20 березня 1632 року народився Іван Мазепа: український політичний, державний і громадський діяч, меценат, поет. Талановитий воїн, досвідчений дипломат, людина з багатим внутрішнім світом, ясним розумом та ерудованою вдачею — Мазепа найвідоміший в Європі та Америці гетьман України.
Він був Гетьманом Війська Запорозького обох берегів Дніпра та мав титул князя Священної Римської Імперії Германської нації. Цей титул йому надав у вересні 1707 року австрійський імператор Йосиф I.
Мазепа був одним із освіченіших українців тих часів. Він закінчив Києво-Могилянський колегіум, Єзуїтську колегію у Варшаві, навчався у Німеччині, Італії, Франції, Нідерландах. Вільно володів польською, італійською, німецькою, французькою, татарською, латинською мовами. На службі у гетьманів Петра Дорошенка та Івана Самойловича він виконував важливі дипломатичні місії.
Після обрання гетьманом у 1687 році Мазепа прагнув об'єднати українські землі в єдиній державі, відродити авторитет гетьманської влади. При його владі спинилася громадянська війна («Руїна»), розпочалося економічне відродження, розширилася національна торгівля, особливо із закордоном.
Саме за часів Мазепи Київ та інші міста прикрасили дивовижні будівлі в стилі українського бароко. За ініціативою гетьмана, його мистецьким смаком і за його гроші створені архітектурні перлини столиці. А для оборони південних рубежів побудували Новобогородицьку та Ново-Сергіївську фортеці.
Мазепа не шкодував грошей на церковне будівництво в Києві, Чернігові, Батурині, Переяславі, Глухові. Власним коштом він будував нові церкви (26 церков, соборів і дзвіниць), відновлював старі, оздоблював храми. Гетьман дарував церквам дорогоцінні шати й речі: наприклад, Пересопницьке Євангеліє, на якому нині присягають українські президенти). Мазепа відстоював інтереси українського православ'я в сутичках із верхівкою московського патріархату.
Гетьман був прихильником вільної держави, і тому став найбільшим ворогом російської імперії. Його прагнення розширити автономію Гетьманщини йшли врозріз із бажаннями російського царя Петра І. Рішення Мазепи відмовитись від союзницьких стосунків із московією під час Північної війни розглядається росіянами як зрада. Українців, що брали участь у національно-визвольному русі, в росії відтоді називали «мазепинцями».
Після поразки в Полтавській битві у червні 1709-го гетьман відступив у Бендери (Молдова), де й помер 22 вересня 1709 року. За розпорядженням царя Петра І Російська православна церква оголосила анафему Іванові Мазепі. У вересні 2018 року Вселенський патріархат повідомив, що не визнає неканонічну анафему, бо вона була накладена суто з політичних мотивів.
Іван Мазепа був людиною емоційною, пристрасною. Він захоплювався мистецтвом, музикою, грав на бандурі, колекціонував книжки та зброю, писав вірші, був талановитим поетом. Навколо його імені ходить багато легенд, міфів і художніх вигадок.
Він подобався багатьом жінкам, легенди про його романтичні пригоди оброблені класиками європейського мистецтва, літератури, музики та живопису. Мазепі присвячено 186 гравюр, 42 картини, 22 музичні твори, 17 літературних творів, 6 скульптур. Образ гетьмана зберігається в українському народному фольклорі: у думах, приказках і навіть в елементах одягу (славнозвісна «мазепинка»).
Україно-шведські відносини та діяльність Iвана Мазепи досліджував французький письменник і філософ Вольтер. Саме від нього пішла традиція зображувати Мазепу як сильну історичну постать і колоритну особистість. Вольтер, спираючись на документи про війну та гетьмана, писав про Україну так:
«Україна завжди прагнула волі — Україна завжди прагне до свободи, бажає свободи, волі, завжди натхненна до свободи».
ПІДПИШІТЬСЯ НА TELEGRAM-КАНАЛ НАКИПІЛО, щоб бути в курсі свіжих новин
