Бізнес на карантині. Випуск 1

Партнерський матеріал

Карантин виявився тестом на міцність для малого бізнесу. Ми запускаємо спецпроект медійної допомоги харківським компаніям. У першому випуску мережа кав'ярень Sweeter, видавництво Vivat, Харківька школа архітектури та event-агенція «Два товарища» розповідають, як справляються з кризою.

Анна Винникова, управляющая сетью кофеен Sweeter

Карантин оказал глобальное влияние на работу наших точек. Изначально, когда он был объявлен до 3 апреля, все казалось гораздо позитивнее. Сейчас же ситуация становится сложнее с каждым днем. Выручка не просто упала, она исчезла.

Изначально попробовали работать «через дверь», так сказать, «окна» у нас нет. Был период, мы все закрыли. Когда продлили карантин, решили снова попробовать вариант первый. Входить ни в одну из кофеен нельзя, работаем только лишь на выдачу. 

Мы закупили средства защиты: у сотрудников есть маски, перчатки, дезинфекторы для рук, для поверхностей, у гостей есть возможность дезинфицировать руки. Это дорого, но не предоставить минимальную защиту нашим сотрудникам и гостям мы не могли.   

Режим работы покрывает только оплату труда за один день сотрудника за баром и на этом все. Самое проблемное выдержать материальную нагрузку. Оплата труда, налоги (даже при пересмотре на данный период, мы должны делать оплаты) , где-то собственники помещений пошли навстречу, отнеслись с пониманием и сделали данный период без оплаты. Кто-то же не относится к этому периоду с пониманием, в этом возникает проблема, где брать средства для оплаты аренды.

Маркетинг — это единственная сфера, которая у нас продолжила работу и да, мы усилили рекламу. Мы запустили доставку кофе в зерне в офис и домой, все за наш счет.

Мы пытались запустить доставку напитков домой, однако успеха не было, пришлось все отменить. В конце недели запускаем онлайн общение с нашим тренером, о том , как можно заваривать кофе дома, не имея специального оборудования.Мы не сократили ни одного сотрудника, сохранили оплату труда на весь период карантина.  Наши сотрудники — не просто работники , они часть команды, мы ценим их и верим, что вместе мы все переживем. Пытаемся верить в лучшее. Закрываться планов нет, будем пробовать запускать все после окончания карантина. 

Юлія Орлова, генеральна директорка видавництва Vivat

З моменту запровадження карантину на території України видавництво Vivat зачинило фірмові книгарні в Харкові та Львові. Партнерські мережі також пішли на безстрокові «канікули». Єдині канали збуту, які в нас залишилися станом на сьогодні, – мережі супермаркетів та онлайн-книгарні. І хоч трафік в інтернет-магазині трохи збільшився, це не рятує. Загалом валовий дохід видавництва скоротився вже в березні, незважаючи на те, що перша частина місяця ще не була «карантинною». У квітні очікуємо на 80% падіння валового доходу.

У Vivat усе ще працює кілька десятків людей. І всі вони потребують грошей для існування. У березні ми виплатили працівникам заробітну плату в 100-відсотковому обсязі, але навряд чи нам вдасться зробити це в квітні. Видавнича галузь не найбільш рентабельна з існуючих, вона дуже інвестиційна, тож у нас немає «рятувальної шлюпки», накопичених оборотних коштів, які дозволили б безболісно пережити кризу. Але виплатити людям заробітну плату, тим не менш, — завдання №1. Команда — головне для мене, я не можу дозволити собі втратити співробітників, які роками разом зі мною розбудовували бізнес та й літературну галузь України взагалі.

Водночас криза — гарне випробування для команди. Я не планую звільняти когось, але й тримати людей, які виявляються абсолютно неефективними, також не можу собі дозволити.

Зараз доводиться жорстко пріоретизувати видатки. Ми вже були вимушені призупинити друк нових книжок. Наші редактори продовжують працювати з рукописами, дизайнери й надалі займаються версткою, але в типографію ми видання не здаємо. Бо розуміємо, що розрахуватись із підрядниками просто не зможемо. Ми, звичайно, не відмовляємося від своїх зобов’язань перед партнерами, але з кимось вдається домовитися про відтермінування платежів, в інших випадках розраховуємося поступово, частинами. Доводиться домовлятись, це непросто, в режимі 24/7 я залишаюся на зв’язку з контрагентами.

Александра Нарыжная, директорка Харьковской школы архитектуры

Утром, после оглашения карантина, у наших студентов начались занятия в Zoom. Естественно, мы столкнулись с трудностями практической работы. Большая часть заданий делается в мастерской в коллективе. Пару дней мы оптимизировались всей командой, чтобы найти решение.

Конечно, перенеслись некоторые курсы, интенсивы, недельные и воркшопы, которые должны были быть в марте на июнь—июль в помещении школы.

У нас есть обязанность перед студентами. Студент поступает, и для того чтобы получить диплом, он должен набрать конкретное количество кредитов ECTS, один кредит равен тридцати часам. От такой формулы в принципе складывается весь период обучения. Соответственно, у наших студентов достаточно насыщенное обучение, каникулы, которые минимально допустимы, — это восемь недель. Наша задача — обеспечить эти часы. Поэтому никаким образом мы не можем продлевать каникулы, уменьшать нагрузку, это наше обязательство перед студентами, которое мы держим и выполняем. Единственное, что мы можем, — на период карантина передвинуть час летних каникул.

По поводу набора новых студентов, у нас идет кампания, мы действуем в рамках министерства, дат, которые они выставляют.

У нас идет конкурс для старшеклассников, мы запустили его еще в феврале, когда никто не знал о карантине. Суть — преобразовать часть своей школы и сделать маленький проект. Он достаточно активно идет, идут регистрации, консультации, 31 мая будет сдача работ. Это возможность получить стипендии на обучение в Школе. 

И у студентов, и у преподавателей уходит сейчас больше времени, ведь раньше они обсуждаливживую между собой в более ускоренном режиме. Но при этом настроение у всех достаточно бодрое, никто не выпадает. Много студентов, у которых есть дети, они, конечно, часто отвлекают, но все справляются, находят время и учатся. 

У всех студентов есть потерянная энергия, потому что когда они работают вместе, то учатся друг у друга и поддерживают. Это самый большой момент, который сейчас утрачен. Но при этом все созваниваются, есть какие-то задания по группам. Никто не унывает. 

Гліб Тимошенко, співзасновник event-агенції «Два товарища»

Агентство організовує корпоративні та приватні події: ювілеї, дні народження, весілля, дитячі свята, корпоративи та багато іншого. 

Наш бізнес повністю пов’язаний з кількістю людей: чим їх більше, тим подія краща. Звісно, що карантин вплинув на нас. І чим його умови жорстокіші, тим нам важче. 

Довелося в короткий термін вивчати нові інструменти, досліджувати онлайн-платформи, знайти шляхи, як побудувати івент саме онлайн ікому це можна запропонувати.

Завдяки таким програмам, як Zoom ми можемо вийти в етери на велику кількість охочих. Збирається певна кількість людей, з якими ми домовляємося заздалегідь, усі вмикають Zoom і ми для них проводимо концерт, з усіма спілкуємось. Залишаються дуже класні емоції, хоч і через екран.

Як зменшилась кількість людей? Вона не зменшилась, вона зникла.

На Radio ROKS у нас є програма #ВЕСЕЛАКАРАОКА. Кожен ранок об 11.00 у прямому ефірі ми каверемо відомі рокові пісні з мотиваційною чи гумористичною канвою на теперішні актуальні теми. Це радує слухачів та допомагає не сумувати в карантинний час. 

Ще є проєкт «Фаршировка» спільно з мережею ресторанів Farsch. Ми готуємо у прямому ефірі, тобто є шеф або якась зірка чи відома людина, які готують, а ми їх модеруємо. 

Ми налаштовані дуже рішуче, тому що іншого шляху немає. А також, бо ми відкрили нові можливості для івент індустрії в цілому. Кращий стан в агенцій, які вже мали велику аудиторію підписників. У нас ситуація трохи інша, і ми спрямовуємо наш маркетинг особисто нашим клієнтам. Пропонуємо їм музичні привітання, карантинні розіграші, концерт з українською зіркою. Робимо свято на безпечній відстані.