Я опинився в Іловайському котлі та так званому «зеленому коридорі», який насправді виявився коридором смерті. Потім потрапив у полон до російської Улянівської бригади ВДВ. Вони тоді сказали: «А вас ніхто і не збирався випускати». З їхньої сторони була заплачена дуже висока ціна — це як вже нам розказали.
Сержант Олександр Сарабун — ветеран АТО з Вінницької області — потрапив на війну з першою хвилею мобілізації, а потім добровольцем вступив до батальйону «Донбас». Брав участь у зачистках у районі Бахмута, але найстрашніші його спогади — з Іловайську. Він з побратимами опинився в засаді: обстріли, вибухи, поранення в ногу… Тоді з 35 військових вижили лише 12. Усі потрапили в полон.
«Це було село Червоносільське. Наша машина йшла четвертою в колоні. Я почув слова покійного нашого ротного: „Пацани, це засада, прориваємось з боями“. Прогримів вибух, це вже потім ми дізнались, що ротний загинув в машині», — розповідає боєць.
Олександр згадує, бойовики навіть не приховували, що вони є російськими військовими. Більш того, за його словами, під час бою проти українців стояла тільки російська професійна армія, а так звані «ополченці» з’явилися лише тоді, коли бійців брали у полон.
«Проти нас стояла Псковська, Ульяновська бригади і Кантемирівська дивізія. Загалом їх зайшло 10 тисяч проти півторатисячної нашої армії. На той час це були 500 добровольців і 1000 — армія. Потім, коли я потрапив у полон, один мені сказав: «Я русский контрантник, у меня зарплата 30 тисяч, а за что воюешь ты?»", — розповідає Олександр.
Боєць згадує, супротивники не могли повірити, що з української сторони проти них стоять не професійні військові, а звичайні громадяни-добровольці і весь час хвалилися, що розбили п’ятитисячну армію Нацгвардії.
«Була там якась елітна бригада, яка в Чечні втратила 13 чоловік всього навсього. А тут за 40 минут 220. Так вони кричали, що проти них стоїть дуже велика професійна армія. Однак, коли потім вже, нас розпитували у полоні, і коли вони зрозуміли, що проти них стоять прості вчителя, будівники, прості люди — вони в це не вірили», — говорить військовий.
Російські військові називали полонених добровольців «идейными», погрожували вивезти їх до РФ та судити як ворогів федерації. Проте, на щастя, військових обміняли, але за той час, доки велися перемовини, у Олександра почалась гангрена ноги. Врятувати кінцівку медики не змогли.
Повернення до зони АТО
Після ампутації почався довгий шлях реабілітації та звикання до свого новим станом. Олександр Сарабун пройшов реабілітаційний курс «Школа ходи» в Австрії, там же вирішив, що повернеться до зони АТО.
«З 2015 по 2016 рік я був першим солдатом, який воював при високій ампутації на протезуванні», — говорить Олександр.
10 місяців він служив в 46-му батальйоні «Донбас-Україна», де навчився стріляти на протезі практично з усього виду озброєння.
Зараз Олександр присвятив себе соціальній діяльності. Разом зі членами волонтерської організації «Катарсис» ремонтує автомобілі для зони АТО, з іншими військовими проводить «Уроки миру» для дітей, займається спортом та навіть приймає участь у змаганнях.
До Іловайська, до цього самого коридора, для мене війна була як така легка прогулянка. Но те, що там я побачив, не дай бог нікому такого дивитися, це було страшно.
Олександр говорить, попри весь жах війни, який йому довелось пережити, він побачив дійсно українську націю, якою тепер пишається.
«Я побачив велику відданість нашого народу. Знаєте, таке є прислів’я, що „моя хата з краю“, — тепер я можу сказати точно, що це не про нас. Я бачив людей, які у палаючому москвічі врізалися прямо в танк, тому що той ганяв по полю, давив всіх підряд. І самі загинули, і танк підірвали. Росіяни на те дивилися і не могли зрозуміти, говорили, ви що там, всі наркомани? На що руський офіцер з позивним „Ліс“ сказав: „Нет, они не наркоманы, они идейные, их надо не брать в плен, а сразу убивать, потому что они потом вернутся назад“».
Читати інші історії бійців:
«Там месиво было, мы сутками не спали»
«Надо жить дальше, любить семью и бороться за свою землю»
«Помню, просыпаюсь, а люди под окном скандируют „Дякуємо“»
«Мы держали бой, чтобы ребята могли вернуться в Дебальцево»
ПІДПИШІТЬСЯ НА TELEGRAM-КАНАЛ НАКИПІЛО, щоб бути в курсі свіжих новин
