«Нас питали, чи це масажний салон». Як з'явився харківський колівінг

Близько ста квадратних метрів на чотирьох дівчат і двох хлопців. Іще на двох співмешканців компанія очікує найближчим часом. Ні, це не молодіжний сквот або комуналка підвищеного комфорту. Це перший харківський колівінг — Molfar.Kha. У «сталінці» на вулиці Чернишевській відтепер поселилися громадські активісти та волонтери. Своїм прикладом вони намагаються започаткувати в місті корисний тренд: на доступне житло, креативний простір і місце розвитку одночасно.

Molfar.Kha народилася з ідеї волонтерів Валерії Мільченко та Кирила Вороб'я. Пізніше до них долучилась Софія Пилипенко. На школі менеджменту від проєкту «Будуємо Україну Разом» вони запропонували створити в місті колівінг, аналог львівського та київського «Вільного простору».

Організатори «БУРу» оцінили задум і надали команді безвідсоткову грошову позику — 40 тисяч гривень. Гроші частково пішли на оренду житла, частково — на його облаштування.

Термін coliving дослівно означає «спільне проживання». Історія цього явища бере початок із середини 2000-х, коли в США вирувала іпотечна криза, а ціни на нерухомість стрімко зросли. Навіть оренда житла багатьом була не по кишені.

Із подібною проблемою зіткнулася молода інженерка Джессі Кейт Шинглер. У 2006 році вона тільки-но закінчила навчання в університеті й разом із чотирма друзями переїхала до Каліфорнії працювати у дослідницькому центрі Еймса. Молодь швидко збагнула, що вигідніше жити разом, і винайняла двоповерховий маєток у місті Купертіно, неподалік від Сан-Франциско.

Пізніше молоді науковці вирішили проводити вдома хакатони й запрошували в гості однодумців — кращих програмістів Кремнієвої долини. За пляшкою пива інженери вигадували нові проєкти, об'єднувалися в кола за інтересами для подальшої співпраці, та й просто весело проводили час. На традиційні обіди до Джессі та її товаришів навідувались майбутні підприємці й фахівці Google, Apple, Tesla та інших корпорацій. Так ідея вільного простору для життя й навчання переросла в окрему спільноту — The Rainbow Mansion. Резидентам 23—35 років, вони обов'язково мають належати до ком'юніті стартаперів або творчих груп. Програмісти, дизайнери, музиканти, художники — на всіх розподіляється вартість житла та комунальних послуг, витрати на їжу для спільної вечері та засоби для прибирання. Через девять років на сонячному узбережжі Сан-Франциско з'явиться аналогічний проєкт українців — Coliving Club — який згодом перетвориться на соціальний бізнес.

Поліпшені «гуртожитки» розвиваються не лише у Штатах, але й в Австралії, Таїланді, країнах Західної Європи. У них є онлайн-спільнота — coliving.com. Сайт дозволяє швидко знаходити цікаві для роботи й проживання місця, а також знайомитись із потенційними співмешканцями.

Зараз молодь радше заощадить кошти на навчання за кордоном, подорожі або інші можливості саморозвитку, ніж витратить на власне житло. Валерія Мільченко погоджується: зручну ізольовану квартиру може дозволити собі не кожен український студент. А місцеві гуртожитки погано задовольняють базові побутові потреби.

Валерія переїхала до Харкова з Полтави минулої осені. Потрапивши до студентського гуртожитку, зрозуміла одразу: жити в таких умовах надовго не залишиться.

«У Харкові ми шукали квартиру, яка вже повністю укомплектована й готова прийняти людей. Цей варіант нам підходив найбільше, тут ми нічого не змінювали, — показує приміщення Валерія. — Докупили банальні побутові речі: чайник, посуд, із найдорожчого — придбали двоярусні ліжка. У майбутньому хочемо купити письмові столи».

Пошук житла зайняв кілька місяців. Власники квартир і ріелтори з пересторогою ставилися до пропозиції орендувати місце під колівінг. Якщо у Львові та Києві подібні проєкти вже працюють, і активістам легше відкривати нові простори, то для Харкова це — дивина.

Тетяна покинула навчання на факультеті Міжнародних відносин у Києві та вступила до харківської Української академії лідерства. Місто вразило її активними громадянами та розвинутою інфраструктурою. Дівчина впевнена: Харкову не вистачало такого простору як колівінг.

Мешканців ініціаторки проекту обирали через онлайн-заявку. Дехто хотів заїхати парами, але коли дізнавались про окремі кімнати для хлопців і дівчат, бажання відпадало.

Колівінг має статут, у якому прописані правила проживання. Із 23:00 до 07:00 треба поводити себе тихо.

У Марії невеликий досвід волонтерства, але шалене бажання вчитися новому. За два місяці проживання у колівінгу дівчина вже знає, де шукати круті можливості для навчання й роботи.

За версією Bloomberg, у 2018 році колівінги увійшли у топ-8 сучасних трендів, які визначають стан американської економіки. Понад те, світові дослідження доводять: бум на новий формат нерухомості є наслідком розвитку глобальної економіки «спільного споживання» (sharing economy). 

Ще в XVIII столітті французький філософ і соціолог Шарль Фур'є вважав, що суспільство майбутнього повинно будуватися на принципах «розумного» споживання, тобто людям варто максимально ділиться одне з одним доступними ресурсами. На думку філософа, найкращий спосіб для цього — об'єднатися в комуни, де поважається приватний простір, але кожен учасник із повною віддачею займається улюбленою справою заради спільного блага.

Із тверджень Фур'є виросло сучасне поняття шерінг-економіки. Суть у тому, що людина свідомо відмовляється від приватної власності на користь колективної. Причому це пов'язано передусім не з нестачею грошей, а з бажанням розширити власні можливості та сприйняття світу.

Класична шерінг-економіка передбачає обмін речами між людьми. Однак бізнес швидко зорієнтувався й почав створювати майданчики для спільного користування товарами й послугами на вигідних умовах. Компанії Uber, BlaBlaCar, Nextbike, Airbnb, Netflix — успішні приклади нової економіки. Сюди ж відносяться коворкінги та краудфандинг.

Дослідники консалтингової агенції PwC прогнозують, що до 2025 року світовий об'єм прибутку цього сектору економіки досягне 355 мільярдів доларів. Головні рушії індустрії — медіасервіси, транспорт і нерухомість.