Як перебудували свою роботу після 24 лютого топові харківські медіа - Накипіло
Події

Як перебудували свою роботу після 24 лютого топові харківські медіа

  • Олена Лептуга
  • Ігор Лептуга
  • 29 Травня
  • 625

Станом на 23 травня російська армія зруйнувала в Харкові 3 482 будинки, у тому числі 2 482 — багатоквартирні будинки, 492 з них не підлягають відновленню. Крім того, постраждали 109 шкіл, 98 дитячих садків, 55 медустанов, 46 закладів культури, 14 вищих навчальних закладів, п'ять храмів та інші. З 24 лютого по 24 травня в Харкові 545 раз звучав сигнал повітряної тривоги. Загалом тривога лунала понад 19,5 діб. 

У таких умовах працюють харківські журналісти й цілодобово інформують про події в місті і області. Представниця Інституту масової інформації в Харківській області поспілкувалася з редакторами й редакторками пʼяти найрейтинговіших видань: медіагрупи «Обʼєктив», 057.ua, Kharkiv.Today, Status Quo та Суспільне. Харків, й розпитала їх про те, як вони долають випробування повномасштабної війни.

Робота в «полях» і дистанційно

Безпека людей — пріоритет для абсолютно всіх опитаних редакторів. Медіаменеджери зазначають, що перші дні, коли співробітники рятувалися від обстрілів, були найважчими в роботі видань. І найголовнішим викликом стала оперативна перебудова роботи задля такого ж оперативного інформування читачів.  

«За годину після початку вторгнення кореспонденти «Суспільне. Харків» вийшли у національний ефір з першим прямим включенням. І далі вмикалася протягом доби щогодини – інформуючи про те, що відбувається у місті, де шукати укриття. І це друга важлива зміна: всі кореспонденти Суспільного почали працювати наживо. Щодня, по кілька разів вмикаючись у національні та регіональні ефіри, на радіо. Через поганий зв'язок, відсутність транспорту, небезпеку пересуватися містом взагалі – кореспонденти акумулювали всю важливо інформацію та переповідали глядачам у прямих включеннях», — розповідає головний редактор «Суспільне. Харків» Слава Мавричев.

Задля безпеки співробітників «Суспільне. Харків» почали працювати виключно дистанційно. Кожен зі свого укриття. Люди роз’їхалися різними районами і редакція перетворилася з ньюзруму на мережу власкорів в усіх куточках Харкова. 

«Хто чує прильоти, у кого зникло світло – у чатах все збиралося до купи, доповнювалося коментарями відповідальних осіб і йшло у стрічку та в ефір. Не треба було гнати когось через пів міста задля того, щоб відписати історію чи відзняти наслідки влучання: у кожному районі був кореспондент, який відпрацьовував свій сектор», — продовжує Слава.

У «Суспільне. Харків» є розділи на тих, хто збирає інформацію та безпосередньо знімає,  і тих, хто це перепаковує для різних платформ. Зараз, за словами головного редактора, один кореспондент у полі за день може відпрацювати три–чотири матеріали. «Щоб потім самостійно перетворити це на репортажі окремо для ТБ, радіо, сайту, соцмереж – журналісту потрібно було б засісти за ноутбук ще на день-два. Якщо ж відвантажити це кільком редакторам – всі чотири матеріали вийдуть на всіх платформах того ж дня. І наступного ранку цей кореспондент знов збиратиме у полі ілюстрації наслідків російського вторгнення, свідчення жертв воєнних злочинів рф», — ділиться досвідом Слава.

Як результат згуртованої роботи — зростання у Telegram з 2500 до понад 110 000 підписників. 

«24 лютого редакція Kharkiv Today прокинулася о 5 годині ранку. О шостій на сайті з’явився перший текст «Це війна. Путін вдерся до України», — згадує Головна редакторка Kharkiv Today Юлія Агєєва. Підтримувати роботу видання в перші тижні допомагала відповідальність і взаємовиручка колег. 

«Журналістка, що мешкала на Північній Салтівці, за тиждень вирвалася з того пекла. Журналістка, яка жила в центрі міста, перший тиждень працювала майже цілодобово з бомбосховища. Коли побільшало обстрілів районів Холодної Гори та Сортировки, довелося виїхати за межі міста й іншим колегам. У межах міста залишаються наші «очі» — фотограф, який майже щодня фіксує руйнацію міста російською армією», — розповідає Юлія.

Наразі будівля редакції видання пошкоджена через обстріли. У березні хвилею від вибухів ракет у будівлі СБУ та УМВС вибило всі вікна, зірвало двері з петель. Кількома днями пізніше журналісти змогли вивезти уцілілу техніку. Тож продовжувати працювати можна лише дистанційно.

На дистанційний режим роботи перейшла й редакція Status Quo. Із початком військових дій деякі співробітники видання змушені були виїхати за межі Харкова, але жоден не залишив Україну. 

«Ми продовжуємо працювати дистанційно і вести стрічку новин на сайті без вихідних. Алгоритм, механізми та інструменти дистанційної роботи були відпрацьовані у редакції за часів пандемії і карантину, технологічно цей процес був налагоджений», — розповідає головна редакторка видання Наталя Кобзар.

Вона не приховує, що трапляються певні організаційні складнощі, пов’язані з тимчасовою відсутністю світла або зв’язку у співробітників або неможливістю працювати через обстріли. Вона також занепокоєна емоційним станом співробітників.

Розподіл редакції на оперативників, що працюють у полі та кістяк, що збирає й оформлює інформацію, — ефективний вихід із ситуації, коли сигнали повітряної тривоги й обстріли просто не дають можливості систематично й якісно висвітлювати події в Харкові. Такий принцип обрав і колектив 057.ua. За словами головного редактора видання Олега Скрипника, зараз оператор і головний редактор працюють з інших міст, а журналіст — безпосередньо в Харкові. 

Але дистанційка, на жаль, не рятує телеканали. Наразі немає ефірного мовлення медіагрупи «Обʼєктив». Головна редакторка Вікторія Анапольська пояснює це технічними та безпековими причинами, а також браком фінансування. 

«Редакцію мали скоротити,  в полі працюють два журналісти, ще четверо «тягнуть» сайт та соцмережі. Безумовно, роботу мали перебудувати. Деякі рубрики на сайті прийшлось закрити, також закрили проєкти телеканалу, які також дублювались на сайті й у соцмережах. Це — «Насправді», «Інформаційний вечір»», — зазначає Вікторія.

Рекламний ринок, якого нема  

«Основна системна проблема полягає в тому, що єдине джерело фінансових надходжень, які забезпечують роботу сайту Status Quo (виплату заробітних плат, оренду, оплату хостінга тощо), — це надходження від реклами, які з початком війни фактично припинилися. Це унеможливлює фінансову підтримку співробітників, частина із яких, до того ж, стали вимушеними переселенцями, але продовжують працювати», — констатує Наталя Кобзар.

Про ту саму проблему говорять і Олег Скрипник, і Юлія Агєєва, і Вікторія Анапольська. 

Медіаменеджери бачать кілька виходів із ситуації. Перше — перебудова роботи з рекламодавцями. «Іде пошук нових клієнтів та рекламних форматів, ведеться робота з постійними рекламодавцями, які залишилися з нами, незважаючи на складні економічні умови. Окрім того, ми шукаємо нові джерела фінансування. Зокрема, на сайті з'явилася тізерна реклама, якої раніше не було, і яку ми розглядаємо як тимчасовий захід, спричинений економічними труднощами», —  розповідає головна редакторка Status Quo.

Друге — це гранти. Редактор 057.ua Олег Скрипник розповів, що його редакція подала кілька заявок на грантову підтримку і має надію в такий спосіб виправити складнк фінансову ситуацію.

Єдине видання з названих, якого не торкнулася ця проблема, — «Суспільне. Харків». Воно фінансується державою, проте в різні роки редакція стикалася з низькими зарплатами, нестачею техніки тощо. Це, на думку, Слави Мавричева, загартувало й підготувало харківську редакцію до роботи в екстремальних умовах. «Коли почалася війна, ми вже знали, як нам діяти – і єдині з місцевих редакцій продовжили працювати у полі, не тільки не скоротивши, а навпаки – щотижня збільшуючи кількість матеріалів», — з гордістю зазначає Слава.

Після перемоги 

Головні редактори зазначають, що перемогою вже зараз є ефективна робота їх редакцій, попри всі виклики, та зростання кількості підписників. На цьому неодноразово наголошував Слава Мавричев, який вивів соцмережі «Суспільне. Харків» у регінальні лідери за кількістю підписників, склавши конкуренцію навіть відомим харківським паблікам.

«За 90 днів російської навали ми пережили багато серйозних DDOS-атак з Азії, залишилися майже без рекламодавців, але кількість наших читачів збільшилася багатократно», — констатує Юлія Агєєва. Редакторці Kharkiv.Today складно говорити про перспективи, проте настрой у неї точно бойовий: «Головне — перемога!» 

Стратегією розвитку своїх видань деякі медіаменеджери бачать й у відновленні напрацьованого до 24 лютого ресурсу. «Стратегія полягає в тому, щоб вижити в умовах війни і пов'язаних із цим економічних труднощах, і при цьому не втратити аудиторію та позиції в рейтингах», — розповідає Наталя Кобзар. 

Розширення штату планує Олег Скрипник й обіцяє, що концепція 057.ua не зміниться: українська мова, конструктивна критика влади після війни, допомога людям.

Редакторка «Обʼєктиву» Вікторія Анапольська зазначає: «Дуже хочеться «зберегти» редакцію, «повернути у життя» новини «Об'єктив» та інші програми телеканалу, для цього потрібні кошти».


Так, війна — випробування для регіональних редакцій. Повна перебудова роботи редакцій, подекуди скорочення штату, втрата рекламного ринку, але лишається головне — довіра читачів. І тут не може бути компромісів, погоджуються абсолютно всі редактори. 

ПІДПИШІТЬСЯ НА TELEGRAM-КАНАЛ НАКИПІЛО, щоб бути в курсі свіжих новин

ПІДПИШІТЬСЯ НА TELEGRAM-КАНАЛ НАКИПІЛО

У разі масових заворушень на вулицях міста ми вас повідомимо

X