«Місто Харків для Росії було б гарно взяти, але ми цього не дозволимо», — Синєгубов

Днями в Міноборони заявили, що захоплення Харкова лишилося в планах ворога. Голова Харківської обласної військової адміністрації Олег Синєгубов розказав Фактам ICTV, які шанси в окупантів захопити Харків, що відбувається на тимчасово окупованих територіях і чи не загрожує жителям області голод.

– Яка зараз ситуація в Харкові (інтерв’ю відбулося 5 квітня. – Ред.)? У соцмережах чимало людей пишуть, що повертаються, відкриваються магазини, навіть каву чи шаурму можна купити на вулиці! Водночас ворог продовжує нещадні обстріли. Приміром, 3 квітня рашисти завдали масштабних втрат у Слобідському районі міста. Що порадите людям – повертатися в місто чи навпаки, можливо, треба евакуюватися?

– Щодо стану по Харкову, ми традиційно, на жаль, якщо підсумувати добу, маємо десь від 20 до 50, подекуди до 80 епізодів обстрілів по самому місту Харкову. Це артилерійські обстріли, це обстріли з реактивних систем залпового вогню Град, Смерч, це танкові обстріли. Страждають непрогнозовано райони, центр міста. Слобідський район, який ви згадали, дійсно постраждав. Олексіївка, Салтівка, П’ятихатки – обстріли абсолютно хаотичні, і казати, що повністю безпечно, звичайно, не слід.

Хоча людей на вулицях з’явилася дуже велика кількість, люди повертаються, ми аналізуємо ситуацію, повертаються на власному транспорті, на залізничному транспорті. І ми закликаємо до того, щоб люди, які перебувають тут – підприємці, малий бізнес, середній бізнес, щоб вони починали працювати і хоч якось запускати економіку регіону. Це й для міста Харкова, і для всієї країни, як зазначав наш президент, щоб у нас були кошти стримувати ворога, зокрема через Збройні сили України.

Тому сказати, що повністю безпечне перебування в місті, не можна, бо плани росіян про атаки мирного населення, житлових кварталів, цивільної інфраструктури нікуди не поділись. І нещодавній обстріл Слобідського району – тому доказ. Ворог хаотично обстрілює місто. Небо, попри всі заклики, над Україною не закрили.

Щодо порад. Якщо є можливість перебувати у більш безпечному місці – треба це робити. Якщо ж такої можливості немає – люди, звісно, повертаються, і ми робимо все, щоб створити для містян умови.

– А щодо інформації речника Міноборони, що ворог, начебто, планує захопити Харків? Чи є місту чим оборонятися, чи можемо ми бути спокійними, що Харків не візьмуть?

– Можу впевнено сказати – війну за Харків вони програли. Харків – це Україна. Ми впевнені в наших збройних силах! Харкову скільки там давали? 72 години, чи 5 годин, щоб його взяти? Дійсно, Харків показав свою силу, Збройні сили України показали свою силу, інші підрозділи – Національна гвардія, Національна поліція. Нам є чим захищатися, ми – на своїй землі, і це не гучні слова, бо дійсно об’єдналися всі. Збройні сили на фронті, волонтери об’єдналися в тилу, і ми працюємо на те, щоб забезпечити нашу перемогу спільними діями.

Дійсно, пролунало вчора (4 квітня 2022-го. – Ред.) таке повідомлення, що Путін не полишає спроб взяти місто Харків. Але вже більше ніж 40 днів ми воюємо. І ми розуміємо, як ворог діє, як він переміщується, як він перегруповується. Звісно, ми розуміємо, що місто Харків для Росії було б гарно взяти, але ми цього не дозволимо. Ми готові захищати, поки не виженемо окупантів туди, звідки вони прийшли. Наші ЗСУ показують дивовижний результат.

– Яка зараз ситуація на Харківщині, якщо говорити у відсотках, скільки території тимчасово окуповано? Є інформація, що там відбувається? Ми всі побачили звірства російських окупантів в Бучі, Ірпені. Відомо, що відбувається на Харківщині – у Вовчанську, Куп’янську, Балаклії?

– До нас надходить різна інформація щодо звірств. Ви згадали місто Балаклія – там ворожий танк під’їхав до центральної районної лікарні та поцілив у саму будівлю, тож лікарні, фактично, там немає. Після цього почались звернення від окупантів до головного лікаря, щоб лікарня продовжувала працювати. Звичайно, вони отримали відповідь, мовляв, ви самі знищуєте цивільну інфраструктуру і після того набираєте такого вигляду, що ви прийшли тут когось звільняти! Ми були вимушені евакуювати 18 людей з цієї лікарні, і я хочу подякувати за відчайдушні кроки нашої екстреної, швидкої медичної допомоги Харківської області, всім лікарям, які брали участь у цій евакуації. 18 людей врятовані, вони були вкрай важкими, післяопераційними. Якби вони залишилися у Балаклії, без належної медичної допомоги вони б просто не вижили. Вони зараз у безпеці, їм надається кваліфікована медична допомога.

Ми можемо говорити про фільтраційні коридори, які влаштовують окупанти на нашій території, фактично доводячи окуповані міста до критичної точки, де немає світла, де немає комунікацій, де немає телефонного зв’язку. І вони не дають евакуаційних коридорів, не погоджують гуманітарні коридори.

Останнє наше намагання довезти гуманітарну допомогу через евакуаційний коридор у Вовчанському напрямку закінчилося тим, що на першому ж блокпості окупантів наша автомобільна техніка з гуманітарним вантажем, яку очолювала автівка швидкої медичної допомоги, була затримана, все було конфісковане і люди більше ніж добу провели у полоні. І після тих знущань, які над ними вчинили, їх відпустили та змусили йти пішки – це більше ніж 10 км. Зрозуміло, цей шлях не був, м’яко кажучи, легким і спокійним. Дякуючи Богу, вони всі живі повернулися.

Якщо ми беремо населений пункт Липці – так само, скільки ми не запитували евакуаційних коридорів, і люди хотіли виїхати до нас, на нашу землю, підконтрольну Збройним силам України, їм цього не дозволяли зробити. Сказали, що шлях лише один – до Росії. І такі факти ми маємо, на жаль, ми їх відслідковуємо. Щодо тих населених пунктів, які тимчасово під контролем окупантів, якщо кількість не змінилася наразі, це Липецький, Циркунівський, Вовчанський, Куп’янський напрямки, це Ізюмський напрямок, там декілька населених пунктів. Наші Збройні сили роблять все можливе, аби відсунути ворога від меж Харкова і, звичайно, рухатися у напрямку звільнення наших територій.

– Я розумію, що прогнози робити – невдячна справа, але люди з того ж Вовчанська телефонують мені, пишуть, коли у них з’являється зв’язок, і питають: Коли нас звільнять? Не забувайте про нас! Що ви можете їм сказати?

– Ми спілкуємося майже щодня, я не буду казати, з ким, щоб не провокувати окупантів, і з тими громадами, які перебувають майже на кордоні з Російською Федерацією, і за задумом окупантів, мали б найбільше сприяти їм у просуванні. Вони налаштовані абсолютно патріотично, вони дійсно – патріоти своєї землі.

Повірте, ми знаємо абсолютно про кожну громаду, ми ні про кого не забули. Якщо можемо довезти гуманітарну допомогу навіть без погодження зелених коридорів, ми довозимо до найближчого населеного пункту. Я хочу подякувати волонтерам, усім органам місцевого самоврядування, які долучаються і фактично під кулями намагаються все це завезти вже у свої міста, на свої території.

– А от щодо міських голів – ми знаємо, що в Куп’янську мер зрадив державі, також у Балаклії. І якщо Мацегорі підозру оголосили, то що стосується голови Балаклії, чи є кримінальне провадження, чи оголошено підозру?

– Кримінальне провадження є, триває низка слідчих дій. Це процесуальні дії, наслідком яких, я переконаний, буде оголошення підозри. За нашою інформацією, мер Балаклії зі своєю сім’єю залишив це місто і виїхав на територію Росії. На жаль, ми такі факти маємо, і я переконаний, ці люди понесуть справедливе та жорстке покарання за свої дії, за зраду України та кожного мешканця населеного пункту.

– А балаклійський голова виїхав до Росії безпосередньо після того, як пішов із ворогом на співпрацю?

– Так, за нашою інформацією, його на місці немає, він залишив це місто та виїхав до Росії.

– А вам особисто ворог пропонував співпрацю? Якщо так, в якій формі була пропозиція і що ви їм відповіли?

– Нам розсилали СМС із невідомих телефонів, це було на самому початку. Звичайно, ми, адміністрація, відповідали, куди їм йти – у напрямку російського корабля. Інших якихось пропозицій до нас не надходило. І я думаю, це основний показник того, що це безглузда ідея з боку ворога – щось нам пропонувати, якусь там співпрацю. Лише одне ми можемо їм запропонувати – забратися з нашої землі.

– А щодо тієї інформації, що у той же Ізюм ворогу зайти вдалося завдяки зрадникам і колаборантам? Що буде із цими людьми та коли їх буде покарано? Чи є можливість покарати таких зрадників?

– У нас правоохоронні органи працюють на місці, всі ці факти фіксуються. Після того як міста повернуться під контроль України, звичайно, всі вони мають понести покарання. Я переконаний, що ніхто без відповіді на свої зрадницькі дії не залишиться.

– Щодо Ізюму – дуже важке питання. Ви самі називали його найгарячішою точкою в Харківській області, його вже охрестили маленьким Маріуполем. Наскільки там страшна гуманітарна ситуація, скільки там людей лишається і чи є якась можливість їх врятувати?

– Людей там лишається велика кількість. Не буду зупинятись на точних цифрах, оскільки щодня люди намагаються виїхати з цього населеного пункту, і подекуди їм це вдається.

З приводу гуманітарного стану, комунікацій, там дійсно немає світла, там немає телефонного зв’язку. Якщо люди їдуть у тому напрямку, з ними по декілька годин може не бути телефонного зв’язку, там немає води, немає централізованого опалення, тобто люди перебувають у критичній ситуації там. Ми спілкуємося з тими людьми, які періодично виїжджають, мають таку можливість, на підконтрольну Збройним силам України територію, і ми володіємо повністю ситуацією, яка там відбувається.

І на прикладі міста Ізюма – ми довозимо гуманітарну допомогу до найближчого населеного пункту, після чого вона потрапляє до самого міста. У нас є можливість передавати туди продукти харчування, одяг, їжу, інше. Звичайно, не в такій кількості, яка потрібна для людей.

– Чи контролює ворог зараз весь Ізюм? Що там відбувається у військовому плані, наскільки він нашпигований технікою і чи дійсно це місто стратегічно важливе для ворога? Якщо так, то чому?

– Давайте кілька слів передісторії, чому виник зараз Ізюм у тому вигляді, в якому він зараз. До мене телефонував мер міста Ізюма і питав про порядок його дій, узгоджував свої дії щодо блокування сил окупантів і як не дозволити пройти їм саме містом. Це, знову ж таки, доводить патріотизм людей, які там перебувають. Вони розвели мости через річку, і це фактично затримало ворога на північній половині цього міста. Тож ворог більше ніж місяць намагався переправитись на іншу половину, адже там залишився лише пішохідний міст – він ніяк не міг переправити туди свою важку техніку.

Щодо військової ситуації, наразі Збройні сили України, враховуючи військову обстановку, маневрують. І я не можу зараз сказати, що місто повністю перебуває під контролем окупантів, тобто південна його частина. Бо там досі бойові дії, обстріли. Ворогу, насправді, не потрібне саме місто Ізюм, йому потрібен напрямок, через який би він зміг переправляти техніку у бік Луганської, Донецької областей – на ті безпосередньо території, рубежі, щоб посилювати там свою військову присутність. Звісно, наші Збройні сили героїчно їм у цьому заважають. Майже щодня ворог там несе втрати серед своєї авіації, великої кількості броньованої техніки та живої сили.

– Яка зараз економічна ситуація в області, адже чимало заводів пошкоджено, бізнес майже не працює? За рахунок чого виживаємо, звідки кошти беремо?

– З приводу економічної ситуації. Ми зараз працюємо над виплатою пенсій, соціальних платежів, які ми маємо забезпечити. На підконтрольних територіях пенсія виплачена майже повністю за минулий місяць. Ті виплати, які мали проводитися в готівковій формі – на рівні 70%. Решта виплачена на картки. Якщо ми говоримо про непідконтрольні території – звичайно, з об’єктивних причин у нас є проблеми. По заробітній платі – ми намагаємося забезпечити виплати у Харківській області, я маю на увазі державницькі інституції, і з цим проблем у нас немає.

Звичайно, щодо бізнесу, який у нас є, в більшості своїй з 24-го числа він перестав працювати. Однак наразі, як ви вже зазначали, відкриваються магазини, кафе, які працювали, до речі, на волонтерських засадах. Зараз вони вже через день працюють, я особисто там побував, які пропонують свої певні послуги і за гроші, і як волонтери.

Ще хочу зазначити – у нас завдання таке, що ми маємо забезпечити наявність продуктів харчування, товарів у магазинах. Це вкрай можливо, адже ті люди, які можуть собі дозволити, вони мають приходити до магазинів і мати можливість все це собі придбати – і продукти харчування, і побутову хімію, все, що необхідно.

Тим людям, які не мають можливості це придбати, наш обов’язок – доставити гуманітарну допомогу. Цього тижня ми отримали від польського уряду 600 тонн продуктів харчування, це 35 залізничних контейнерів. Це для нас дійсно вагома допомога, щоб ми забезпечували і місто Харків, і райони через наші логістичні центри, через пункти видачі, і доставляли це до територіальних громад. У нас система налагоджена, і ми в цьому напрямку працюємо.

– А чи багато заводів знищено або зруйновано, чи зможуть вони повернутися до роботи в мирні часи?

– Звичайно, що заводи постраждали, але деякі із них працюють, не буду називати, які. Дійсно, деякі заводи, якщо ми говоримо про великий бізнес, намагаються розділити своє виробництво, частину потужностей вивезти до інших областей. Але, все ж таки, ми наголошуємо на тому і зацікавлені у тому, щоб за можливості бізнес залишався тут, на місці.

Ми проводили зустрічі, наприклад, і з IT-кластером в Харкові. Харків – серце IT-бізнесу України. І ми говорили з прем’єром по цифровій трансформації Михайлом Федоровим щодо стимулів, які можемо запропонувати цьому бізнесу, для того щоб вони продовжили працювати. Адже це майже 160 млн грн щомісяця до обласного бюджету, до місцевого бюджету, до державного бюджету зокрема. І це дуже вагомий вклад в обороноздатність нашої держави – такі люди мають, звісно, працювати тут, у Харкові.

Ми зараз хочемо напрацювати пакет опцій, які маємо запропонувати уряду, щоб до міста Харкова йшли інвестиції. І частину таких опцій, ми знаємо, за ініціативи президента уряд уже ухвалив.

– Хочу закінчити інтерв’ю на посівній, це наше майбутнє, так?

– Так!

– Чи вдасться посіяти хліб? Скільки полів ми засіємо, якщо можна, то у відсотках, і чи не залишимося голодними після перемоги?

– Обов’язково не залишимось голодними. Ми також формуємо і резерв щодо продуктів харчування, стратегічний запас. Щодо посівної – зараз вона вже розпочалася в Харківській області.

Ми плануємо засіяти від 60 до 80% тих орних земель, які маємо на сьогоднішній час і, звичайно, будемо слідкувати за ситуацією в нас по області.

Звичайно, ми стикаємося з низкою проблем, які вирішуємо. Починаючи від загрози замінування сільськогосподарських земель, підходів для сільськогосподарської техніки, закінчуючи роботою у комендантський час, організацією такої роботи, супроводом сільськогосподарської техніки, підвозом палива, підвозом добрив, посівного матеріалу тощо.

У нас найближчим часом запланована чергова нарада з підприємствами, для того щоб почути, з якими проблемами вони стикаються. Будемо їх вирішувати, щоб досягти максимального результату щодо посівної кампанії на Харківщині.