Що почитати на святах: десять лонгрідов від «Накипіло» - Накипело
Події

Що почитати на святах: десять лонгрідов від «Накипіло»

  • Анна М’ясникова, Віктор Пічугін, Наталя Курдюкова, Альона Нагаєвщук, Аліна Шульга, Антоніна Андрійчук, Катерина Нікітенко
  • 2 Січня
  • 1561

Спойлер: обіцяємо обійтися без коронавірусних тем.

Коли вщухла святкова метушня, а голова після випитого в новорічну ніч прийшла в норму, настав час видихнути та розслабитися за читанням лонгрідів.

Ми склали суб'єктивний топ-10 лонгрідов, які б із задоволенням перечитали самі.


👉  Століття Тбілісі

Грузія — країна, далека від нас за традиціями та кліматом, і одночасно — близька спільною історією «відривання» від радянського минулого. Напевно, саме тому ми відчуваємо особливу прихільність, а українці за останні роки вже звикли прилітати сюди у відпустку.

Журналісти «Накипіло» вирушили до Тбілісі, щоби розібратися: як змінилося місто за роки незалежності, наскільки далеко пішло від епохи візуального комунізму, і що думають про вигляд міста самі жителі.

Було багато старого й нового, хаотичного й організованого, пострадянського й без жодного натяку на совок, історичного й не дуже, протестуючого й розслабленого. Дуже різного й не зовсім відповідного стереотипам, що склалися в українській туристичній свідомості.

Читати атмосферний репортаж про Тбілісі 31 хвилину

👉  Стати офіцеркою ООН: історія харків'янки

Анна Кірвас допомагає біженцям у різних країнах понад десять років. Її не відштовхують складності спілкування з місцевими або важкі умови. Зараз вона працює в Бангладеш, у найбільшому в світі таборі біженців. Про своїх підопічних дівчина каже з посмішкою та натхненням.

Історія Анни підтверджує: якщо чогось захотіти (і йти до цього), обов'язково доб'єшся успіху. На шляху до мрії харків'янка пройшла від волонтерки до міжнародної офіцерки ООН.

Читати надихаючу історію Анни 13 хвилин

👉  Кругом Shum: рейвери та Донбас

Від міст Донбасу не очікуєш нічого. Здавалося б: депресивні області зі зруйнованими снарядами будинками, із жовтою травою, поганим асфальтом та покинутими парками.

Але в реальності все інакше: сюди повертаються з великих міст, щоби змінювати регіон і лікувати його рани від війни та загальної байдужості. Справжній Донбас встає з руїн і будує нове, а ввечері — танцює на рейвах.

Читати матеріал сім хвилин

👉  Я тебе перекрию: чому деякі графіті живуть не довше однієї ночі

Майже в будь-якому місті можна зустріти загадкові написи на будівлях, що приховують незвичайні особисті історії. В деяких випадках стрітарт виступає візитівкою міста, як в Ріо-де-Жанейро. А часом стіни стають місцем битви комунальників із художниками або творців між собою.

Два роки тому в Харкові стався поки що найвідоміший випадок відкритого стрітарт-батлу: «Стіна срачу». За роботу Гамлета на трансформаторній будці, зафарбовану місцевими, тоді заступилися харків'яни. Про їхню війну з комунальниками та іншими художниками писали усі ЗМІ.

Восени в Класичному провулку з'явилася нова «Стіна срачу». Три художники сім разів перекрили один одного, але ця подія не вийшла за рамки внутрішніх розборок. Чи є війна між художниками різних стилів, навіщо вони перекривають малюнки колег та за що можуть один одному мститися?

Читати матеріал про залаштунки харківського стрітарту дев'ять хвилин

👉  «Маю право». Історія боротьби кримця

Щоранку кримський татарин Сервер Абібулаєв виходить у центр Харкова, міцно тримаючи в руках два прапори: кримськотатарський та український з написом «Бахчисарай». І так уже три роки.

Харків'яни реагують на прогулянки чоловіка по-різному. Хтось підходить, тисне руку або обіймає та каже: «Дякую». Хтось розповідає про те, як воював. Але є чимало тих, хто підходить, щоби нагрубити або образити.

Під час окупації Криму через погрози Сервер був змушений покинути півострів та переїхати до Києва. А потім — участь у Майдані, поранення й життя на вокзалі.

Читати історію кримця 12 хвилин

👉  Суб'єкти охоронної діяльності. Як живе село під Сєвєродонецьком, яке постраждало від лісових пожеж

Лісові пожежі в посушливу погоду — для України не новина. Одні спалахують від природних причин, інші, на жаль, виникають через людей: то хтось вогнище забуде загасити, або інші підпалити сухостій надумають. Цей рік відзначився масштабними пожежами в Луганській та Харківській областях. З лісових масивів вогонь перекидався на селища та міста. Постраждали десятки людей, багато хто позбувся житла або інших будівель.

Цю тему, звісно, розважальною не назвеш, але не згадати про неї ми не можемо.

Читати репортаж про наслідки пожежі в селищі Смоляніново п'ять хвилин

👉  Крафтове, органічне, українське. Що відомо про ринок вина

Винна індустрія України активно розвивається останні 15 років. У світових масштабах наша країна — молодий виробник. Для порівняння: нинішні лідери глобального ринку — США, Чилі, Аргентина, Австралія, Нова Зеландія — роблять хороше вино з 80-х років минулого сторіччя.

Сьогодні українське вино експортується до Ізраїлю та США, Польщі та Білорусі, до Африки й Азії, та й не тільки. Ми дізналися, як сьогодні живуть українські винороби та як обрати якісне вино.

Читати матеріал про виноробство сім хвилин

👉  «Тут ми пустили коріння». Історія успіху сестер із Донецька

У декількох кілометрах від Харківського аеропорту в селі Мовчани розташувалася ферма з вирощування мікрогріну. Справу заснували сестри — Тетяна Чернікова та Валентина Денисенко. Другий рік улюблене заняття приносить бажані плоди: корисну зеленину замовляють місцеві супермаркети, а майстер-класи з висадки насіння користуються популярністю серед дітей та дорослих.

Починати бізнес з нуля надзвичайно складно. Підприємниці впевнені: для новачка в будь-якій галузі грамотно складений план дій — половина успіху.

Читати історію успіху сестер п’ять з половиною хвилин

👉  25 нот на секунду за роялем. Історія Ніколя

Ніколя Мирошниченко віртуозно грає на роялі. Він досягає швидкості гри 25 нот на секунду. Для порівняння, Любомир Мельник, прозваний «найшвидшим піаністом світу», грає зі швидкістю 19,5 нот на секунду.

Ніколя знають далеко за межами країни й називають найперспективнішим піаністом України. Але ще 11 років тому батьки Ніколя не могли навіть мріяти, що син зможе зіграти хоча б примітивну мелодію: пальці хлопчика практично не рухалися, а медики взагалі обіцяли дитині коротке життя через генетичне порушення.

Читати матеріал про віртуозного музиканта сім хвилин 

Доставити дитинство в «сіру зону»

Яскраві упаковки, коробки з подарунками та передсвяткова метушня. Так волонтери проєкту «Олені святого Миколая» готуються до поїздки в прифронтову зону. Вони збирають гостинці та влаштовують активності для дітей понад чотири роки.

«Весь процес — це не лише про подарунки, а й про досвід радості. Ми влаштовуємо свято непослуху, показуємо, що здорово бути творчим та живим. Війна забирає у дітей дитинство, а ми хочемо його повернути. Подарунки — це як фінальний акт, ресурс на майбутнє», — розкриває ідею проекту Катерина Шуталева.

Ми вирушили в одну з поїздок із волонтерами та дізналися, як це: дарувати дитинство тим, хто не пам'ятає, що таке мир.

Читати повний текст вісім хвилин

ПІДПИШІТЬСЯ НА TELEGRAM-КАНАЛ НАКИПІЛО, щоб бути в курсі свіжих новин

ПІДПИШІТЬСЯ НА TELEGRAM-КАНАЛ НАКИПІЛО

У разі масових заворушень на вулицях міста ми вас повідомимо

X