Народна казка, український горор і війна: у Театрі ляльок — прем'єра

Попри заборону Ради оборони регіону грати вистави, проводити концерти в комунальних закладах і провалену комунікацію влади з митцями, Харківський театр ляльок сам собі кидає рятівне коло. Останнім часом він анонсував щонайменше три прем'єрних покази.

2 та 3 лютого — прем'єра, яку режисерка Оксана Дмітрієва назвала «українським горором». Колектив працює з повістю української письменниці Оксани Забужко. Чи не вперше Харків побачить виставу за твором Оксани Стефанівни. 

У «Калиновій сопілці» авторка переосмислює українську казку. Текст одразу закохав у себе і режисерку, і сценографку Діну Чмуж, чиї вірші доповнюють загальний текст. В оригіналі казки розповідається про жінку, яка стала калиною після того, як її вбила сестра. З калини зробили сопілку, і тоді героїня змогла розповісти правду про свою загибель.

«Спочатку було незрозуміло, що твір Оксани Забужко стане основою цієї вистави. Здавалося, буде якось вигулькуватися, відштовхуватися від самої народної казки, служити провідником. Але згодом ця робота почала відкриватися і зачаровувати. Це дуже сильний текст. Оксана Забужко пропонує геть іншу оптику до казки. Вона розповідає не просто про вбивство, а про те, що замовчується в класичній казці. Ця робота про онтологію зла».

Митці шукають шлях до розуміння природи зла. У тому числі це стосується війни, яку росія веде проти України. У повісті одне вбивство відчувається катастрофою глобальних масштабів, що перегукується з нашою великою катастрофою.

Робота над виставою тривала кілька місяців, стільки ж зайняв підготовчий етап. Це перший сценографічний досвід художниці, стрітартерки Діни Чмуж. Вона каже, що це великий виклик.

«Я не думала, що займатимуся сценографією, робитиму маски. Відкриттів багато: наскільки відрізняється просто виріб від виробу для театру ляльок. Я побачила, яким він повинен бути міцним, аби слугувати довго. Важко передбачити, що щось не працюватиме на сцені. Як каже Оксана Дмітрієва, якісь речі вистава не приймає. Ніби хочеться зробити щось, а вистава відсовує. Матеріал живе по-своєму. Ти можеш докидувати в цей вогонь дров, але якісь він не приймає та випльовує назад. До цього треба ставитися спокійно, по-філософськи», — каже Діна.

Вистава складна, та, на думку митців, харківський глядач цього не боїться. Постановка перегукується зі складними почуттями, які ми нині переживаємо щодня. Вона про онтологію зла, проте не залишить глядача спустошеним, а навпаки, наштовхне на філософські роздуми й рефлексії, — вважають у театрі. 

Дійство наповнює та підсвічує теми, на які ми не встигаємо звернути увагу в повсякденні: зазирнути вглиб себе і вглиб історії.

«Мені імпонує думка, що маленьке зло і велике зло — насправді одне й те саме. Маленька катастрофа, глобальна катастрофа — ці речі накладаються одна на одну. Я бачила виставу багато разів, але вона мене по-дитячому примагнічує та зачаровує. Хочется, аби глядач відчув подібне», — зауважує Діна.

Прем'єрні покази заплановані 2 лютого о 18:00 та 3 лютого — о 17:00. Місце назагал не розголошується з міркувань безпеки.