«Національний центр Олександра Довженка» — державний фільмофонд, аудіовізуальний кіноархів, що забезпечує збереження, дослідження, популяризацію та реставрацію кіноспадщини. Це єдиний в Україні член Міжнародної федерації кіноархівів. Там зберігається понад 60 000 художніх, документальних, анімаційних, українських та закордонних фільмів, більше ніж 24 000 архівних документів з історії українського кіно та 400 музейних експонатів.
Кіносистема, що будувалася цілими поколіннями фахівців, наразі зазнає змін. Як упевнені у «Довженко-Центрі» — катастрофічних. Як апелюють в Держкіно — корисних.
Національний кіноархів, яким опікується «Довженко-Центр» від 1994 року, Держкіно хоче передати держустанові «Науковий центр кінематографії України», нібито щоби розвантажити роботу. Проте держустанова не функціонує багато років, там немає ані штату, ані якихось здобутків та навіть сайту, де можна почитати, чим займається «Науковий центр кінематографії».
Робітники «Довженко-Центру» стурбовані перспективою передачі культурної спадщини в руки людей, яких ніхто в очі не бачив. Зацікавлені особи створили петицію, вона набрала необхідні 25 000 підписів українців.
«Відповідати за унікальну кінематографічну спадщину України Держкіно доручає де-факто “сплячій” установі, що з моменту свого заснування за часів Януковича в 2011 році не здійснювала жодної діяльності», — йдеться в петиції.
Коли ситуація набула широкого розголосу, очільниця Держкіно Марина Кудерчук розповіла в етері національного телемарафону «Єдині новини», які плануються зміни. Оскільки штату в «Науковому центрі кінематографії» немає, туди перенаправлять робітників «Довженко-центру». Незрозуміло, як це розвантажить роботу, якщо цим займатиметься та ж кількість людей. На питання: «Чому ви вважаєте, що організація, яка роками не діяла, зараз буде більш ефективна?», Кудерчук відповіла: «Ну, не діяли, а зараз будуть діяти».
Днями на сайті Кабінету Міністрів України з’явилася відповідь на петицію, яка складається з тез Держкіно. В ній йдеться, що «Довженко-Центр» є лише зберігачем фільмофонду, а не самим фільмофондом чи архівною установою, створеною для цього. Зазначається, що «Довженко-Центр» витрачає багато бюджетних коштів і не окупається. Таким чином планують вийти з кризи: утворити підприємство «Українська анімаційна студія» та передати архіви у «Науковий центр кінематографії України».
«На сьогодні в Україні існує обмежена кількість анімаційних студій (всі анімаційні студії виключно приватної форми власності). Державне підприємство “Українська кіностудія анімаційних фільмів”, яке було ліквідовано у 2019 році та увійшло до складу Центру, не забезпечило подальше використання переданого майна, оскільки Центр не провадить діяльність із створення анімаційних фільмів і не забезпечив створення в своїй структурі підрозділу з питань анімації», — йдеться у відповіді на петицію.
Тобто з огляду на текст відповіді можна стверджувати, що реорганізація фактично тотожна руйнації «Довженко-Центру».
«Ми наголошували десятки разів і повторюємо ще раз: це знищення “Довженко-Центру”, це загроза національній культурній спадщині. Тепер ми можемо додати, що кричуща некомпетентність Держкіно межує зі зрадою національних інтересів під час російської агресії. Небажання йти на діалог з професійною спільнотою, закриття коментарів у своїх соціальних мережах не зможе приховати цю некомпетентність, а лише її підкреслює», — написали працівники Центру.
А що Міністерство культури? У січні «Довженко-Центр» передали до сфери управління Держкіно. Тож офіційну відповідь міністерства можна звести до «Ми обурені, але що ж ми можемо зробити».
ПІДПИШІТЬСЯ НА TELEGRAM-КАНАЛ НАКИПІЛО, щоб бути в курсі свіжих новин
