«В армії потрібні буквально всі», — «Тайра»

Юлія «Тайра» Паєвська — жива легенда України. Під час Революції Гідності вона закрила свій доджьо, де викладала айкідо, і пішла рятувати поранених на Майдан. Згодом парамедикиня евакуювала та надавала допомогу українським військовим.

Наші колеги з радіо «Накипіло» поговорили з «Тайрою» про полон, принца Гаррі та про втому від війни.

Про акції на підтримку полонених українських військових

Акції насамперед потрібні для суспільства, аби воно не забувало, що в нас є полонені, що триває війна, що кожен день гинуть люди. Центр сприяння обмінам робить абсолютно все можливе для звільнення. І якщо обміни не проходять, це не з їхньої провини, це через ворогів.

Вибухи української артилерії допомагали триматись у полоні

Мене тримали в Донецьку «на підвалах». Мені росіяни брехали, що армію України добивають в Івано-Франківську, всі втекли, нікого немає, Київ взяли, Харків давно впав.  Але я чула прильоти нашої артилерії, кілька приходів із нашого боку. Чула, звідки летить, приблизно орієнтувалася за світлом.

І я така: «Ага, хорошу зброю союзнички підкинули, що зі Франківська наші добивають до Донецька». Насправді ти відчуваєш, що про тебе не забули. Я не знаю, як пояснити. Жодної інформації ти не отримуєш із вільного світу.

Крім фізичних катувань, є психологічний, моральний тиск — і це надзвичайно важко витримати. Я бачила, як люди починають підсвідомо якось прогинатися, вірити потрошку, потрошку. І потім самі собі нагадують: «Ні, все нормально, країна існує». Там триває війна, вони чують вибухи, вони чують, що йде бій, десь далеко-далеко, але чути.

Про стан після звільнення з полону

Майже відразу після обміну — пройшло пару тижнів — я зібрала докупи голову, думки та відчуття. Подивилася, що країна живе, люди є, армія воює. І вдало воює: навалює так, що росіяни не знають, куди подітися. Дуже надихають люди, які на вулиці підходять, обіймають, дякують. Я все переадресовую Збройним силам, і тим, хто зараз у полоні. Я намагаюся передати їм хоча б відчуття, енергію, бо я впевнена, що там відчуваєш усе це.

Про втому від війни

На фронті я не помітила якоїсь зневіри чи втоми. Цивільні в умовно мирних містах чомусь розказують, що вони втомилися від війни. Це абсолютно руські наративи. Забудьте про них, будь ласка, не використовуйте тези, ніби ми «втомилися від війни». На фронті хлопці не втомилися, дівчата не втомилися. Я спілкувалася з багатьма — і очі горять. Почала надходити зброя, наші вдало тримають позиції. 

Хоча втрати, звісно, сильні, ворог тисне. Я з пересторогою ставилася рік тому до ідей «Перемога вже за рогом, дві хвилинки, почекайте!». Перемога не буде скоро, та ніхто на фронті руки не опускає. Я не можу озвучувати багато речей, проте ситуація не настільки погана, як іноді може здатись, коли залазиш у соцмережі.

Чому такі наративи виникають

Я вбачаю тут намагання росії завалити нам набір в армію: що там нібито все погано, грошей не платять. Усе там нормально, всі екіпіровані, тримаються. Звісно, їм важко.

Чи є люди, непотрібні для армії

Армія — великий організм, це як сім'я. У кожній сім'ї тобі знайдеться місце. Хтось вважає, що дівчинка вагою 50 кілограмів не може піти в армію. Та якщо вона в змозі рахувати зарплату пацанам, вони її будуть на ручках носити. 

І класний кухар на вагу золота. Хлопці, ніхто вас не погонить в окопи, якщо ви класний кухар або програміст. Зараз змінюється підхід до набору. Ви можете вибрати посаду: прийти в центр комплектування і вибрати її собі до вподоби, враховуючи освіту, здібності, попередній досвід. В армії потрібні буквально всі.

Про принца Гаррі

Принц надзвичайно щирий насправді. Я до того, як із ним познайомилась особисто під час Invictus Games торік, не була в цьому впевнена, бо у жовтій пресі пишуть що попало. І ти така: «Ммм, Меган, Гаррі… ну, окей».

А це абсолютно щира людина. Було таке, що жодного журналіста, жодної камери поряд немає, а він бачить, що я іду, повзу — зупиняється машина, вилітають Гаррі, Меган, обіймають. Нема нікого — тож це робиться не на камеру, а щиро.

Він дійсно дбає про поранених вояків. Він військовий, майор авіації. Це людина, яка знає, про що говорить. Підтримка ця надзвичайно важлива: хлопці, дівчата казали, що саме принц Гаррі та Меган  їх надихають уже просто своєю присутністю.

Я вчусь у нього, як зберігати гідність. Це дуже важко насправді, коли за кожним твоїм кроком хтось слідкує. Ти собі абсолютно не належиш. А він постійно тримається достойно, дає собі раду, як поводитися.