«Як можна дивитися на дитину в бомбосховищі й не хотіти щось для неї зробити?» — військовий легіонер 

Інтернаціональний легіон був створений у лютому цього року. До нього доєдналися іноземці, які зголосилися воювати проти рашизму. Легіонери підпорядковуються Збройним Силам України. Троє легіонерів з США, Франції та Великобританії розповіли про те, чому вони зараз ризикують своїм життям, захищаючи нашу країну.

Про те, чому воюють за Україну

Ерон: Коли я був маленьким хлопцем, я читав багато історій про Голодомор і вирішив, що якщо це трапиться за мого життя, я буду достатньо хоробрим, щоб боротися проти цього. 

Грег: Я радію, коли допомагаю людям. І коли президент Зеленський закликав іноземців допомогти, то я зрозумів, що можу й мушу це зробити. Бо коли мені буде 70 і я знатиму, що нічого не зробив для цього світу, то відчуватиму безсенсовим своє життя.

Райан: Я живу в Україні вже декілька років і маю тут друзів і знайомих. Для мене це честь захищати їх у тому числі, для мене честь захищати народ України. Україна вже не буде такою, як була. Усе змінюється, але відновиться. Я хотів бути солідарним з людьми, про яких я тут піклуюсь. Майте на увазі!

Про мотивацію бути тут уже майже пʼять місяців

Ерон: Ми проходили крізь складні часи, коли ми хворіли, коли ми не їли. Але ми бачимо українських дітей, які грають у бомбосховищах і хочемо запитати, як ви можете бути не мотивовані, як? Як можна дивитися на дитину в бомбосховищі й не хотіти щось для неї зробити? 

Грег: Я бачу моїх друзів поряд з такими ж нашивками. Мені подобається це прекрасне місто (Харків — ред.) і, коли я бачу його зруйнованим, я розумію, що так не має бути. Ми маємо боротися проти цього.

Райан: Я мотивую себе сам щодня. Кожен шукає мотивацію, але в українців нема іншого вибору. І в мене так само.

Про втрати побратимів

Грег: Моє серце болить через кожну смерть, але я розумію, що ми мусимо проходити й через це, заради життя інших людей.  

Про пропаганду

Ерон: Так, ми її відчуваємо. Але ми виконуємо свою роботу, аби зберегти життя мирних людей. І не звертаємо на неї уваги. 

Райан: Пропаганда дає нам підґрунтя для великої кількості жартів. 

Про те, чи не жалкують про своє рішення

Ерон: Я став таким, що не шкодую про свої рішення. Єдине я спробував би підвищити свою військову підготовку. 

Райан: Я би взяв з собою більше білизни, якби я знав, що тут така війна.