Як і до повномасштабної війни, перед бізнесом нині постає чимало викликів. Існуючі проблеми загострилися, додалися нові. Поки економісти рахують збитки, підприємці, добре навчені ковідною кризою, підхоплюють та задовольняють нові потреби людей, а дехто навіть планує розширюватись. І хоча зараз ведення бізнесу подібне до непевного ходіння «на межі», опорні точки на цьому шляху є.
Настрої бізнес-спільноти
За результатами дослідження Центру економічної стратегії, у квітні оптимізму в підприємців побільшало. Вперше за півтора роки показник перевищив «нейтральний рівень». Попри труднощі воєнного часу, 76% підприємців планують розвинути бізнес.
Такі підрахунки маємо у звіті Європейської Бізнес Асоціації. Аналітики опитали 325 представників малого бізнесу. Багато хто розповів про вихід на нові ринки (у тому числі за кордоном), розширення асортименту товарів, послуг і збільшення команди. Чому варто зважати на ці настрої? Бо покращення очікувань бізнесу свідчить про поступове відновлення ділової активності, а разом із тим — покращення стану економіки.
Втім, у найближчі місяці на стрімкий розвиток розраховувати не варто. Стриманий оптимізм щодо економічних показників має Європейський банк реконструкції та розвитку. Експерти прогнозують зростання української економіки у 2023 році на 1%. Ще у вересні минулого року говорили про 8%.
Основними викликами для бізнесу залишаються:
- складнощі з логістикою;
- зниження попиту на товари та послуги;
- брак доступу до фінансування і страхування.
Розглянемо все детальніше.
(По)воєнні потреби українського бізнесу
Нові замовлення та ринки збуту
Джерело: business.diia.gov.ua
Із 61% працюючих бізнесів кожен другий частково чи повністю змінив діяльність. Дехто переорієнтувався на воєнні потреби країни. Інші — змінили сферу чи додали нові напрямки. Адже щоб отримувати бодай якийсь прибуток, треба відповідати ринковим запитам.
Яскравий приклад — сфера харчування. Цьогоріч сімейному бізнесу сестер Валентини Денисенко і Тетяни Чернікової виповнилося п'ять років. Залишивши Донецьк у 2016 році, сестри переїхали до Харкова та заснували у передмісті фермерське господарство з вирощування мікрозелені.
Повномасштабна війна змусила їх переорієнтувати виробництво під потреби воєнного часу. У березні минулого року підприємиці переїхали на Полтавщину, в селище Оржиця. Там вони почали виготовляти консервацію та готові страви тривалого зберігання «для екстремальних умов життя».
Тетяна Чернікова:
Ми переглянули наш асортимент. Те, що раніше планували — це для спокійного життя. Зараз людям потрібні інші продукти. Може не бути умов для приготування чи зберігання їжі, бо немає холодильника чи електроенергії, газу, води. Я почала шукати варіанти, що можна зробити в цих умовах. І знайшла рішення: реторт-пакети, виготовлені за армійським стандартом. Військовим у них готують сухпайки.
Ми подумали: якщо до звичайних каш додавати кабачкову чи бурякову ікру, це вже буде смачніше та поживніше. І добре не лише військовим, а й тим, хто змушений перебувати в бомбосховищі або тривалий час у дорозі. Тож обладнання, придбане за кошти гранту від USAID AGRO, релокували з Харкова та почали експериментувати.
Наша технологія відповідає законодавству з питань харчової безпеки. Готуємо їжу до напівготовності, розкладаємо у пакети, запаюємо їх і стерилізуємо в автоклаві. Герметична упаковка дуже щільна, просто так не розірветься. Продукція може зберігатися в таких пакетах до двох років.
Теплицею з мікрогріном нині опікується одна працівниця. У великих харківських супермаркетах попит на зелень відновлюється, хоча обсяг продукції суттєво зменшився.
Валентина Денисенко:
Минулого року до середини літа ми нічого не вирощували. Поступово відновили роботу й до зими вийшли приблизно на 10% від звичного місячного обігу. Наразі піднялися до 20–30% від того, що раніше вдавалося зібрати за місяць. Нещодавно орендували на Полтавщині пів гектара землі, виграли грант від USAID АГРО та будемо тут теж вирощувати зелень і овочі.
На новому місці порівняно з Харковом із торговельними мережами не надто добре. У нас тут глибинка. Це краще з огляду безпеки, але гірше для продажів. До Полтави, Черкас, Києва майже однаково їхати, десь дві години. Тому спробуємо працювати на ці міста. Але розглядаємо варіант возити зелень саме на Харків, адже там уже налагоджені зв'язки з супермаркетами. Можливо, на Київ будемо возити.
Поки з ринками збуту складно, є сенс вкладатися у розвиток сайта й соцмереж. На сьогодні 70% підприємців використовують цифрові канали продажів. Вони приносять більше половини замовлень, дозволяють підтримувати зв'язок із клієнтами та залучати нових покупців.
Набирає популярності дропшипінг (dropshipping). Це формат продажів, коли інтернет-магазин виступає посередником між покупцем та постачальником. Дропшиперу не треба купувати товар, орендувати склад і контролювати доставку. Його завдання — просувати продукцію та шукати клієнтів, заробляючи на націнці до оптової вартості товару. Всім іншим займається постачальник, власник бізнесу. Останньому так може бути легше просуватися на новому ринку.
Кошти на розвиток
Це і стартовий капітал, і гроші на відновлення роботи. Потреба завжди актуальна, що логічно: скільки коштів не вкласти, все одно на щось не вистачатиме. Коли йдеться не лише про операційні витрати, а про збитки, завдані війною, цінник зростає карколомно.
Де підприємцю шукати фінансову допомогу? На платформі Дія.Бізнес зібрана інформація про урядові програми підтримки. Також є можливість отримати пільговий кредит за програмою «5–7–9%». Від початку року бізнесам надали 8 000 кредитів на сумму 28,3 мільярда гривень, зазначають у Міністерстві економіки. Лише наприкінці квітня їх оформили 178 підприємців. Урядова програма діяла ще до повномасштабної війни, з лютого 2020-го. Відтоді й дотепер видано 61,2 тисячі кредитів загальною сумою 195,3 мільярда гривень.
Радимо подаватись на гранти від міжнародних організацій: USAID, МОМ, EU4Business. До 5 червня 2023 року підприємці можуть продавати продукцію в ЄС без сплати додаткових зборів при експорті. Як почати експортну діяльність, детально описано на сайті Дія.Бізнес.
Однак замало просто дати гроші, куди важливіше супроводжувати бізнес. Особливо якщо людина вперше відкриває власну справу. У середньому лише 15–21% новостворених бізнесів досягають стадії зрілості. Все залежить від актуальності запропонованої послуги чи продукту, ринкової конкуренції, ефективності фінансового менеджменту, від наявності ментора, консультацій і стабільно працюючої команди. Коли кожен компонент на місці, бізнес швидко зростає і починає заробляти. А зрілим, платоспроможним бізнесам легше отримати і внутрішнє, і зовнішнє фінансування.
Допомога з логістикою
За даними Мінекономіки, понад 700 підприємців скористались програмою релокації від уряду та перевезли компанії у безпечніші місця. Найбільше підприємств релокувалося до Львівської (30%), Закарпатської (17%), Чернівецької (11%), Івано-Франківської (8%), Хмельницької (7%) та Тернопільської (7%) областей.
Програма релокації передбачає:
- підбір місця розташування для потужностей підприємства;
- допомога з перевезенням на нову локацію;
- сприяння в розселенні працівників та у пошуку нових співробітників;
- підтримка у відновленні логістики, закупівлі сировини та у пошуку ринків збуту.
Бізнеси можуть взяти участь у цій програмі та подати запит за посиланням.
Що ще важливо
Цікавий звіт Центру досліджень економічної політики. Українські та іноземні аналітики звертають увагу на проблеми бізнесу, першочергове вирішення яких сприятиме відновленню економіки.
Страхування воєнних ризиків
Його відсутність заважає розвитку бізнесу в цілому. Це одна з головних перешкод для притоку прямих іноземних інвестицій в Україну. В нас ніколи не бракувало охочих розпочати власну справу, однак сьогодні бізнес зі своїм товаром ризикує бути враженим ракетою навіть поза межами прифронтової зони. Але де-факто такий випадок не підлягає страхуванню.
Урядовці не пропонують нині чіткого алгоритму, як змінити ситуацію на краще. Відомо лише, що можливості страхування воєнних ризиків Мінекономіки обговорює з Американською корпорацією з фінансування міжнародного розвитку. За підрахунками Світового банку, цього року Україні для підтримки страхування воєнних ризиків необхідно залучити від донорів щонайменше $500 мільйонів.
На думку експертів Ukraine War Insurance Group, страхування воєнних ризиків для бізнесу може фінансувати Консорціумний донорський фонд під контролем Кабміна та Нацбанка як головного регулятора страхового ринку. Фонд може субсидувати страхування ризиків після закінчення активної фази війни. Поступово розмір субсидій можна скорочувати аж до повного завершення виплат через кілька років.
Податкова реформа
Полегшить ведення бізнесу зниження податкових ставок. Є прихильники різкого зниження податків. Їхній аргумент — так вдасться вивести бізнес із «тіні» та викорінити корупцію. Мабуть, найгарячіше обговорення цієї теми стосується податкової реформи за моделлю «10–10–10». Йдеться про зниження ставок податку на доходи фізосіб, на прибуток підприємств і податка на додану вартість — усе до 10%. Для деяких податків автори законопроекту пропонують перехідний період протягом 5–7 років.
Наразі в Офісі президента немає одностайної думки щодо майбутніх ставок. Заступник керівника ОП Ростислав Шурма зауважує:
Ми абсолютно від них не відмовляємось, але й “10–10–10” не є догмою. Якщо ми зрозуміємо, що компромісом є “9–11–12”, це добре. Тобто не є самоціллю зробити саме цифру 10.
Тож дискусії з Міністерством фінансів стосовно податкової реформи тривають. В аналізі шляхів повоєнної відбудови економісти дієвим вважають зменшення саме адміністративного навантаження. Зазвичай самотужки розібратися в чинній системі оподаткування підприємцям складно, і це тягне за собою додаткові витрати на консультації юристів.
Соціально відповідальний бізнес — не тренд, а база
За останні півтора року соціальна відповідальність бізнесу помітно зросла. Сьогодні майже 90% підприємців допомагають ЗСУ, окремим військовим підрозділам і волонтерським фондам. Все частіше вони ставлять за мету не лише заробляння грошей, а й підтримку економіки та армії.
Це називають імпакт-підприємництвом: тобто, намагання позитивно впливати на середовище або закрити потреби громади чи окремих вразливих спільнот. Такі бізнеси надають роботу людям з інвалідністю і ветеранам війни, створюють технології на користь довкіллю тощо. Зараз імпакт-підприємництво, ймовірно, братиме участь у проєктах із відновлення інфраструктури. Це може бути фінансування будівництва шкіл, лікарень, інших соціальних об'єктів, зруйнованих внаслідок бойових дій. Частішою буде підтримка громадських ініціатив для переселенців, військових та їх сімей.
Забезпечення робочими місцями ветеранів стає дедалі актуальнішим питанням. Уже неодноразово зазначали, що після Перемоги Україна буде країною ветеранів. За офіційними даними, станом на січень 2022 року в державі налічувалося майже 500 тисяч учасників бойових дій АТО/ООС. Міністерство у справах ветеранів прогнозує, що після завершення війни ця цифра становитиме приблизно три мільйони людей.
Щоб їхнє повернення до цивільного життя було комфортним, уже зараз слід подбати про це. Навчання військових підприємництву та надання можливостей для відкриття власної справи — один з ефективних шляхів. Передусім такий запит є в самих захисників. За результатами опитування Українського ветеранського фонду, 63,6% ветеранів хочуть мати свій бізнес.
На які сфери звернути увагу початківцям?
Сергій Позняк, ветеран війни, власник двох фінансових бізнесів та голова Асоціації підприємців-ветеранів АТО, серед пріоритетних напрямів виділяє харчову переробку, туристичні послуги й торгівлю електромобілями.
Сергій Позняк:
Саме ці напрями ми передусім підтримуємо в Асоціації підприємців-ветеранів АТО. З цією ж метою випускаємо новий формат цінних паперів. Називаються ПВО — Приватні Ветеранські Облігації. Залучаємо приватні кошти, аби фінансувати ветеранські підприємства на доступних умовах. Це дохідні облігації. Вони хоч із невеликою дохідністю для інвесторів, але допоможуть нам відновити, створити та розвинути ветеранські бізнеси. Важливо, аби колишні військові могли займатися власною справою та створювали робочі місця для інших ветеранів.
Фінансист переконаний: окрім грантів на відкриття бізнесу, потрібен фаховий супровід підприємців. Особливо на старті.
Багато бізнесів, які починалися з грантів Українського ветеранського фонду, не втрималися на плаву, вони вже не працюють. Чому? В нас немає інституту менторства, а людям потрібна постійна підтримка, консультації фахівців. Малий і середній бізнес, особливо ветеранський, — це завжди індивідуальні історії. Такі проєкти треба супроводжувати, адмініструвати.
Тут нам дуже близький хорватський досвід. Після війни влада пару років подивилася, як ветерани освоюють кошти на бізнес, як відбудовують економіку, і вирішила: чому б не поспівпрацювати? Військові — рішучі, організовані, дисципліновані, мають багато якостей, які дозволяють успішно вести справи.
Тож уряд узаконив ветеранські об'єднання, назвавши їх кооперативами. І дійсно: ветеранське підприємництво відродило повоєнну економіку Хорватії. У них є податкові пільги на відкриття бізнесу, і преференції на отримання фінансування. У кожного банка є ветеранська програма. Словом, стимулюють цей напрям. Так само в Америці. Для ветеранів там — пріоритет у держзакупівлях. Навіть деякі сфери віддають суто під ветеранські бізнеси. Наприклад, фастфуд-кафе.
У Загребі, столиці Хорватії, працює один із ветеранських магазинів одягу. Асортимент продукції на 70% представляють ветеранські бренди, а решту 30% — інші місцеві виробники.
Джерело: morh.hr
Про успішність ветеранського бізнесу відомо з досвіду інших країн. До прикладу, Ферруччо Ламборґіні був ветераном Другої Світової війни. На свій перший бізнес він отримав від держави пільгове фінансування саме як ветеран, відкрив майстерню і почав робити трактори. Ламборґіні використовував обладнання з непотрібних військових машин. Справа йшла вгору, бізнес розширювався, додалося виробництво систем кондиціонування повітря та опалення. Скоро власник майстерні розбагатів і зміг купувати розкішні автомобілі, зокрема Ferrari. Коли Ламборґіні стикнувся з поломкою авто, він вирішив заснувати власну фірму й робити найкращі спортивні автомобілі.
Колишній морський піхотинець, ветеран В'єтнамської війни Роберт Кіосакі після служби працював торговим представником у компанії Xerox. Згодом він заснував перший бізнес: виробництво і продаж водонепроникних портмоне для серфінгістів. Але з часом тайванці почали робити їх за наднизькими цінами, і підприємець переорієнтувався на консалтинг. Він відкрив міжнародну освітню компанію, що навчала людей інвестуванню, і дотепер займається цим та інвестує кошти в нерухомість.
Повоєнне відновлення бізнесу має вирішити як старі, так і нові проблеми. Потрібна не лише податкова реформа. Питання комплексне, а отже потребує залучення багатьох міністерств, громадських організацій, підприємців. Не обійтися й без фінансової допомоги закордонних партнерів. Важливо також аналізувати попит всередині країни. Тільки так вдасться підхоплювати актуальні потреби людей, мотивувати їх купувати українське і таким чином робити внесок в економіку.
ПІДПИШІТЬСЯ НА TELEGRAM-КАНАЛ НАКИПІЛО, щоб бути в курсі свіжих новин
