«Він би тішився»: Місько Барбара посмертно отримав польську театральну премію  - Накипіло
События

«Він би тішився»: Місько Барбара посмертно отримав польську театральну премію 

  • Аліка Піхтерева
  • 31 марта
  • 1831

Харківського актора та музиканта львівського походження Міська Барбару відзначили престижною нагородою імені С. І. Віткевича польського відділення європейської мережі ІТІ (Міжнародний інститут театру). Нею нагороджують іноземців, які популяризують польську культуру в світі. 

Співпраця театру «Арабески», де грав музикант і поет Місько Барбара, з польськими митцями триває понад 20 років, за цей час реалізовано багато спільних проєктів. 

Місько в «Арабесках» як актор грав у всіх виставах, писав музику, працював над текстами. Він досконало володів польською, переклав українською шість п’єс польського мистецтвознавця та драматурга Станіслава Ігнація Віткевича, відомого за псевдонімом Віткацій.

Для польського театру Віткацій — важливе ім’я. Він був предтечею театру абсурду, писав і творив у 30-х роках ХХ століття. Коли німці наступали на Польщу в 1939 році,  люди тікали на Схід, а потім дізналися, що Сталін зі свого боку теж просувається, — Віткацій покінчив життя самогубством. Його могила знаходиться у Волинській області, поблизу Луцька.

«У “Арабесок” був спільний проєкт із польським театром: разом ми поставили шість уривків із цих п’єс. Працювало троє польських режисерів. Місько там був як автор і як актор. Потім видавництво “Темпора” видало книжку з цими шістьма п’єсами», — розповідає дружина Міська Барбари Світлана Олешко.

До складу журі входило п’ятеро поважних театральних діячів. Вони одноголосно вирішили призначити переможцем саме Барбару. А ідею, аби український актор та музикант з’явився у переліку номінантів, подав професор Януш Деглер — один з найвідоміших дослідників біографії та творчості Віткація. Коли Місько займався перекладом, багато з ним консультувався, а як тільки книга побачила світ — подарував примірник з афішами вистав. Професор має одну з найбільших в світі колекцій перекладів творів Віткевича та плакатів постановок.

«Професор Деглер номінував Міська на цю премію. Насправді, ще не знаючи, що його вже немає», — каже Світлана. 

Постановки за перекладами Барбари в українських театрах можна було переглянути  до війни в харківських «Арабесках», в Києво-Могилянському театральному центрі «Пасіка» та в луцькому театрі «ГаРмИдЕр». 

Фото — Тетяна Давиденко

«Урочистості, ймовірно, будуть пізніше. Цьогоріч Міжнародний день театру припав на неділю, а в неділю у Варшаві нічого не відбувається, як правило. Тому поки що вони просто повідомили про результати», — зауважує Світлана.

Барбара дуже скептично та саркастично ставився до всілякого роду відзнак, до будь-яких проявів офіціозу. Він ніколи не хотів бути заслуженим або народним артистом. Але саме ця відзнака його б потішила, упевнена Світлана.

«Це приємно, і це дійсно цінна нагорода від поважних людей. Заслужене визнання. Символічно, що це саме цього року сталося, бо поляки дуже допомагають українцям. Особливо на такому рівні… людському. Я живу зараз у польському театрі у Варшаві. Нам щодня дуже делікатно під двері приносять їжу, одяг, гроші. Це надзвичайно зворушливо. Я думаю, Місько би дуже тішився. У нас було з поляками багато проєктів, власне, про наші конфлікти історичні. Але зараз є якісь неймовірні прояви емпатії та дружби», — зізнається Олешко.

Харків, до якого багато людей повернуться після перемоги, напевне, зовсім не буде схожим на той, що вони знали та бачили до 24 лютого. Багато відкриттів чекатиме і на тих, хто залишається у місті. Колись суспільний запит сформується й стосовно перейменування вулиць. За декомунізацією обов’язково має відбутися дерусифікація. Вірогідно, одна з вулиць чи проспектів отримає ім’я львівського харківця, який встиг зробити багато не лише для популяризації польської культури в Україні, а що найважливіше — для популяризації української культури в Україні.

«Я думаю, це було б справедливо й заслужено. Викинути з наших вулиць, із наших місць увесь непотріб, який до Харкова не має жодного відношення. Місько прожив у Харкові 20 років і фактично творив його сучасну історію, його культуру: театр, музику. Вважаю, це лише справа часу. Буде і вулиця, і якісь іще важливі, знакові речі», — говорить Світлана.

ПІДПИШІТЬСЯ НА TELEGRAM-КАНАЛ НАКИПІЛО, щоб бути в курсі свіжих новин

    ПІДПИШІТЬСЯ НА TELEGRAM-КАНАЛ НАКИПІЛО

    Оперативні та перевірені новини з Харкова

    X