на землі І земля убирається зрання…», — уродженець Луганщини Володимир Сосюра. До речі, видатний харківець Сергій Жадан — теж родом із найсхіднішої частини України, зі Старобільщини.
Знаєте, яке місто на Луганщині отримало премію «Бельгійська спадщина за кордоном»?
Наприкінці ХІХ сторіччя бельгійські підприємці отримали від російської імперії дозвіл інвестувати у промисловість регіону. Вони побудували в Лисичанську комплекс, який включав промислові та соціальні об'єкти. Був збудований найбільший на той час в Європі содовий завод і вся необхідна для життя інфраструктура: лікарня, школа, будинки для будівельників та інженерів, гуртожитки для місцевих працівників. Усього збудовано 33 об'єкти, із них до повномасштабного вторгнення збереглися 30.
У цьому місті наприкінці 80-х років створили портативну гру «Ну, погоди!». Точніше, було адаптовано формат від Nintendo.
Наприкінці 80-х та початку 90-х років цю гру вважали справжнім проривом. Випуск гри розпочався у 1984 році на Сєвєродонецькому приладобудівному заводі. Згідно з поширеним міфом, при досягненні 1 000 очок гра показувала мультфільм «Ну, погоди!». Але насправді ніякого мультфільму не було. Окрім Сєвєродонецька, гру виробляли на сімох заводах.
Чи правда, що Луганський чавуноливарний і гарматний завод постачав гармати та боєприпаси для армії, що боролася з Наполеоном?
Луганський ливарний завод почав працювати наприкінці 1797 року, він був першим металургійним, гірничим і машинобудівним підприємством в Україні. Під час «континентальної блокади» та безпосередніх бойових дій на території російської імперії у війні з армією Бонапарта був єдиним підприємством, що в режимі воєнного часу збільшило виробництво гармат і снарядів.
І наостанок дізнаємося, наскільки ви обізнані в мемній культурі. Закінчіть фразу: «Луганчанам не нужны нахлебники из …»
Якщо ви пам'ятаєте цей шедевральний плакат, на ньому було написано «Луганчанам не нужны нахлебники из Евросоюза». Світлину було зроблено під час так званих «мітингів» під час так званих «виборів у лнр» десять років тому. Припускаємо, учасники цього мітингу не дали б жодної правильної відповіді в цьому тесті.
ПІДПИШІТЬСЯ НА TELEGRAM-КАНАЛ НАКИПІЛО, щоб бути в курсі свіжих новин
