«Я сподіваюся, що він повернеться»: історія матері зниклого військового - Накипело
Події

«Я сподіваюся, що він повернеться»: історія матері зниклого військового

  • Софія Рогожина
  • Ігор Лептуга
  • 31 Травня
  • 1565

«Подивися, який він у мене гарний», — показує мені фотографію сина на Facebook-сторінці Парасковія Краєвська. Останній раз жителька села Перемога Харківської області розмовляла зі своїм Сашею 2 травня 2016 року, після цього він на зв'язок не виходив. Майже чотири роки жінка намагається дізнатися, що сталося з її сином.


Олександр Парасків (позивний «Китаєць») був мобілізований 4 травня 2015 року. Йому тоді було 27 років. Військовий служив у батальйоні «Київська Русь» 59-ї окремої механізованої бригади. Штаб підрозділу знаходився в пункті Калиново-Попасна Луганської області. Солдат воював на позиціях між Новозванівкою та Троїцьким, був навідником протитанково-кулеметного відділення.

 

У квітні 2016-го Олександр приїхав додому у відпустку. Павлина (так Парасковію звуть рідні й знайомі) зазначає: у сина були проблеми зі здоров'ям.

 

«Він ледве ходив, харкав кров'ю, мабуть, у нього все боліло всередині. Я йому тоді говорила: “Саша, давай викличу швидку, до шпиталю тебе покладу”. Він відповів: “Не треба, мама, скажуть, що я злякався і не повернувся”. Ми дотепер не розуміємо, чому його відпустили», — шкодує жінка.

 

Слідів побиття на тілі сина Павлина не помітила. Вона пригадує, що під час відпустки синові часто дзвонили зі служби та лаялися, вживаючи нецензурну лексику. Жінка припускає, що в Олександра міг бути конфлікт з іншими військовими.

 

«Думаю, у нього з товаришами зі служби щось сталося, бо відмовився їм що-небудь привозити. Сашко, взагалі, — тишко на вдачу, але може, щось їм і сказав», — каже мати солдата.

 

Олександр повернувся до підрозділу 1 травня. На наступний день він ще розмовляв із матір'ю та молодшим братом Іваном, теж військовослужбовцем. Саша просив брата кинути армію та повернутися додому. А 3 травня перестав відповідати на дзвінки.

О 13:45 мені був дзвінок буквально на секунду: “Ма, у мене все в порядку”. Тоді подумала: Сашка ж ніколи так не говорить, це не голос сина, передзвоню. Але вже ніхто не брав трубку», — розповідає жінка.

 

Павлина, запідозривши недобре, стала дзвонити товаришам Сашка та заступникові командира батальйону щодо роботи з особовим складом Олександру Хоменку. Їхні номери вона переписала з телефону сина під час відпустки. Один солдат повідомив, що Олександр був на той момент на іншій позиції, та припустив, що військовий міг забути телефон. Замполіт Хоменко відповідав жінці, що її син повинен був заступити в наряд, а куди подівся — начальник не знає.

Не дочекавшись відповіді від Саші, Павлина через кілька днів поїхала зі знайомим шукати сина на передову. У штабі в Калиново-Попасній їй віддали жетони Олександра. SIM-карти з його телефону були в розвідників у Попасній, а сам телефон — у ремонті. У майстерні в Попасній жінці сказали, що пристрій побував у воді та його не можна відремонтувати. Опитування товаришів зі служби на нульовій позиції, куди возив мати солдата замполіт, не принесли результатів.

«Вийшли десь людей 15, замполіт їх питає: “Ви бачили Сашу?”. У нього позивний “Китаєць”. Вони спали в бліндажі, Саша мав заступити в наряд. Він нібито вийшов на вулицю в туалет і пропав, — розповідає Павлина. — А один солдат “Бульдог” сказав мені: “Ой, що ви плачете, йдіть шукайте сина в посадці, закопали та листочками давно присипали”».

У те, що сина могли викрасти диверсанти противника або що він сам перейшов на окуповану територію, жінка не вірить. За той період з боку «ЛНР» або «ДНР» подібних повідомлень не було.

В акті про результати службового розслідування йдеться, що зникнення Олександра Парасківа помітили приблизно о 9:00 5 травня (а не 3-го): його не було під час ранкової перевірки особового складу.

«Попередні пошуки результатів не дали. Зброя на місці. Старший солдат Парасків А. С. самовільно залишив військову частину», — повідомляється в документі.

Розбіжність у датах пов'язана з процедурними моментами, пояснив Олександр Хоменко, на той час — заступник командира частини щодо роботи з особовим складом. Він відповідав за службове розслідування.

«Цей військовий повинен був заступати в наряд у два або в три години, вже не пам'ятаю. Вранці чоловік, який повинен був замінити солдата на посту, його не знайшов. 4 травня в штаб з позиції приїхав командир підрозділу Шацький (нині покійний) і повідомив, що цього солдата немає. Спочатку ж доповідають усно, а далі командир підрозділу сам проводить обшуки з військовослужбовцями. Після доби вже йде офіційна доповідь, подається рапорт», — пояснив Хоменко. 

За його словами, під час пошуків командир підрозділу нібито помітив у траві слід, що веде в бік найближчого селища Новозванівка. Зниклого шукали поруч із позицією та в селищі, опитували місцевих жителів.

Після безрезультатних пошуків військові звернулися до поліції. Далі справою займалися правоохоронці. Службове розслідування проводила ВСП (Військова служба правопорядку).

«Усіх військовослужбовців, хто був на позиції в той час, викликали до поліції в Попасну, там є свідчення», — згадує Хоменко.

За словами заступника командира, Олександр періодично випивав. Протягом пів року суд п'ять разів штрафував Олександра за розпивання алкоголю під час служби. Останній раз — 1 травня.

Скриншот решения суда

З відпустки солдат повернувся також в алкогольному сп'янінні, говорить Хоменко.

 

Таксист його висадив біля шлагбаума на блокпосту. Далі прийшов черговий, Олександра віднесли до медчастини, поставили йому крапельницю. Згодом його відвезли до ВСП, там було засвідчено, що він нетверезий. Потім два дні він нікуди не заступав», — додає заступник командира частини.

 

Як говорить Хоменко, під час служби Олександр тричі самовільно залишав місце служби. Одного разу військовослужбовця шукали два дні та знайшли в Новозванівці нетверезим, проте це ніде не зафіксовано.

 

Це документально не записується, тому що військовослужбовець був знайдений. Єдине, що ми відвезли його до ВСП, і було зафіксовано, що він нетверезий», — пояснює військовий.

 

«Шукаю в окопах, кричу та кличу»


Павлина написала заяву про зникнення сина до Військової служби правопорядку та до військової прокуратури. Вона розпитувала про сина у місцевих в Новозванівці, Троїцькому, шукала його покинутими селами та в окопах.

 

«Ми їздили вже раз десять у Попасну до поліції. Але вони не мають повноважень їздити на передову та його шукати, — каже мати солдата. — Скільки разів я була на передовій: тиждень-два — і знову їду, шукаю в окопах, кричу і кличу. Все сподіваюся, що він живий та обов'язково повернеться».

 

Під час однієї з поїздок мешканка Калиново-Попасної розповіла, що Олександра нібито сильно побили товариші на службі після повернення з відпустки.

 

«Казала, що “Китаєць” заливався кров'ю, а після 2 травня його в селищі більше не бачили», — передає слова очевидиці Павлина.

 

Олександр Хоменко не вважає, що зникненню солдата посприяв хтось із товаришів зі служби. Серйозних конфліктів в батальйоні не відбувалося.

 

«Такої версії у нас не було. Конфлікти невеликі завжди бувають: хтось комусь на ногу наступив або сказав щось. Але щоби застрелити, подібного у нас не було», — підкреслює заступник командира частини.

 

Мати солдата відправляла запити в Службу безпеки, Збройні сили України, голові Верховної Ради, президенту. Просунутися в пошуках це не допомогло.

У 2017 році суд визнав Олександра безвісти зниклим.


«Я про хворобу не думаю взагалі. Головне, щоб син повернувся»


Торік у Павлини виявили онкологію, лікарі поставили діагноз «рак молочної залози другого ступеня». Жінка пройшла чотири курси хімієтерапії. Зараз її підтримують другий син Іван, невістка Юлія та онука Софія. Павлина сподівається на краще та що їй все ж удасться дізнатися правду про зникнення сина.

Про свого Сашка мати готова говорити годинами. Під час інтерв'ю жінка з гордістю розповідала, що син із дитинства хотів стати військовим. Він закінчив Аерокосмічний ліцей на базі «ХАІ», читав багато книг з військової тематики та любив збирати моделі танків і літаків. Павлина дбайливо зберігає окуляри та сумку для води, залишені сином під час відпустки.

«Найбільше бажання — щоби син знайшовся. Щоразу як почую, що хтось стукає, думаю: напевно, він прийшов. Дорожчого нічого немає. Навіть про здоров'я не думаю, хочу, щоби син повернувся», — ділиться Павлина.

Поліція Луганській області розслідує кримінальне виробництво за статтею «Умисне вбивство». На сьогодні у правоохоронців немає підозрюваних у справі.

 

 

 

ПІДПИШІТЬСЯ НА TELEGRAM-КАНАЛ НАКИПІЛО, щоб бути в курсі свіжих новин

ПІДПИШІТЬСЯ НА TELEGRAM-КАНАЛ НАКИПІЛО

У разі масових заворушень на вулицях міста ми вас повідомимо

X