Від собак до рибок: як рятують тварин від війни у Харкові - Накипіло
Події

Від собак до рибок: як рятують тварин від війни у Харкові

  • Анна М’ясникова
  • Олег Архангородський
  • 13 Серпня
  • 1143

Громадська організація «Порятунок тварин Харків» працює в місті вже впродовж сімох років. Команда допомагає звірятам, які опинилися в біді: застрягли на дереві, травмувалися або були збиті машиною. Від початку повномасштабного вторгнення росії розширилися напрямки та географія роботи організації. Попри небезпеку, волонтери рятують дезорієнтованих, наляканих, травмованих, виснажених тварин, які потребують людської опіки.

Повна відеоісторія про волонтерську команду — наприкінці матеріалу


Ми зустрічаємося з волонтерками організації біля тимчасового Центру адопції. Розмову перебиває гучна сирена. Питаю в дівчат, як реагують на звуки їхні підопічні.

«Більшість уже звикла. Вони в нас бійці, закарбовані війною. Хоча спочатку собаки дуже нервували та починали гавкати, нам доводилося їх заспокоювати», — каже Ольга Ілюніна.

Раніше волонтери перетримували тварин у Центрі адопції на П‘ятихатках. З перших днів великої війни він піддавався обстрілам. 7 березня ворожий снаряд зруйнував вольєри, тоді загинули сім собак. На той час у Центрі адопції знаходилося 293 собаки та 80 котів. Треба було евакуювати підопічних. На запит відгукнулися міжнародні спільноти та люди, які хотіли допомогти.

Наслідки обстрілу Центру адопції. Фото надала Ольга Ілюніна

«До нас постійно зверталися люди, які хотіли всиновити хоча б одну-дві собачки. Ми транспортували тварин до кордону, передавали різним організаціям, які розміщували евакуйованих у своїх мініпритулках або шукали їм господарів», — пригадує Ярина Вінтонюк

Навесні до команди з 20 людей почали приєднуватися небайдужі. Замість однієї виїзної бригади сформувалося три. Спочатку вони евакуювали тварин із небезпечних районів міста. Згодом почали обробляти запити із селищ та містечок Харківської, Луганської та Донецької областей. Волонтери не лише вивозять тварин на прохання господарів, а й співпрацюють із ветеринарними клініками та забезпечують лікування хворим і пораненим звірятам. Вони привозять їжу людям, які піклуються про безхатніх тварин, та іншим притулкам.

Загалом волонтери врятували понад три тисячі тварин, більшість з яких повернулися до господарів. Із розміщенням допомагають приватні притулки та центри перетримки. Літніх, асоціальних та хворих тварин, яким потрібна реабілітація, наразі перетримують в офісі організації.

«Це десь 1 300 собак, 1 200 котів та 600 інших свійських і диких тварин. Ми евакуювали вовків, декоративних курочок і фазанів, кізочок і навіть рибок. Основне наше завдання — знайти домівку кожній тварині. Ми працюємо завдяки пожертвуванням людей та іноземних партнерів, які під час війни дуже підтримують. Відчуваємо, що не самі. Насправді за життям тварин стоять сотні людей: хтось допомагає фінансово, інші — беруть на перетримку, хтось усиновляє», — розповідає Ярина.

Іноді люди відправляють кошти на допомогу конкретній тварині. 

«Нещодавно до нас потрапила собачка Ліза, вона була зневоднена, видно, що довго голодувала. Ми виставили пост у соцмережах про неї. До нас звернулася дівчина на ім‘я Ліза, сказала, що ця чотирилапа схожа на її собаку та оплатила перші дні лікування в клініці», — додає волонтерка.


Історії порятунку


У перші місяці великої війни команда щодня приймала на гарячу лінію приблизно сто дзвінків. Десь 70% запитів залишали господарі щодо зачинених у домівках тварин. За домовленістю з власниками волонтери визволяли бідолашних, а потім доставляли тварин до господарів, які переїхали в західні області країни чи за кордон.

Одна з найщасливіших історій порятунку сталася на Північній Салтівці. Був такий кіт Тімка, він місяць просидів під обстрілами в зачиненій квартирі. Снаряди зруйнували під'їзд до першого поверху. Квартира Тімки знаходилася поруч із зруйнованим майданчиком. Коли рятувальники приїхали на місце, не знали, чи жива тваринка. Увійшовши у квартиру, вони побачили бідолашного Тімку та потрощені пакетики з локшиною швидкого приготування, які кіт знайшов у шафі.

«Ще одна історія — зі Слатиного. Це був нещодавній виклик. Собака всю війну прожила сама. Спочатку селище окупували росіяни, а після звільнення воно обстрілюється. Людей там залишилося небагато. Чоловік, який годував в селищі чийогось бика, іноді навідував собаку. Тварина виявилася дуже розумною: під час обстрілів спускалася в підвал і там перечікувала. Господарі дуже шкодували, що не забрали відразу улюбленицю. Собака була виснажена. Коли ми її врятували та передали господарям на Західну Україну, вони її зустрічали зі сльозами та поцілунками. Собака спочатку була спантеличена, а потім почала радісно виляти хвостиком», — ділиться Оля. 

 

Окрім історій зі щасливим закінченням, є й сумні. Наприклад, на Салтівці літній чоловік ціною власного життя врятував своїх котів. Коли він пішов одчиняти двері, почався обстріл.


Захист поряд із військовими


Чимало тварин шукають порятунку в українських захисників, розповідають дівчата. Під час обстрілів бідолашні приповзають до військових чи територіальної оборони, а згодом захисники передають їх волонтерам. 

«Коли ми почали отримувати багато запитів з Північної Салтівки, інколи не могли туди проїхати: нас не пропускали через небезпеку. Ми встановили контакт із військовими, і вони самі нам потім дзвонили, коли когось рятували, брали на позиції та підгодовували. Ми навіть залишали їм переноски для тварин», — пригадує Оля.

Один з таких псів, який приблукав на блокпост у Барвінкове, потім став гарним помічником захисників.

«До нас звернулися військові щодо вівчарки, ми назвали його Барні. У песика були проблеми зі здоров‘ям, він знаходився на лікуванні. Коли прийшов час прилаштовувати Барні, нам подзвонив військовий і сказав, що йому потрібен напарник. Боєць всиновив Барні та забрав на блокпост у Харківській області, де було більш безпечно (аніж у Барвінковому — ред.). На рахунку Барні — три затримання, він дуже допомагав хлопцям у нічний час. Зараз той військовий знаходиться в гарячій точці, а вівчарка — з його мамою. Барні, можна сказати, проходить курси підвищення кваліфікації: мама бійця тренує собаку», — розповідає волонтерка.

Барні з господарем. Фото надала Ольга Ілюніна


Подорожі на Схід


Бригади виїжджають на виклики в регіони два-три рази на тиждень.

«Населених пунктів, де було б легко (з евакуацією — ред.) практично немає, в кожному по-своєму важко, скрізь виникають непередбачувані нюанси», — каже волонтер Руслан.

Луганську та Донецьку області рятівники навідують уже більше трьох місяців. Спочатку по допомогу з тваринами та кормом зверталися місцеві притулки, пригадує волонтер Олександр. А надалі поголос про організацію з Харкова поширювався сарафанним радіо.

«Ми веземо туди корми для тварин, крім того, військову амуніцію, різноманітну гуманітарку для військових, на які збираємо замовлення. Назад повертаємося з евакуйованими тваринами», — пояснює Олександр.

Під час нещодавної поїздки на Донбас волонтери привезли їжу для чотирилапих у Центр допомоги тваринам «Зоо-Сіті» в Добропіллі та евакуювали собак з Авдіївки на Донеччині. Перше місто розташоване за 95 кілометрів від окупованого Донецька. Друге — усього за 13 кілометрів.

«Якщо порівнювати із 2014 роком, мені здається, суспільство змінилося: більше людей забирали тварин, просили в нас нашийники, намордники. У нас позабирали всі переноски, щоби вивозити улюбленців (контейнери ми навіть просто так віддавали). Були й жахливі випадки: присипляли тварин та підкидували нам у мішку. Але загалом Добропілля 2022 року — інше, ніж у 2014 році», — каже Тетяна Пустовойтова, засновниця «Зоо-Сіті» та керівниця ГО «Добропільське товариство захисту тварин “Зоо-Місто”». 

Жінка показує на собачу будку за подвір'ям: її збудували для чотирилапих, яких на початку війни підкинули господарі, — тоді в притулку не було вільних місць. Наразі найбільша потреба Центру — пошук родин для врятованих звірів. Також важко зі стерилізацією: у місті працює єдина ветеринарна клініка, а стерилізація однієї собаки коштує приблизно дві тисячі гривень. Також притулок потребує вакцин.

Авдіївка обстрілюється окупантами з 24 лютого. Тоді ж у місті почалася евакуація. Багато людей виїхало, залишилися безпритульні тварини, каже місцева мешканка Олена. Жінка тимчасово переїхала в село подалі від лінії фронту, а її чоловік залишився працювати в Авдіївці. Олена доглядала за кількома тваринами. 

«Коли я приїхала нещодавно, собак не впізнала: одна посивіла, дві осліпли, а ще одну поранило, їй сильно порізало живіт. Нічого, чоловік вилікував», — розповідає жінка. 

Авдіївку окупанти обстрілюють з артилерії та літаків. У будинку Олени та її чоловіка пошкоджені вікна, потрощена машина та гараж. Люди ховаються у підвалах, готують їжу на вогнищі. Є проблеми з мобільним зв‘язком та інтернетом. 

«Пічка стоїть на вулиці, ми о п‘ятій ранку виходимо, її розпалюємо: усе в диму, кіптяві. Отак вранці встаєш — у місті ніби туман, бо всі топлять пічки. Людей багато: почали повертатися. Живеш і молишся», — каже місцева жителька Світлана.

Попри складне становище, жінки продовжують піклуватися про звірят. 

Волонтери шукають тварин у потрощеній будівлі в Авдіївці


 Найголовніше для тварини — відчувати, що вона потрібна


За п’ять місяців волонтери «Порятунку тварин Харків» допомогли приблизно 20 тваринам, постраждалим від обстрілів. Серед них — пес на прізвисько Золотий. Уламки снаряду влучили йому в ніс та в інші частини тіла. Після лікування його забрала на реабілітацію закордонна організація, а згодом песика всиновила родина.

Найскладніші стани, в яких знаходили тварин, — зневоднення та виснаження через голодування. Таким бідолахам потрібно багато часу та ресурсів на відновлення нормальної роботи організму. 

«Ми спілкувалися з лікарем ветклініки, з якою співпрацюємо з початку війни. Він помітив, що у тварин взагалі зараз послабилася імунна система, і лікування від сезонних захворювань вимагає більше зусиль. Частина звірів померла, наприклад, від ентериту, бо в організму просто не було ресурсів для боротьби», — зазначає Оля.

Окрім лікування, важлива емоційна підтримка людей.

«Коли багато людей хвилюються за тварину, навідують її, вона розуміє, що потрібна, з'являються сили для боротьби», — додає волонтерка.

Щодня у соцмережах організації «Порятунок тварин Харків» з‘являються нові пости про загублених тварин із закликами про допомогу та історії возз'єднання звіряток із родинами. Коли дивишся на них, неможливо залишитися байдужим.

 

Життя на Північній Салтівці: фоторепортаж

Цю публікацію було створено за фінансової підтримки Європейського Союзу в партнерстві з DW Akademie. Вміст публікації є одноосібною відповідальністю медіагрупи «Накипіло» та не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.

ПІДПИШІТЬСЯ НА TELEGRAM-КАНАЛ НАКИПІЛО, щоб бути в курсі свіжих новин

ПІДПИШІТЬСЯ НА TELEGRAM-КАНАЛ НАКИПІЛО

У разі масових заворушень на вулицях міста ми вас повідомимо

X