Геннадій Афанасьєв про Савченко, Крим та кока-колу

Колишній політв'язень РФ Геннадій Афанасьєв, один з обвинувачених у справі так званих «терористів групи Сенцова», розповів у Харкові про ситуацію в Криму, про своє відношення до Надії Савченко та пояснив, як, на його погляд, можна закінчити війну на Донбасі.

Про те, як закінчити війну

Моя особиста ідея в тому, що вирішити ситуацію з війною та окупацією можна не військовим шляхом, а дипломатичним. Я так дивлюсь, що Радянський Союз знищили не гармати, не бомби, а зруйнувала саме відсутність кока-коли, джинсів та рок-н-ролу. Я хочу позбавити Російську Федерацію всього, щоб вони за кока-колу, джинси та рок-н-рол повернули наші землі, наших політв’язнів, бо доброго слова вони не розуміють. У нас є змога. По-перше, розповідаючи це все, про ситуацію в Криму, ми продовжуємо економічні санкції проти Росії. Так, вони діють, але люди, які роблять всі ці правопорушення та злочини, мають дуже гарну зарплатню. Вони беруть, просто вивозять свої сім’ї та гроші за кордон Росії. Потім тікають, живуть там добре і відчувають свою безкарність. Тому, в останній раз, коли ми були в Канаді, ми лобіювали саме санкції Магнитського. Це заборона в’їзду в країну, яка прийняла ці санкції, і заборона вилучення всіх коштів, які зберігалися в тих банках. Ми можем над цим працювати, ці меседжи їм підкидати. Ми боремось за демократію, бо демократія — це права людини, а у людини є право на мир. Та якщо хтось порушує права людини і несе безкарність, то навіщо тоді ООН і вся ця дурня, яка внаслідок має Алеппо. Ще санкції полягають в повній забороні торгівлі і надання кредитів. Чи це вплине на Росію? Чи це зможе підняти соціальну революцію? Я певен, що так. Зараз в Криму ми маємо понад 260 кейсів з порушенням прав людини, ми маємо 37 політв’язнів тільки по Криму, а загалом — 44. Ми маємо 15 викрадених українців на території окупованого Криму і навіть маємо відеозаписи, як їх викрадали люди в формі РФ. Здебільшого це були кримські татари, тому що Росія колонізує Крим.

Про безвіз

Я звертався особисто в Європарламент і пояснював їм, що ми вмираємо, сидимо у в’язницях і боремось не за гроші. Ми почали боротись за права, гідність і мир. Що конфлікт наш — не локальний і що вся ця ідея Євросоюзу — вона для нас доволі субтильна. Тому що всі в світі знають, що таке «Я руський мир», тому що росіяни більйони доларів в це вкладають. Але ми не бачимо ніякої розповіді про те, що таке Євросоюз, окрім тих людей, які туди поїхали, подивились і сказали «Вау! Так можна жити?». Я їм розповідав, що безвіз — це популізм. Це велика стратегія для держави в цілому, а для населення — це популізм. Тому що ті, хто має гроші — ті їдуть собі, отримують візу, хто їх не має, їм немає різниц,і чи є безвіз. Але це кроки назустріч. Щоб сказати: «Ось, ми бачимо, що ви робите і ми йдемо назустріч».

Про Надію Савченко

На початку звільнення я зустрічався з Надією Савченко. Тоді вона мені сподобалась як особистість. Вона казала багато розумних речей, але в результаті наша ідеологія, мабуть, різна.

Не треба взагалі ні з кого робити героїв. Ніхто не вважає себе героєм: ні військовий, ні той, хто був на Майдані. Всі ми робимо свій громадянський обов’язок. Люди виходили на Майдан, тому що це треба було робити, тому що від цього залежало майбутнє. Бо це українська ідея: жити незалежними в українській державі, яка б не контролювалась Російською Федерацією і структурами СБУ. Всі вони різні люди, в них різні долі, якщо вони у в’язниці, це не означає що ця людина була якимось правозахисником або борцем за Україну. Це людина, яка ув’язнена просто за своє громадянство і просто тому, що він попався під гарячу руку. Здебільшого так. Мало таких людей, яких через ідею туди заточили.

Про допомогу військовим  

360 тисяч військових в нас воювали, 160 тисяч військових повернулось. Вони повертаються додому і не розуміють, чому люди ходять до кав’ярні, відпочивають, а не воюють. Вони не розуміють, що їх батьки, дружини, діти теж страждали, а дружини чекають на чоловіка і гадають, чи він повернеться таким, який він був. Але нічого вже не буде, як було, тому що ми всі змінилися і саме від цього руйнуються сім’ї. У нас є психоаналітики, медикаментозне лікування, а психотерапії як інституту не існує. Ми підіймаємо ці питання, намагаємось надати допомогу, створити рух. Є чудова організація Побратим, фонд Олега та Сергія Кузьміних — це кіборги, які були в полоні, і ми об’єднуємося, бажаємо рухатись далі. Також підіймається питання екстрадиції. Зараз тих, кого відправляли воювати за «ЛНР» та «ДНР», але які втекли до України, екстрадиюють. І ми нічого не маємо навзаєм. Це питання потребує висвітлення. В нас нема статусу політичного захисту для тих людей, які приїжджають воювати за нашу державу.

Про допомогу політв’язням

Я наразі є радником міністра закордонних справ з питань визволення політв’язнів на громадських засадах. Я створив організацію «Центр допомоги політв’язням» і хочу консолідувати всю інформацію, з якою більша частина суспільства не знайома. Також я є залученим спеціалістом в декількох громадських організаціях та в Крим SOS по створенню мапи правопорушень Криму, що дає мені інформацію про те, що там коїться.

Про Сенцова та Кольченко

Щоб про Сенцова та Кольченко говорили, потрібні інфоприводи. Але ми створюємо ці приводи. По перше, ми святкуємо їх дні народження, ми робимо читання їх промов в залах судових засідань, поширюємо їх листи, Джонні Депп сфотографувався з фото Сенцова на сорочці  і нещодавно на європейському кінонагородженні дівчина з Pussy Riot закликала всіх представників кінорежисури підтримати Олега Сенцова. Це транслювалось на весь світ.

Зараз, на жаль, нема інфопривідів, а може, зараз хтось вважає, що Сенцов не таких герой, як Савченко. Але я вважаю їх справжніми героями, тому що Кольченко та Сенцов — це хлопці, які були в окупації, на Майдані, які нікуди взагалі не їхали, а залишались в своїй країні, голосуючі за те, що вони українці, Крим — це Україна, і за це вони знаходяться за ґратами. Дякую державній владі, президенту, яких нагородив їх відзнаками — це їх підтримує. Дякую всьому суспільству, яке продовжує висвітлювати, боротись та розуміти хто є ці люди. Це люди, яких будуть згадувати в підручниках історії.

Про те, чи достатньо робить влада, щоб звільнити політв’язнів

В нас є три шляхи. Це перемовини президента і президента, другий шлях — це перемовини СБУ та ФСБ, третій шлях — це підняття питання кримських політв’язнів на мінських перемовинах. Але я хочу зазначити, що кримських кейсів там здебільшого взагалі нема. Коли мене звільнили, в’язнів було 28. Зараз їх 44. Коли мене звільняли, вони домовлялись і про наступні обміни, але там були вибори до держдуми, а українець для Росії — це ідейний національний ворог. І не можна перед виборами відпускати ніяких ворогів. Зараз вони утримують мовчання.

Ми пропонуємо 228 на 50. Вони відмовляються. Ми віддаємо 15 просто так, щоб вони погодилися на 228 на 50. Чи робить достатньо Україна у цьому випадку? Так. Як працює українська дипломатія? Так, що зараз всі в Європі Росію називають агресором, а окупацію Криму — окупацією. Це досягнення української дипломатії. Продовження санкцій — це той шлях, який допоможе нам звільнити хлопців. Іншими чинниками, ми не можемо змусити їх це зробити. Я хотів би почути, що ще повинна робити влада.

Про те, що зараз відбувається в Криму

Нещодавна була 1000 діб з моменту окупації півострова і ми маємо чотири тенденції. Вони створюють вже не «руській мир», а «народ Криму». Вони заселяють туди багато різних національностей і кажуть, що там буде мультинаціональний народ Криму. Вони навіть не називають себе росіянами, вони називають себе кримчанами. Це колонізація по Макіавеллі — хочете захопити територію, колонізуйте. Переселіть туди власний народ. Вони тиснуть цими обшуками на татар та українців, щоб вони виїжджали. Чи виїжджали ті, хто боїться України, тому що вони нашкодили. Вони розуміють, що зробили величезну хибу в житті, але вони бояться, що прийдуть українці і будуть їх за це карати. Ті, хто так вважає, виїжджають в Росію, тому що нема грошей і заробити їх в Криму вони не можуть. А туди “закидають” чеченців чи інші народності. Вони займаються рейдерством, захоплюють наші підприємства і таким чином колонізують.

Все українське там повністю заборонене. Навіть та Кримська Свiтлиця, яку ми намагаємось просто символічно відновити, і то дуже важко це зробити. Вони створюють паралельні інституції, щоб створити враження, нібито «кримські татари з нами». Але вони не з ними і ніколи не будуть.

Ще одна тенденція — це мілітаризація. Розконсервація всіх заводів, які були. Наприклад, завод під Херсонесом був відновлений, це відбудова атомної станції. Вже завезена атомна зброя на півострів. Це форпост. Для цього і виселяється населення, щоб там був форпост. Вони боролися за лужу, ім був потрібен вихід до Чорного моря.

Проходять арешти. Вже 37 політв’язнів по Криму. Тенденція така, що раніше казали, що вони всі кримські татари, але за останній місяць 6-7 — українці. Останній був Балух. Це людина, яка просто вивішувала український прапор, за це йому підкинули вибухівку чи патрони і за це ув’язнили.  

Не хтось це повинен робити, а саме ми. Звісно, ми повинні не забувати про кримських татар, тому що 72 роки вони боролися за те, щоб повернутися до Криму. Це такий невеличкий клаптик землі, але вони все життя віддавали за те, щоб туди повернутись. Тому і пошана велика цьому народу, який заслуговує на значну частину культури, відбудову там разом, звісно, з Україною.