На 39-й день війни харківці Анастасія та Антон стали подружжям. Вона — медсестра Інституту медичної радіології та онкології, він — лікар-стоматолог.
24 лютого вони без коливань вирішили не покидати рідний Харків. Перший тиждень допомагали людям поруч: Анастасія ставила крапельниці, робила уколи, пов'язувала людей з медиками онлайн, Антон лікував та видаляв зуби пацієнтам вдома. Через десять днів долучилися до волонтерського центру, сортували гуманітарні препарати на складі, допомагали розвозити їх для мирного населення, ЗСУ та тероборони.
«У якийсь момент усвідомили, що не можемо повністю задовольнити потреби. Бракувало препаратів для зниження тиску, цукру. Багато чого не вистачало. Антон набрався хоробрості та вперше записав відеозвернення з проханням допомогти грошима жителям міста. Ми були шоковані кількістю тих, хто відгукнувся. Нам вдалося знайти вихід на оптовий склад медикаментів. Щось надсилали люди з усієї України, купивши ліки з нашого списку», — розповідає наречена.
Пропозицію стати дружиною Анастасія почула від коханого 28 лютого. Третього квітня одна зі станцій харківського метрополітену стала місцем створення родини. Поруч — найближчі друзі та журналісти. «Мешканці» станції перебували в цей час у вагонах.
«Ми разом два роки, а здається, що не одне життя. За цей час відбулося безліч подій, яких вистачить на кілька важких томів, особливо за останній місяць. Я шукала Антона 32 роки. Він мій, він — із усіх моїх мрій, мій герой, чоловік, з яким я почуваюся в безпеці, якого я не змогла залишити, коли почалася війна. Він дражнить мене, називає «декабристкою», а я дую губи та вдаю, що ображаюся. Не вірила, що так може бути: ми закінчуємо фрази один за одним, нам навіть не треба нічого промовляти вголос», — каже Анастасія.
Третє квітня в Харкові. Весна, кохання, вий сирен.
ПІДПИШІТЬСЯ НА TELEGRAM-КАНАЛ НАКИПІЛО, щоб бути в курсі свіжих новин
