«Я і серцем, і душею разом із Україною», — турецький музикант, що пише пісні на підтримку українців

З початком повномасштабного вторгнення він веде сторінку в Facebook українською, а його треки звучали на Radio Roks. Озан Дайі — співак, що жив у Києві останні роки та розбудовував свою кар’єру. Він зараз у Стамбулі, але переживає за Україну, слідкує за подіями, допомагає чим може та вміє: записує пісні на підтримку українців та української армії, бере участь у проукраїнських мітингах. Його мрії прості: вивчити українську, повернутися до Києва, щоб продовжити кар’єру і, головне, — щоб війна скоріше закінчилася нашою Перемогою. 

П’ять років тому ви приїхали до України. Чим ви тут займалися? 

Я приїхав до Києва й почав створювати свою музичну кар’єру. Працював у клубах, співав пісні, рок-н-рол, рок. Також я працював і жив, намагався занурюватися в українську культуру, тому що дуже полюбив її. Тобто жив звичним життям. Також працював перекладачем з турецької на англійську й навпаки. Переїхав до України, щоб жити. 

Чи були ви десь, окрім Києва? Чи бачили інші міста України?

Переважно я жив у Києві. Інколи подорожував за Київ, околицями, а також у Херсон, Одесу.

Як ви дізналися про початок повномасштабної війни росії проти України? Цей момент можете пригадати?

За тиждень до початку війни, я повернувся до Стамбулу, щоб відвідати родичів. Напередодні того страшного дня я відчував щось погане й теж прокинувся вночі, як і всі, від телефонного дзвінка друга й дізнався таким чином про війну. 

Я був шокований, відчував себе травмованим, почав телефонувати друзям, іншим друзям, родині, тим, хто залишився в Києві, писати меседжі. Це був такий дуже страшний момент, який назавжди залишиться в серці й пам’яті. Я не хочц навіть уявляти повторення такого дня. Тобто я дуже травматично це сприйняв.

Моя родина теж прокинулася. Близькі побачили новини й також почали телефонувати друзям і близьким людям, хто залишився в Україні, кого вони люблять. Ми прокинулися разом із усіма, хто був в Україні.

Давайте поговоримо про ваші пісні. Як ви їх створюєте? Хтось допомагає чи ви самі їх повністю пишете? Чи працюєте над чимось новим?

Першу пісню я створив на підтримку українських дітей, які гинуть у війни. До цього призвів випадок смерті дитини мого друга від бомбардування. Перша пісня була створена про дітей, про те, як українські діти гинуть, і також у цій пісні ми чуємо голоси дітей. Взагалі перші декілька пісень я виконував двома мовами — турецькою та українською. 

Спочатку я пишу тексти або рідною турецькою мовою, або відразу англійською мовою, а українські друзі допомагають перекладати українською. Останні пісні були перекладені й виконані лише українською. Також друзі допомагають в постанові вимови української, тому що я лише нещодавно почав вивчати українську й знаю її не на такому глибинному рівні. 

Ці пісні створюються в студії. У студії теж допомагають друзі. Звичайно, така робота має займати більше часу: місяць або три місяці роботи над однією піснею, але зараз ми маємо швидко створювати пісні, тому що зараз триває війна й українці потребують підтримки саме зараз.

Остання пісня, яку я виконав, — «Червона калина», але вона створена під акомпонування національних турецьких інструментів. Такий особистий внесок було зроблено. Також зараз триває робота над новою піснею теж на підтримку України, але вже англійською мовою, щоб поширити інформацію про війну, про цю трагедію серед не лише українців, а й у всьому світі. 

Також я планую проводити концерти, можливо, приїхати… Я зараз займаюсь організацією туру в Італії, Німеччині й потім в Україну також, але це такий тривалий проєкт. Поки що все в процесі. Сподіваємося, це теж буде реалізовано. 

Після війни, звичайно, я планую продовжувати свою пісенну кар’єру, бо зараз через багато років я повернувся до музики, створення пісень і до свого рок-співу.

Дякую. Наскільки розумію, ви зараз займаєтеся українською? Як проходить навчання? 

Я нещодавно почав вивчати саме українську мову, до цього я трохи знав російську. Саме під час занять я зрозумів, що це стереотип, що українська й російська мови дуже схожі. Я зрозумів велику різницю між цими мовами. Я планую і далі вивчати українську мову, тому що хочу повернутися до України й жити там після закінчення війни.

Чи хотіли б ви щось додати? 

Я дуже захоплююся українським народом, тому що під час війни українці показали себе дуже героїчно, безстрашно, як могутні воїни. Український народ проявив себе як єдине ціле й показав усьому світові, як можна об’єднуватися й боротися із таким великим монстром, як росія. Я розглядаю цю війну просто як злочин, тому що росія не просто напала на військові об’єкти і зараз у війни борються не лише воїни, а росія постійно атакує цивільне населення, вбиває людей, руйнує цивільні об’єкти. 

Я і серцем, і душею разом із Україною. Також я товаришую із кримськими татарами. Цей приклад кримських татар в історії… Ми бачили вже такий приклад, коли було скоєно геноцид, злочин проти кримськотатарського народу, і в давні часи, і зараз, у 2014 році, на території України знову повторилася та сама історія, той самий злочин. Я таку паралель проводить із українським народом — те, що зараз відбувається, що зараз робить росія з українським народом, можна порівняти із таким же кримськотатарським геноцидом. 

Я сподіваюсь, що українці якнайшвидше відновляться, наче фенікс із попелу, і українська нація знову буде… І вже зараз відтворюється, і тому я створюю свої пісні на підтримку української нації.

Я вражений українськими солдатами, українською армійською силою, військовою силою. Героям слава! Схиляю голову перед мужністю ваших воїнів.

Я впевнений, що перемога буде з Україною якнайшвидше, і Україна переможе цього диявола, росію, і всі повернуться до свого звичного життя.