«До війни я думав, що дуже хороший християнин», — Олексій Ладика

Сьогодні на службі у своїх друзів стояв на вулиці, бо людей було так багато, що всередині церкви не всі помістилися (багато церков виїхали з міста, у тому числі наша, тож ходимо до тих, хто ще є). Йшла служба, капав дощ і вила сирена. І я знову подумав: «За що це нам, Господи?»

І ось, що я хочу сказати з цього приводу: погані речі трапляються з хорошими людьми.

Хіба українці — найгірші люди на землі, що це заслужили? Може, ми найбільш грішна нація світу? Ні! Хіба у Краматорську, Маріуполі, Бучі, Харкові, Одесі та інших містах заслужили на смерть? Ні, не заслужили.

Але поруч з нами є погані люди, ціла 140-мільйонна держава поганих кончених людей, які хочуть просто всіх нас вбити. За що? За те, що ми є. Нам капець як не пощастило з сусідами.

Чому Бог допускає, що погані речі відбуються з хорошими людьми? Можливо, у них є якась місія. Хіба Ісус Христос заслужив померти? Ні, Він не зробив нічого поганого, у Біблії мовиться, що Він взагалі не згрішив у своєму житті жодного разу. Але його стратили. Так мало статися, бо інакше Він би не віддав своє життя в жертву за гріхи людства. Це була Його місія. Я впевнений, що в України також є місія — розбити «третій Рим», розбити Вавілон, який зараз собою являє Москва. Ми — той камінчик, той молот, який розіб'є Росію на друзки.

Ще чому погані речі трапляються — це перевірка віри на міцність. І не лише віри — перевірка взагалі на людяність, на те, хто ти, чим ти є. Війна відкрила багато цікавого про людей навколо нас: хтось жертвує собою, своїм часом, грошима, ресурсами, щоб допомогти іншим, допомогти країні вистояти, а хтось робить навпаки. Все погане чи хороше у людині виринає на поверхню.

До війни я думав, що я дуже хороший християнин: щонеділі ходжу до церкви, жертвую гроші, не курю, не п'ю, взагалі нічого поганого не роблю, але коли почалась війна, я зрозумів, що у мене дуже слабка віра. У Біблії написано, що треба любити своїх ворогів, але я їх ненавиджу лютою ненавистю. Це, в принципі, правильно з людської точки зору, але неправильно з точки зору християнина.

Я зараз дуже багато лаюся. Матюкаюся. Не стримую себе, посилаю нахуй тих, хто у фейсбуці пише чи каже у реалі, що ЗСУ самі себе обстріляли на вокзалі у Краматорську чи щось подібне. Якщо я зараз буду стримуватися, то я просто лусну і, мабуть, з'їду з глузду. Але з точки зору християнина це неправильно. Ще є багато речей, за які Бог мені потім скаже: «Льоша, ти не справився», але сподіваюся, що Він розуміє, що я не залізний, і пробачить.

Ще одне. У Біблії описана історія Йова. Він був дуже хорошою, побожною, праведною людиною, але раптом втратив все: дітей, майно, а потім ще й важко захворів на проказу.

І коли Йов докоряв Богові, чому Він це допустив з ним, хорошою людиною, Бог йому відповів: «Де ти був, коли Я створював світ?». Це значить, що це не в компетенції людини запитати у Бога, чому Він робить ті чи інш речі, чому Він допускає погане з хорошими людьми. Особисто я не розумію взагалі, навіщо Бог створював світ і особливо навіщо створив людей? Адже від людей самі проблеми, без нас Всесвіту було би легше. На мою думку. Але у Бога інша думка, і я не той, хто має з нею сперечатися.

Я хочу сказати, що погані люди завжди отримують відплату за своє зло. Понтій Пілат, який віддав Христа на смерть, закінчив своє життя самогубством. Євреї, які кричали: «Розіпни Його!», через 30 з гаком років всі були вирізані під час повстання проти римської влади, а Єрусалим був зруйнований. Тим, хто вижив, заборонили селитися на території Палестини і вони змогли повернутися лише через майже 2000 років.

20 тисяч росіян вже отримали відплату і відправилися в пекло. Отримають й інші. Ми ще побачимо болісне падіння недоімперії і які страждання це принесе 140 мільйонам поганих людей. Сподіваюсь дожити до цього.

Останнє У Біблії написано, що людині не дається більше, ніж вона може витримати. Ці слова апостол Павло писав християнам, які перебували під шаленим тиском римської влади. Тодішній імператор хотів знищити усіх християн просто за те, що вони є. Їх розпинали на хресті, спалювали живцем, згодовували левам у Колізеї. Але християн не знищили — навпаки, через 300 років після цього християнство стало державною релігією римської імперії і зрештою, на моє особисте переконання, стало одним з факторів, який призвів до її падіння.

Якщо Україні даються такі випробування жахливі, значить, ми — сильна нація, ми можемо це все витримати. І ми бачимо, які круті речі роблять зараз українці — воїни, волонтери, рятувальники, лікарі, залізничники, комунальники, люди, які продовжують працювати і підтримувати економіку, всі. Кожен на своєму місці — герой.

Римляни не змогли перемогти християн, тому що їхня віра була сильніше за той страх, який вони тоді відчували. Тому і наша віра має бути сильною. Давайте вірити в Бога, вірити в Україну, вірити в ЗСУ, вірити в один одного і в себе, і в нашу перемогу! І ми неодмінно переможемо! Народ, ми переможемо!»