Євреї-сатаністи, Єлизавета ІІ та Стрємоусов: звідки взялись чутки, що Україна — це приватна компанія

Панельні дискусії між міською владою Харкова і громадськістю почалися доволі спокійно, аж поки не з'явилась Аліна. Аліна була першою, хто задавав питання з залу, і вона чесно попередила, що не питатиме про транспорт чи інфраструктуру.

«Що робити тим, хто волевиявився? Я волевиявилась, я — людина, я не фізособа, не громадянин. Чому нас всіх пишуть як ПІБ? У мене є відповідь з Кабінету Міністрів: громадянство не передбачене законами України».

Зрештою мікрофон у Аліни забрали, та ще деякий час із зали лунали її вигуки, що держава — це приватна структура. Аліна далеко не єдина, хто думає, що держава знаходиться у приватній власності, а у людей хочуть забрати їхню особистість, називаючи фізособами. Єдиний спосіб це попередити, на думку адептів цієї ідеї — відмовитися від ІПН і створити власну «територіальну громаду».

Цей текст — про те, як виникла ця конспірологічна теорія та які особливості вона має в Україні.

Євреї-комуністи-сатаністи та солом'яне опудало

60-ті роки ХХ сторіччя. У США подекуди спалахують антиподаткові протести, виступи ультраправих расистів і християн-консерваторів. Частина з протестуючих вірить, що податки, встановлені американським урядом — незаконні. 

Білла Гейла, полковника армії США у відставці, у ті часи непокоїли євреї та комуністи. Точніше, євреї і були комуністами, а їхня сатанинська змова розбещувала державних чиновників і суди, підривала американський суверенітет і дану Богом Конституцію. 

Скинути єврейсько-комуністично-сатанинську загрозу Гейл хотів, створивши воєнізоване угрупування Posse Comitatus. Його учасники вірили, що лише білі християни є справжніми ізраїльтянами, людьми, обраними Богом. Євреї ж знищують цивілізацію, забираючи права у білих християн, використовуючи Федеральну резервну систему та Службу внутрішніх доходів США.

А от у що члени Posse Comitatus не вірили — у державу. Вони друкували власні гроші, бо долари США не підкріплені золотом, не платили податки, видавали псевдозаконні «документи», що оголошували про їхню незалежність від Сполучених Штатів. Ще вони намагалися заспамити судову систему США, подаючи абсурдні позови проти держави.

Із Posse Comitatus виріс інший рух: «суверенів», або «суверенних громадян». Вони проголошують, що 14-та поправка до Конституції США від 1868 року, яка надала громадянство будь-якій народженій на території США особі, перетворила «вільних людей, що жили по загальному праву» на «рабів федерації». Також вони кажуть, що США збанкрутували у 1933, відмовившись від «золотого стандарту». Від тих часів, нібито, всі громадяни, які знаходяться в юрисдикції США, є власністю уряду.

Згодом з'явилася так звана теорія «солом'яного опудала»: нібито є людина в біологічному сенсі, з крові та плоті, — і «солом'яне опудало», фізична особа в юридичному значенні цього словосполучення. «Солом'яне опудало» — власність уряду, його нав'язують людям через обов'язкові державні документи: код соціального страхування, свідоцтво про народження тощо.

Аби перестати бути «власністю федерального уряду», треба відмовитися від податкового номера, водійських прав та інших документів. 

Із появою інтернету «суверенна» поплава ширилася світом: у Канаді, в Австралії, у Британії з'являлися видозмінені рухи «вільних людей». Деякі течії «суверенів» навіть вірили, що люди стали жертвами змови правлячої верхівки Великої Британії. Щоби «звільнитися від рабства», вони надсилали листи королеві Єлизаветі ІІ.

У Німеччині, наприклад, це вилилося в «Громадянський рух Рейху». Його послідувачі вважають, що Федеративної Республіки Німеччина не існує — адже Веймарська конституція 1919 року ніколи не була скасована.

Відповідно, єдиним законним державним утворенням є Німецький Рейх. ФРН, на думку «рейхсбюргерів», незаконно стягує податки й судить людей. Ба більше: Республіка Німеччина не є державою, а є приватною корпорацією, або GmbH. Вони стверджують, що існує корпорація з назвою ​​Bundesrepublik Deutschland — Finanzagentur GmbH.

Президент-імператор Тараскін, Велика Чума і онтон із рода булгак

Московському стоматологу Тараскіну не пощастило: він відкрив власну клініку в 2008 році, незадовго до фінансової кризи. Бізнес не пішов, у Тараскіна накопичувалися борги, а влада вирішила забрати назад приміщення, яке орендував стоматолог. 

Тараскін подав в суд, програв, подав апеляцію. Під час одного із засідань він оголосив себе «тимчасово виконуючим обов'язки президента срср». Лікар-невдаха дійшов до висновку, що радянський союз юридично досі існує — і якщо ніхто багато років не займав посаду «голови цієї держави», то срср має очолити він. Також Тараскін вирішив, що і російська імперія досі існує — а значить, він може бути ще й імператором. 

До ідей президента-імператора почали дослуховуватися інші. Кілька жителів тагілу подали до місцевого суду з вимогою визнати їх громадянами срср, а тагільску мерію послідовники Тараскіна оголосили нелегітимною.

Як завжди буває в таких історіях, з ідеї почали робити бізнес. «Громадяни срср» їздили країною та вели платні семінари, видавали «паспорти срср», за які треба заплатити гроші, а ще — умовляли інших тараскінців «передати срср» своє майно.

Згодом вчення «громадян срср» розділилося на гілки та філософські течії. Частина з послідовників Тараскіна, яка, вірогідно, й імені його не знала, стверджувала, що російська федерація — це приватна компанія під владою Великої Британії. Знайомо?

Одна з популярних версій така. Британська влада змовилася з єльциним чи горбачовим і отримала під керування територію срср. На землі радянського союзу, його громадян та їхнє майно були зареєстровані патенти в Британії, і тепер все це — власність приватної компанії «російська федерація». Саме тому «листи щастя» з відмовою бути рабом «громадяни срср» часто адресували не лише російській владі, а й покійній королеві Великої Британії Єлизаветі ІІ.

Періодично послідовники ідей Тараскіна оголошують якісь дати, після яких корпорація «російська федерація» втратить свої патенти, а тоді право на користування майном і людьми перейде британцям. Тому, на думку прибічників теорії змови, треба встигнути створити «суверенну державу срср» до цієї дати.

Велика чума та Велика пожежа в 1665–1666 роках убили або змусили емігрувати значну частину населення Лондона. Парламент видав закон Cestui Que Vie, який регулював розпорядження майном зниклих безвісти осіб. За законом людина проголошувалась мертвою, якщо за сім років не вдалося знайти доказів, що вона жива.

«Громадяни срср» трактували це на свій розсуд: якщо протягом семи років від народження людина заявила «корпорації рф», що вона «жива і не є фізособою» та відмовилася від отримання ІПН — то ніхто не може висувати їй юридичні претензії.

За логікою прибічників теорії змови, банки, корпорації і держава можуть вступати в правовідносини тільки з «солом'яним опудалом», тобто з фізособами.

Згодом у «громадян срср» з'явилася ще одна гілка: з ухилом в язичництво. Колишній ремонтник техніки Антон Булгаков із російського міста сургут почав називати себе «представитель живого живорождённого человека, представителя Творца звать онтон из рода булгак сын николая».

Онтон з роду булгак, пропагуючи видозмінені ідеї «тараскінців», швидко набрав прибічників. Вони відмовлялися вважати себе фізичними особами і називалися «живі живорождені люди». Паралельно «булгакінці» тероризували російські банки, податкові та суди, завалюючи їх повідомленнями про «нелегітимність» роботи. «Живі люди» в листах до офіційних установ рф вимагали не вважати їх «мертвими фізособами» на основі акту Cestui Que Vie від 1666 року.

Тайлер Стахів та 11 друзів Стрємоусова

«У мене волевиявлення, у мене немає паспорта!», — кричить чоловік на працівників Територіального центру комплектування і соцпідримки, які хочуть вручити йому повістку.

«Нульового українського пацієнта» серед прибічників теорії змови виявити неможливо. Але ще у 2018 році кілька підприємців у Рівному бойкотували місцеву податкову, вимагаючи змінити їм статус із «фізичної особи» на «громадянина України».

«У 90-х роках всіх громадян України незаконно ввели у статус фізосіб. Рішенням Асамблеї ООН є визначення фізосіб: це людина без громадянства, негромадянин, тєло», — емоційно розповідав місцевим журналістам учасник акції Павло Лук'янець.

Восьмеро людей вимагали визнати їх власниками держави і відмовилися від ідентифікаційних номерів. Відверто розгублена заступниця керівника місцевої Державної фіскальної служби сказала, що їхні звернення передадуть в центральний орган, який в свою чергу звернеться до Верховної Ради.

За два роки, під час пандемії коронавірусу, «вільні люди» з'явилися в публічному просторі знов. Спочатку вони викладали відео, де спалюють медичні маски, називаючи їх «намордниками», а потім почали вдаватись до акцій прямої дії. 

Пам'ятаєте, у «Бійцівському клубі» членам клубу треба було почати сутичку з незнайомцем? Прибічники теорії змови, здається, діяли за тим же принципом. Вони приходили в супермаркети, магазини та на заправки і влаштовували скандал, вимагаючи обслужити їх без маски. Причини кожного разу були схожі: «це барановірус», «нами управляють», «обмеження незаконні».

Апогею це досягло 30 вересня 2021 року. Тоді сотні протестуючих прийшли до Конституційного Суду, вимагаючи скасувати «незаконні коронавірусні обмеження», а ще — визнати, що «первинним суб'єктом права є територіальна громада».

Тайлером Дерденом для мітингуючих виступав Остап Стахів, уродженець Львівщини, людина багатьох професій і захоплень. Стахів колись намагався пройти до парламента від «Свободи», згодом очолив Львівський міський осередок «Української партії». У 2010 році виник скандал: Стахіва звинуватили в тому, що він продавав місця у партійному списку на місцевих виборах. Остапа виключили за «шахрайські, авантюристичні дії, привласнення коштів організації та продаж місць у партійному списку».

Далі Стахів переключився на «активізм»: перекривав дороги у Львові, протестував проти забудовників, прокурорів, читав лекцію в Івано-Франківському медуніверситеті «Які відповіді повинно давати автохтонне населення на нові виклики, пов'язані з напливом іноземців». У 2016 кар'єра «активіста» навіть завела Стахіва у смітник, куди його кинули невідомі. 

Пандемія допомогла Стахіву розквітнути. По-справжньому він став відомим після того, як провів рейди у лікарнях Івано-Франківська та Чернівців, де лікувалися пацієнти з коронавірусом і казав, що хворих там немає, а пандемія — вигадка.

Після мітингу в Києві Стахіва затримала СБУ за підозрою в держперевороті. У активіста вилучили печатку з написом «Світовий міжнародний екстериторіальний простір. Суверенний соціально-економічний простір України. Територіальна громада міста Чернігова. Безпосередня влада народу України».

У переписці Стахіва, частину якої виклала СБУ, були обговорення зброї, пропозиції створити «територіальну громаду» та «перестати платити податки корпорації Україна і за послуги ЖКГ нєпонятним конторам».

Стахів був ідеологічним союзником Кирила Стрємоусова, херсонського «журналіста», який після окупації Херсону перейшов на бік ворога та став заступником окупаційної адміністрації Херсонщини, а потім помер.

Стрємоусов теж «боровся з барановірусом», провокуючи персонал шкіл, магазинів, автостанцій. А ще він був адептом російського оккультно-конспірологічного руху «Концепция общественной безопасности», або КОБ.

КОБівці вважають, що існує світова змова і хочуть створити «єдину східнослов'янську державу», вільну від гніту «світової закуліси».

Ще одними друзями Стрємоусова були активісти харківського «Потону», лідери яких — колишній міліціонер Павло Оніщенко й харків'янин Микола Маслов. Маслов і Оніщенко були не такими оккультними, як Стрємоусов: вони кошмарили «наливайки» та аптеки, а ще — створювали «Слобожанську Січ» на Харківщині.

На «Січі», на задум лідерів «Потону», мала створитися громада, яка альтернативно управляла б державою. 

В якийсь момент Оніщенко почав називати себе «опозиційним начальником харківської поліції», а Маслов себе — «начальником Харкова». Їх обох затримали за напад на працівників Служби Безпеки, але після повномасштабного вторгнення росії випустили з СІЗО. Оніщенко втік до росії, а Маслов продовжує записувати відео з Харкова, заявляючи, що тепер він — волонтер.

Після 24 лютого діяльність «вільних людей» змінила вектор: нині вони «захищають українців від ТЦК». Найвідомішим на цьому поприщі є Мар'ян Чава.

У численних телеграм- і ютуб-каналах він викладає глузування над військовими, що видають повістки. На відео Чава розповідає, що Територіальні центри комплектування і соцпідримки — незаконні, бо належать приватним корпораціям, а відмовитися від повістки можна, сказавши, що ви «волевиявились» і є «людиною, а не фізособою». 

Неясно: чи то Чава не встиг заявити про «волевиявлення», чи його співрозмовники недочули, але у липні 2023 року блогера затримала СБУ. Його підозрюють у перешкоджанні законній діяльності Збройних сил України, в образі честі й гідності військовослужбовців та у виправдовуванні збройної агресії рф.

До того ж Чава закликав людей створювати свої «територіальні громади», а також «утворити в ООН Республіку Україна». 

Українська частина історії була б неповною без Віктора Медведчука. Бо нюанс, який відрізняє українську конспірологію від російської, полягає саме у «територіальних громадах», які хочуть створити прибічники теорії змови.

Ще у 2014 році Медведчук пропонував наділити територіальні громади правом вирішувати: «якою мовою говорити, яких героїв шанувати, кому зводити пам'ятники» і створювати власні органи управління. 

Подібні «громади» після 2014 року намагалися створити в Сумах, у Хмельницькому, у Тернополі. Представники утворень «збирали альтернативні податки», захоплювали комунальну власність і сварилися з місцевою владою та поліцією. Закінчували «громадники» майже однаково: відкритою Службою безпеки проти них справою.

«Республіку Україна» в ООН ніхто так і не зареєстрував.