Міфи про ПТСР

Попри те, що про посттравматичний стресовий розлад говорять (ПТСР) і пишуть багато, усе одно є чимало міфів навколо цього стану. 

Сьогодні говоримо про них — найпоширеніші міфи, пов’язані з ПТСР. 

ПТСР розвивається в усіх, хто пережив травматичну ситуацію.

Ні, це не так. Причинами розвитку ПТСР є події, які загрожують життю. Отже, по-перше, не всі травматичні події потенційно провокують розвиток ПТСР, бо не всі загрожують життю. Загрожують катастрофи, війна, насилля. По-друге, може бути, що людина має вдосталь ресурсів, щоб самостійно прожити й пережити настільки сильну травматичну подію. Іноді травма призводить до розвитку інших ментальних розладів: депресії, тривожності, розладів адаптації. Тож навіть у тих, хто мав досвід ситуацій, що загрожують життю, ПТСР розвивається не завжди. Думка, що всі ті, хто живе під час війни, приречені на ПТСР — відверто некомпетентна. 

ПТСР розвивається тільки у військовослужбовців або тих, хто перебуває безпосередньо в зоні бойових дій.

Ні, це хибна думка. Як уже зрозуміло, ПТСР пов’язаний із ситуаціями, що загрожують життю. Це не тільки війна. Природні катастрофи, екологічні терористичні акти, насильство в містах і країнах, де не має воєнних дій. Крім того, сучасна війна іноді травмує без використання зброї. Вимушене полишення дому, порятунок з окупації, нескінченні загрози ракетних обстрілів — це теж війна і теж загроза життю. 

Людина з ПТСР не здатна нормально та звично функціонувати, бо це розлад; таку людину легко впізнати, і це точно не я.

Насправді це працює не так. Наша психіка дуже адаптивна й може допомогти влаштуватися майже в будь-яких обставинах. Тож людина, яка страждає від ПТСР, може, утім, бути в стосунках, ходити на роботу, забезпечувати себе й висвітлювати своє нібито безтурботне життя в соціальних мережах. Того, що для цього треба щоденно долати біль, полегшувати свій стан психоактивними речовинами й забути про щастя і насиченість життя, — не видно. До того ж ви ніколи не зможете обманути своє тіло. Травма, що живе в ньому, неодмінно заговорить. 

Якщо перші дні, тижні й місяці після травми все добре, то про ПТСР можна не думати.

На жаль, ні. Симптоми ПТСР можуть розвиватися відразу, але можуть також протягом тижнів чи місяців після травми. У середньому — у перші шість місяців після травми. 

ПТСР — це про дорослих. Дитина не здатна зрозуміти й осягнути всі жахіття життя, тож її психіку ніби захищено від таких розладів.

Насправді ПТСР може розвиватися в будь-якому віці. Серед особливих симптомів саме в дітей на себе звертають увагу нічні жахіття, що повторюють або відтворюють травматичні події, та ігри, зміст яких повторюється і також відтворює зміст травми (наприклад, дитина може грати в ДТП), а також фізичні симптоми й страх смерті, що наближається: дитина може не вірити, що стане дорослою. 

Людина з ПТСР небезпечна. Ось у кіно показували, як герой, що повернувся з війни, намагався задушити свою кохану вві сні.

Кіно — то, звичайно, хороше джерело уявлень про світ, але не цього разу. Ні агресія, ні психоз не є характерними симптомами ПТСР. 

Де ж дізнатися про симптоми ПТСР й дістати достовірну інформацію з першоджерела? Раджу діяти безпрограшно. У пошуковому запиті напишіть: «Критерії (або симптоми) ПТСР за МКХ-10 або 11 або DSM-5». МКХ (міжнародна класифікація хвороб) і DSM (Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders) — найнадійніші джерела інформації. Зрозумілі й чіткі. І головне — про ПТСР. 

Наявність розладу не говорить про те, що ви не впоралися із травмою, чи про те, що ваша психіка слабка та неспроможна захистити вас. Ні, ПТСР означає, що ваш досвід був жахливий і нестерпний, а ваша психіка — розумна та цілеспрямована, вона й далі бореться, і їй потрібна ваша допомога. Звертайтеся по неї. Поряд завжди є компетентні фахівці, що підтримають і допоможуть.