Олексій Кириченко (позивний Лис) з 2 вересня 2014 року по 27 грудня 2017 був у російському полоні, куди він потрапив під час виходу з Іловайського котла. Ми поговорили з ним про те, що для нього Різдво і як він святкував його в неволі.
Про те, що таке Різдво
При Радянському Союзі, коли ми були дітьми, релігійне підґрунтя зовсім не розкривалося, але на Святий вечір була чудова традиція колядувати. Ми з братом знали, що взимку потрібно обов’язково просити на вечерю своїх родичів, співати певні пісні, і нам за це давали гроші, для нас, дітей, це було дуже драйвово.
Ходити по чужим хатам було не дуже культурно, хоча, в принципі, дозволялось. У нас у селі, звідки бабця покійна родом, існує чудова традиція — там велика кількість людей збирає гроші на місцеву церкву.
Ну і, звісно, сам Святий вечір, коли на столі кутя, коли затирається в макітрі мак, робиться паляниця, обов’язково дванадцять страв.
З дитинства я не був особливо віруючою людиною, але в зрілому віці в мене потихенька зав’язувались відносини з Іісусом та Дівою Марією. Найбільша трансформація на цю тему відбулася зі мною в полоні.
Як це, святкувати Різдво в полоні
Колі Іонову прийшла католицька книжка, присвячена Діві Марії, там розкривалися її відносини з Іісусом. Діва Марія також страждала, коли дивилася на страждання Іісуса і мене ця книжка вразила, я плакав. Там розказувалося, що після розп’яття весь світ лежить у животі в Марії і вона з духовної точки зору допомагає зачати і виносити дух і принести його до Іісуса.
Мені мої рідні передали ладан в полон. Зазвичай віруючі люди запалюють вугілля, кладуть зверху ладан і відбувається каждіння. Але як це зробити в тюрмі?
Хлопці пробували класти ладан на цигарку, але це зовсім не те. І тоді мені один з «бувалих» порекомендував робити фітіль — брати туалетний папір, ладан дрібиться до стану порошку, зсипається всередину й закручується.
Перед обміном разом з ладаном мені передали багато церковних свічок. У нас якраз було дванадцять камер, навіть був свій Іуда, і я передав свічки по всіх камерах через баландьорів, передав по три зернинки ладану на камеру і попросив, щоб молились Святому Миколаю за обмін.
Я пам’ятаю, як у 2016 році поздоровили один одного з Різдвом і я наспівав Саші Олійнику, який сидів у сусідній камері, пісню «Сумний Святий вечір» гурту «Гайдамаки». Це народна пісня, її співають на Західній Україні та в ній дуже багато куплетів.
Про те, чи має значення, коли святкувати Різдво
З моєї точки зору зараз християнство увійшло в чисто зовнішній бік. Іісус підкреслював, що кожна людина є храмом бога і в неї має бути відповідне відношення, як до свого тіла, так і до свого духу. Зараз про це сильно забувається, особливо після комунізму.
Люди сприймають за храм те, що побудовано з бетону та цегли, а про те, що кожен з нас є храмом, про це забувають. Якщо б про це пам’ятали, то люди б менше грішили.
Про те, як віра в Бога допомагає в полоні
Я писав своїм близьким, що я ставлюсь до полону, як до монастиря з суворим режимом. Деякі люди платять гроші, щоб поїхати на якийсь ретріт і відчути себе більше, а в тюрмі менше зовнішніх подразників і людина починає більше і глибше чути себе. Багато хлопців почали читати Біблію, ми регулярно, поки була змога зібратись «на телевізор», зустрічалися й обговорювали, почали регулярно молитись. Я знаю, що коли людина знаходиться за гратами, Бог чує її молитви набагато більше. У полоні стосовно віросповідань хтось схилявся більше до протестантизму, хтось до православ’я, комусь ближче були католики. Багато людей повірило.
Відносини з Богом — це цілий світ і я вважаю основною метою людини виховання свого тіла і духу і можливість підготувати свій храм для того, щоб людина стала оселею Богу. Перебуваючи в полоні, ти розумієш, що зовнішні обставини тяжкі, але вони сприяють тому, заради чого ти живеш, тому в цьому сенсі віра значно погиблює внутрішню свободу.
Подписывайтесь на наш канал в Telegram, чтобы быть в курсе свежих новостей.
ПІДПИШІТЬСЯ НА TELEGRAM-КАНАЛ НАКИПІЛО, щоб бути в курсі свіжих новин