Перезавантаження:

поїхати в гори й відчути їх

Траяна не можна запитувати, за що він любить гори. Мовляв, це те саме, як спитати, за що ти любиш маму. За замовчуванням.

Траян Мустяце народився та виріс у горах. Він – з Дубового, Тячівського району, що на Закарпатті.

Для мене гори – це рутина. Одночасно, я розумію, що гори – це потрібна і цінна річ для людей. Це – розвантаження.

Траян вважає, що саме в горах людина може максимально добре почути себе та бути собою. Адже там якісь буденні речі стають абсолютно неважливими. Ти одразу думаєш собі: «Те все, що зі мною відбувається в місті, абсолютно не має значення». Хочеться кричати про це всім.

Потяг між заходом та сходом

Траян каже, що дістатись по часу зі Львова до Харкова  однаково, як зі Львова на Закарпаття. Турист, який планує туди їхати, має розраховувати свій час.

До того ж, нещодавно запустили новий потяг Львів-Харків. Траян тішиться, що тепер можна ввечері сісти у Львові і вранці будеш у Харкові. І навпаки. Раніше потрібно було їхати з пересадкою в Києві, а весь шлях займав 24 години.

Відкрити для себе Західну Україну і почати зі Львова – прекрасне рішення. А звідти легко можна доїхати до популярних локацій для відпочинку в горах, типу Славське.

Одна з причин, чому ті ж таки харків’яни рідше їдуть у гори, ніж львів’яни – це брак інформації. Кожен регіон живе у власному інфополі.

Траян каже, якби якесь видання поставило собі за мету розповідати про гори, вистачило б розпочати просто з фотографій. Спрацюють як гірські краєвиди, так і фотографії побуту. Наприклад, коли Траян йде в гори, він часом фотографує сараї місцевих людей. Це – невеличка дерев’яна хатинка, де люди тримають граблі, лопати і решту знаряддя праці. Або рогату худобу.

Постійно, коли я виставляю такі фото з подорожі, то отримую коментарі штибу "вау, я хочу тут жити” або "дякую, тепер я знаю, де проведу літо”. Чомусь відразу уявляю собі людей в офісі, які це пишуть.

Траян із друзями навіть вигадали хештег «яхтж», що означає «я хочу тут жити». Виходить доволі контрастно: хтось побачить на фотографії звичайнісінький сарай, а для тих, хто більшість свого часу проводить в офісі, це ймовірне місце для відпочинку.

Є ще одна проблема, яка зменшує доступ жителів з регіонів до гір. Інформація в мережі, що хоч якось пов’язана з Карпатами, нині дуже захаращена всілякими мейнстрімними штуками: турбази, басейни, чани. Доволі складно буде дізнатися щось про Карпати як вони є. Втім, мабуть, зі сторінки Траяна на фейсбуці можна отримати більше інформації про справжні гори, ніж в інтернеті.

Такі Карпати, які перетворилися на інструмент заробляння грошей та приваблення туристів, я не люблю. Істинні Карпати геть не там.

Траян впевнений, що розвинена інфраструктура губить гори. З іншого боку, ті місця, які окупували туристи, дуже людні. Решта ж місць залишається зовсім недоторканою.

У Карпати приїздять німці й австрійці. Якось Траян поцікавився навіщо їм їхати так далеко, якщо в їхній країні є гори більш величні, аніж наші. Виявляється, іноземці українські гори люблять за свободу. Жодних реєстрацій, заборон та приписів. В Альпах багаття розпалити можна в чітко визначеному місці, підписавши купу дозвільних документів, а про мотоцикл годі й мріяти.

Зовсім інший порядок

Траян любить приходити в ті гори, які ще 100 років були такими ж, як зараз. Там панує зовсім інший порядок, інший устрій. Людина може просто вийти надвір, назбирати зранку дрова в лісі та розпалити вдома піч. Простір, у якому живуть місцеві, настільки гармонійний, наскільки це може бути.

Львівські Карпати, Прикарпаття та Закарпаття дуже відрізняються одне від одного.

На Прикарпатті круто побувати, аби поставити галочки на місцях, які ти мусиш відвідати, починаючи з Говерли і закінчуючи Чорногорою. До того ж, це – Гуцульщина.

Гуцули дуже колоритні та зазвичай готові приймати гостей. Швидше за все, у вас не буде проблем з житлом, якщо ви приїдете  до місцевих жителів.

Перш за все, визначтеся, який ви обираєте відпочинок, коли йдете/їдете в гори. У google maps можна знайти уже прокладені пішохідні маршрути в горах та місця, на які варто звернути увагу.

Траян переконаний, що справжні гори – це не про планування. Планування для нього є обмеженням, а тому він робить інакше: приїжджає, зустрічає на своєму шляху дуже багато цікавих людей, переживає круті ситуації. Мовляв, усього цього могло б не трапитися, якби був план поїздки.

Треба мати з собою постійний набір: намет, каремат, спальник. Тоді можна приїхати і навіть не думати, де жити.

У горах можна знайти спокій

Траян радить розпочинати з Говерли — підкорення цієї гори дає стимул рухатися далі. Найкоротший шлях на вершину з бази "Заросляк”, а після сходження можна йти до озера Несамовитого Чорногірським хребтом.

Для досвідчених туристів ніби навмисне створили Мармароси. Але там скеляста місцевість, а тому майже немає місця для намету. Особлива любов Траяна – полонини на Свидовецькому масиві та Свидовецькі озера.

Найпоширеніша помилка туриста – це не взяти з собою теплий одяг. Навіть, якщо це літо. Краще, нехай тобі буде спекотно, аніж змерзнеш уночі. Траян неодноразово стикався з тим, що люди збирались іти на Говерлу в шортах, а потім не розуміли, чому на вершині +3*С у липні.

Термобілизна займає мало місця, але може дуже виручити. Придбайте якісний наплічник, аби це все донести й було зручно.Води можна не набирати багато, бо гори сповнені потічків, чистих річок та джерельців.

Сезон гір – це літо і зима. Бо навесні і восени в горах це сезон дощів та туману. Втім це особлива романтика. Гори восени якраз найкрасивіші: строкаті та яскраві. Ти можеш бути в певному місці в різні період упродовж року, але зазвичай там співають якісь пташки, щось шумить, щось відбувається. А цей спокій восени в горах дивує. Він якийсь голосний.


Материал создан участниками Всеукраинского молодежного медийного форума.

опубликовано

5 ноября 2018

текст

Марія Марковська, Валерія Діденко

фото

Марія Марковська, Траян Мустяце

просмотров

3956

поделиться