«Тут ми пустили коріння». Історія успіху сестер із Донецька - Накипіло
Події

«Тут ми пустили коріння». Історія успіху сестер із Донецька

  • Алена Нагаевщук, Игорь Лептуга, Влад Лященко
  • 30 Березня 2020

У декількох кілометрах від Харківського аеропорту в селі Мовчани розташувалася ферма з вирощування мікрогріну. Справу заснували сестри — Тетяна Чернікова та Валентина Денисенко. Другий рік улюблене заняття приносить бажані плоди: корисну зеленину замовляють місцеві супермаркети, а майстер-класи з висадки насіння користуються популярністю в дітей та дорослих. 

Починати бізнес з нуля надзвичайно складно. Підприємниці впевнені: для новачка в будь-якій галузі грамотно складений план дій — половина успіху.


«Ось це наше скромне домашнє господарство, — починає Валентина екскурсію теплицею. — Тут нещодавно виставлені на стелаж малюки. Потім вони перетворюються на таких ось кучерявих красенів, як цей горошок».

За дверима — дощить і холодно, а тут цілий рік весна, + 18—20°C.

 

На 300-х квадратних метрах вишикувалися ряди високих стелажів, щільно заставлених продукцією. Редис, бораго (огіркова трава), гречка, льон, горох, соняшник — усе зростає в маленьких боксах. Від них лине стежка до невеликого городу. Тут зона салатних трав: розпустилися японська капуста й листовий буряк. Крім зелені, господині вирощують квіти: їхні різнокольорові пелюстки підуть на прикрашання ресторанних страв.

Окремо на домашньому виробництві формуються мікси мікрогріну. Невеликими партіями їх регулярно замовляють магазини. Мікси підготовлені за порадами дієтологів: універсальні набори вітамінів для спортсменів, для поціновувачів гострого або солодкого присмаку.

«Мої дітки дуже люблять соняшник і горох. Ця мікрозеленина солоденька, хрустка. Уминають її під мультики із задоволенням. А я більше люблю крес-салат — він такий пікантний і одночасно ніжний», — ділиться уподобаннями Тетяна.

Зелень цілодобово обдувають вентилятори та підсвітлюють спеціальні лампи. Фіолетові, наприклад, прискорюють зростання саджанців. Чоловік Валентини (його сестри жартома називають «технічним директором») змайстрував один з вентиляторів із вживаних автозапчастин. Без його навичок, визнають дівчата, не впоралися б. Від початку багато зусиль витратили на технічне оснащення теплиці.

«Вдома на підвіконні вирощувати, звісно, дешевше й простіше, а коли виходиш на великі обсяги виробництва — витрати відповідні. Потрібно встановити та налаштувати системи опалення, зрошення, вентиляції. Дозвільні документи, сертифікати теж коштують грошей. Плюс треба вкластися в розробку логотипу, рекламу торговельної марки. Не кожному під силу утримувати повноцінний бренд. Нами насамперед рухає інтерес. Ми самі їмо власну продукцію та ділимося корисним із клієнтами», — розповідає Валентина Денисенко.

Вона переїхала до Харкова в серпні 2014-го з Донецька з найпершою хвилею втікачів від війни. Її сестра до 2016 року намагалася будувати життя на колишньому місці, але незабаром зрозуміла, що хоче іншого майбутнього для рідних, тож поїхала до Валентини.

«Як би страшно це не звучало, до літаючих у небі снарядів звикаєш. Але настрої навколо... Людям там морально важко. Захотілося змінити своє життя та перебратися  в спокійніше місце», — згадує Тетяна Чернікова.

У пошуках бізнес-ідеї сім'я прийшла до висновку, що агробізнес в Україні — нове IT. Галузь активно розвивається, попит на мікрогрін зростає, тож є сенс спробувати. Жити й працювати за містом — у пріоритеті, тому орендували будинок і ділянку в Мовчанах. Повітря чисте, та й робочі місця невеликій громаді не завадять. За словами співрозмовниць, тут живе багато молодих сімей, і підприємниці із задоволенням працевлаштують сусідів у разі розширення виробництва.

 

«Харків'яни нам дуже допомогли, і дотепер знаходяться добрі та чуйні люди, — продовжує Валентина. — Спочатку здавалося, ніби кожен мій рух уперед — кроки сипучими пісками. Коли потрапляєш у нове місце, деякі люди вороже налаштовані. Оточуючі не завжди розуміють, що в тебе всередині. Але нам із людьми пощастило: вони допомогли повірити в себе».

Для запуску ферми знадобилося трохи більше року. До цього сестри вчилися в школі тепличного господарства в Хмельницькому, відвідували виробництво мікрогріну в Миколаєві. У рамках проекту Фонду «Професійний розвиток Харкова» переселенки виграли грант на втілення ідеї — 857 фунтів стерлінгів.

Кожну зароблену гривню завжди є у що вкласти. Важливою необхідністю наразі став опалювальний котел. Хоча зима цьогоріч тепла, без нього в подальшому — ніяк. Біодобрива для землі теж дороге задоволення. Хочеш екологічний товар — використовуй витяги з рослин. Нещодавно продукція пройшла сертифікацію: нітратів і пестицидів у зелені немає. У подальших планах фермерів — перейти з пластикової упаковки на паперову. На розробку нового дизайну вони вже відкладають гроші.

Робочий день сім'ї починається о шостій ранку, а закінчитися може далеко за північ. Разом і вдома, і на роботі — у цьому полягають одночасно як принадність, так і складність сімейного бізнесу. Партнери один одного розуміють з півслова, підтримують. З іншого боку, щоденна, без вихідних, співпраця часом впливає на особисті взаємини. Трапляються сварки, потім примирення, і так по колу. Разом сестер тримає незмінна спільна мрія — розвивати власну справу.

Тетяна Чернікова: «Ніколи не бійтеся. Ідіть до своєї мрії. Усе вийде, якщо мета дійсно того варта».

ПІДПИШІТЬСЯ НА TELEGRAM-КАНАЛ НАКИПІЛО

Оперативні та перевірені новини з Харкова