Що відбивається на сітківці людини, яка випадково задивилася на сонце або на будь-яке інше потужне джерело світла? Очі спочатку засліплює, а потім — починають виникати образи. І поки добряче не покліпаєш — ці різнокольорові ляпки не зникають із поля зору.
Колись цей стан вловив та зафіксував польський художник-авангардист Владислав Стржемінський. Його навіть називають «людиною, яка дивилася на сонце». Він є розробником концепції унізму. Відповідно до його теорії для гармонійної єдності зображення творець повинен досягти ідеального зв'язку між кольором, геометрією та ритмом. Попри те, що художній стиль не набув значного поширення, — митці, що розвивають ідеї авангарду, досі знаходять натхнення у творах Стржемінського.
Владислав Стржемінський, «Післяобраз сонця»,
холст,олія (1948–1949)
фото: Варшавський національний музей
Украинский современный композитор Денис Бочаров заинтересовался идеей появления и модификации образов в визуальном искусстве. Увидев картину Стржеминского «Послеобраз солнца», он создал авангардную музыкальную композицию для струнного трио.
«Что такое соляристическая картина? Художник смотрел на источник света; в этом случае — на солнце. Потом смотрел на стену: на сетчатке глаза возникали образы и тут же исчезали. Процесс появления, исчезновения и наслоения разных образов заинтересовал меня. Это было реализовано музыкальными средствами», — рассказал Денис.
«Що таке солярістична картина? Художник дивився на джерело світла; у цьому випадку це — сонце. Потім дивився на стіну: на сітківці ока виникали певні образи, і тут же зникали. Саме цей процес появи та зникнення, нашарування різних образів зацікавив мене. Це все реалізовано музичними засобами», — зауважив Денис.
Почути композицію в пресцентрі «Накипіло» зібралося чимало поціновувачів. Як вказала модераторка заходу, завідувачка кафедри інтерпретології та аналізу музики Харківського національного університету мистецтв Юлія Ніколаєвська, — творчість Дениса Бочарова поки що є «крайньою точкою харківської авангардної лінії».
«Харків — модернове місто. Саме у Харкові завжди була традиція прослуховувати твори, які щойно з’явилися. Таку традицію було закладено ще в XIX столітті, коли тут працювало музичне училище. У 20–30-х роках минулого сторіччя тут функціонувала Асоціація сучасної музики та “Молода філармонія”. І взагалі, традиція слухати все, що тільки-но з’явилося, була дуже потужною. Певний час тут було відділення Спілки композиторів, це був осередок сучасності. Ним керував Валентин Бібік. Це ім’я, без перебільшення, знає весь композиторський світ».
Серед «бібіківців» сформувалася ціла плеяда музикантів, що слідують модерним ідеям і понині. Олександр Гугель живе і працює в Харкові, Олександр Ґрінберґ — у Німеччині, але й досі бере участь в українському мистецькому житті. Ім’я Олександра Щетинського відоме в усьому музичному світі. Він — вірний наслідувач авангардної традиції українських композиторів. Його учнем був Денис Бочаров. Сам Денис за своє творче життя встиг здобути освіту у Польщі, отримати декілька нагород та стипендію длявідвідування Байройтського фестивалю.
Які ідеї сьогодні впроваджують музиканти-авангардисти в Європі, розповіла за допомогою відеозв’язку корейсько-німецька віолончелістка Саєром Пак. Вона продемонструвала нові техніки гри на своїй трьохсотрічній віолончелі, чим викликала щире захоплення українських спостерігачів.
Авангардні музиканти Німеччини відходять від традиційного нотного запису та класичної техніки гри, переосмислюють їх. Так з’являються «антизвуки» та спресовані звуки. На грифі грають вертикально чи проводячи нижньою частиною, або взагалі корпусом віолончелі, щоби зробити звук вищим.
Музиканти відкривають для себе неймовірне різноманіття звуків, позбавлених тону.
«Тут йдеться про пошук краси. Так формулюють усі композитори, і я йду за ними цим шляхом. Краса — це не завжди щось суцільно, повністю гарне. Щоби знайти красу, треба багато експериментувати. Краса складається з безлічі шарів. Коли граю цю музику — я відчуваю себе у процесі пошуку краси», — розповіла Саєром Пак.
На музику сучасних композиторів вплинув також і карантин: з’явився твір-трансформер, в якому кожен з музикантів може взяти партію соло.
Музика створювалася трьома ансамблями в період пандемії.
Коли Саєром почула «Післяобраз сонця» у виконанні струнного тріо — Петра Левченка (скрипка), Тетяни Жук (альт) та Гліба Толмачова (віолончель) — вона відмітила, що під час прослуховування дуже добре уявила собі цей феномен: коли випадково подивишся на джерело світла, і перед очима виникають образи.
«Я до того бачила партитуру та подумала: “важке”. Дуже важка музика, але коли я слухала вас — склалося враження, що це дуже легко», — зазначила Саєром.
Захід відбувся за підтримки Goethe-Institut Ukraine — це німецька неурядова організація, завданням якої є популяризація німецької мови за кордоном та сприяння міжнародному культурному співробітництву.
ПІДПИШІТЬСЯ НА TELEGRAM-КАНАЛ НАКИПІЛО, щоб бути в курсі свіжих новин
