Іра Міщенко — волонтерка, засновниця благодійного фонду «Мисливці на орків». Народилася вона у Барвінковому, до повномасштабного вторгнення жила в Харкові та 12 років розвивала власну туристичну агенцію «Друзі».
24 лютого Ірина зустріла разом зі своїми туристами в Чилі, в горах:
«У нас була експедиція, ми піднімалися на семитисячник. До найближчої цивілізації — п'ять годин їхати на авто, щоби взагалі піймати мобільний зв'язок і дізнатися новини. Про війну ми дізналися 25 числа: нашому гіду прийшла СМСка від людей із Харкова».
У повномасштабне вторгнення Іра не вірила, проте про всяк випадок готувалася, бо завжди прораховує найгірші варіанти:
«Наприкінці 2021 року один мій друг пішов у гори, і якраз було загострення, всі переживали. Я думаю: “Блін, він пішов у гори, без зв'язку, війна почнеться, а він не буде знати”. Проходять два місяці, і я в тій самій ситуації! Тоді, його проемпатувавши, я подумала: “Так, треба максимально підготуватися”. Зробила дублікати ключів від квартири, від машини, пороздавала, техпаспорт віддала. Оця організація дала можливість людям виїхати, комусь пожити короткий час, кота забрати».
«Туризм мене навчив працювати у форс-мажорах, бо щодня якась криза. Щороку обов'язково є якийсь банкрут-партнер, він кидає на бабло, і потрібно це вирішувати з клієнтами. Постійно якісь затримки рейсів, воєнні дії в інших країнах, пожежі… І треба придумувати щось нове, якось виходити з положень. Коли почалося повномасштабне, я плакала 2–3 години, а потім: “Так, давай по ділу, що я конкретно можу зробити?”».
Туристичний бекграунд сформував спільноту крутих людей. Іра завжди прискіпливо відбирала учасників своїх турів: анкетування, три рекомендації, обґрунтування бажання поїхати в цю подорож. Для неї важливо, аби компанія співпадала у цінностях:
«Завдяки такому відсіюванню створився прикольний костяк людей, в яких немає цінностей, нав'язаних соціумом: я маю бути тільки у брендових речах, я ніде ручки не забрудню. Ні, це люди, яким по фігу, як вони виглядають, у них є кайф вкладатися в інших, ділитися. Моя аудиторія — це про дружбу, взаємодопомогу, про якийсь врив і “хєр із ним, погнали”».
Зараз багато колишніх клієнтів агенції — та сама спільнота, яка швидко закриває величезні збори, воює чи організовує виробництва для фронту.
Найбільший закритий збір Orc Busters — 100 тисяч євро на автівки для ЗСУ. Знайома Іри віддала свою Infiniti, яку розіграли серед усіх донатерів від 500 гривень. Збирали на 18 авто для ЗСУ — зібрали на 25.
А першою автівкою, яку розігрувала Іра, була її власна. Разом із транспортуванням БТР коштував 89 тисяч євро. На свій день народження дівчина зібрала 20 тисяч євро, а потім збір встав. Коли Іра виставила свою машину як приз у розіграші, це мотивувало людей, і багато учасників писали: якщо виграю, поверну тобі машину. Або ж обіцяли продати її та віддати гроші на ЗСУ. Машину виграли знайомі харків'яни і залишили її власниці.
Але складнощі на цьому не закінчилися:
«Зібрали, сплачуємо за БТР, а людина, яка займалася всіма логістичними питаннями з боку Англії, впадає в кому. І у квітні помирає. А це була людина, яка відповідала за всю комунікацію, і в нас немає інших контактів ніяких. Чоловік, який мені допомагав, через дружину знов налагодив зв'язки. А згодом БТР застряг на кордоні, у нас погіршилися взаємовідносини з поляками.
Коли була ця ситуація, робимо збір чи ні, я прорахувала всі найгірші варіанти, що може піти не так. Але передбачити варіант, що помре людина, яка це все організовує, — у мене не було взагалі ідеї! Тепер розумію, що треба враховувати і таке».
Той самий БТР так і не перетнув кордон. Але військовим, якими опікується Іра, передали два інших, уже відремонтованих і ввезених.
Зараз у фонда триває збір 5 мільйонів на 333 дрона-камікадзе з розіграшем призів, одним із яких знову є авто. Це вже п'ята автівка, яку команді «Мисливців на орків» віддали заради збору: цього разу це спорткар, який ганяв на ралі, від 25-річної Вікторії.
«Вона збирала, збирала на машину, купила, поїздила менше ніж пів року і пише мені: “Іро, я не можу, я хочу віддати на ЗСУ, так хочеться вже закінчити війну. У мене немає наснаги їздити на цій машині, коли я розумію, що ці гроші можуть працювати”. Вона не награна якась, вона справжня. Віка дуже крута».
Зазвичай робота фонду виглядає так, що Іра сидить у домашньому кабінеті та цілий день мовчки з кимось переписується. Але віддалено їй допомагає дуже багато людей:
«У нас є бухгалтер офіційний і бухгалтер неофіційний. Є група людей, які займаються закупкою машин, є група водіїв, є фандрейзінг-тім із 25 людей, я 26-та. Є група швидкого реагування, 25 людей закривають термінові потреби. Учора була ситуація: хлопці зі “Спартану” на Запорізькому напрямку, їх там міцно потріпало, дронів немає зовсім. “Іра, терміново, Mavic 3T, умоляю!”. Я в цей чат, вони мені за 12 годин на Mavic накидали. Причому в них самоорганізація: “Так, це нам по десятці кожному треба скинути. Хтось не докинув, давайте ще по тисячі”. Хоп, зібрали.
І є дівчина Лєна, коли не вистачає, вона: “Зараз я в чатік дома закину”. І там по 200–300 гривень накидали, закрили баночку. Є ще Віра, яка відповідає за наші соцмережі, є Женя, яка веде нашу барахолку, є Юля в Штатах, яка відповідає за гідрокостюми. Є Алінка, яка робить ілюстрації. Дуже багато людей».
Іра говорить, що її коло спілкування — це люди, які мають глибоку емпатію та відповідальність за події в країні, тож вони знаходять різні способи допомагати армії:
«Хтось робить маркетингові дослідження, хтось робить ілюстрації, тачки ганяє. У нас немає такого, що готова машина, а нам нема кому її пригнати. Це питання закривається в чаті за 5–7 хвилин. Я дуже вдячна людям. Коли люди кажуть, що я не доначу, бо в мене немає коштів, — допомагати можна по-різному».
Волонтерку дуже заряджають люди, які доєднуються до спільної боротьби, і вона вважає важливим мотивувати суспільство такими прикладами:
«Особисто я розумію, дивлячись на ситуацію на фронті: у нас не все ок, так. Дивлячись на політичну ситуацію — в нас точно не все ок. Але люди навалюють в інстаграмі про зради і не висвітлюють реально класні приклади. А їх багато, і я б на них краще фокусувалася, аби надихати людей. Не говорити, які ми всі хєрові, а казати: “Блін, яка в нас класна нація, ви тільки подивіться!”».
Оперативні та перевірені новини з Харкова