Торгівля людьми в умовах війни: як діяти? - Накипіло
Картки

Торгівля людьми в умовах війни: як діяти?

За офіційною інформацією Офісу Генерального прокурора, за дев'ять місяців цього року зареєстрували 104 кримінальні правопорушення за статтею «Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини». Станом на 9 вересня Національна соціальна сервісна служба зафіксувала 32 підтверджені випадки експлуатації, найбільша кількість з яких стосувалася втягнення осіб у злочинну діяльність, трудової експлуатації, а також використання у збройних конфліктах. 

За даними UNHCR, станом на 24 серпня 11,1 мільйона людей залишили Україну через війну, при цьому до 9 вересня кількість осіб, яким Національна соціальна сервісна служба підтвердила статус постраждалих від транскордонної торгівлі людьми, дорівнювала 12. 

Проте не лише за кордоном українці можуть постраждати від різних видів експлуатації. Тож ми поговорили з представницею Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Оленою Вихор і розібрали, як діяти в різних ситуаціях, пов’язаних із торгівлею людьми.

У людини є друзі за перепискою в іншій країні, яких вона вживу ніколи не бачила. Вони знають про ситуацію в Україні, тож запрошують її пожити в них під час війни.


«Чи варто їхати, повинна вирішувати сама людина, але в неї має бути ключове розуміння, у яку ситуацію вона може потрапити. Їхати до людей, яких ти в живому форматі ніколи не бачив, — це є надзвичайно великий ризик. Але, якщо ви все ж вирішили це робити, робіть це свідомо», — наголошує Олена Вихор.

Щоб убезпечити себе, перш за все експертка радить поспілкуватися з цими людьми через відеозв’язок і детально розпитати про пропозицію: чи це офіційно, яка точна адреса будинку, чи знають вони контакти посольства України в їхній державі або ж місце його розташування тощо. Під час розмови варто зробити скрін з обличчям людини, до якої ви їдете, і зберегти його в телефоні.

Також, за словами експертки, перед виїздом варто пошукати інформацію про волонтерські штаби, які діють на території тієї держави, зберегти в телефоні контакти представництв України за кордоном, продублювати їх у записник і зробити кілька копій своїх документів.

«У кожній валізі мають знаходитися паперові копії закордонного паспорта і, якщо їдуть діти, їхніх свідоцтв про народження. Бувають різні випадки, але за копіями можна швидше ідентифікувати особу або відновити втрачені документи, ніж починати доводити, що ви це ви». 

Олена Вихор радить після прибуття до іноземної країни звернутися до консульства України, аби проінформувати, що ви є громадянином або громадянкою України й прибули до цієї держави з певною метою. Ще експертка пропонує заздалегідь домовитися з членами родини або іншими довіреними особами про кодове слово: 

«Бувають ситуації, коли людина не може довго говорити по телефону, але вона називає це кодове слово. І той, хто його почув, має зрозуміти: щось сталося. Уже отримавши це повідомлення, він повинен бити на сполох, адже отримав сигнал про небезпеку». 

Якщо раптом така ситуація сталася, одним із ресурсів допомоги може стати звернення до Консультаційного центру Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини за номерами 0800 50 17 20 (безкоштовно в межах України) або 044 299 74 08 (для дзвінків з-за кордону). Обидва номери працюють цілодобово.

Особа розуміє, що перебуває під ризиком потрапляння в трудову чи сексуальну експлуатацію за кордоном. Їй погрожують виселенням і подальшою депортацією.

«Якщо людина перетнула кордон і стала на облік відповідних служб як особа, яка під час бойових дій евакуювалася з України, вона є захищеною перед законом тієї країни, у якій перебуває. Вона так само має право звернутися до поліції для забезпечення своїх прав та інтересів, і ніхто її за це не депортує», — стверджує Олена Вихор.

Якщо людина не зареєстрована й не має відповідного статусу, треба розуміти, на яких засадах вона працює за кордоном: «Якщо ми говоримо про офіційне працевлаштування, боятися нічого не потрібно: людина одразу телефонує до поліції, повідомляє про такий факт, і в офіційному порядку правоохоронці приїжджають і вирішують ситуацію. Інший варіант, якщо людина потрапила за кордон і перебуває там нелегально. Тут треба розуміти ризики: якщо вона потрапить до поліції, то, можливо, буде депортована, проте це збереже їй життя».

Якщо людина опинилася під ризиком потрапляння в експлуатацію, вона може звернутися по допомогу до офіційного представництва України в країні перебування. 

Або ж можливо скористатися гарячими лініями: 527 (Нацiональна гaряча лiнiя з консультування мігрантів та протидiї торгiвлi людьми, працює з 08:00 до 20:00), 15 47 (Гаряча лінія з протидії торгівлі людьми, запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей, працює цілодобово) та 116 123 (Національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації, працює цілодобово). 

Також можна звернутися до Консультаційного центру Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини за номером 044 299 74 08, який призначений для дзвінків з-за кордону.

Людина повірила роботодавцю, а згодом зрозуміла, що потрапила в пастку. Вона віддала документи і не знає мови, аби звернутися по допомогу за кордоном.

Якщо людина має доступ до телефону, необхідно подзвонити на універсальний для більшості європейських країн номер 112, за яким можна звернутися до операторів рідною мовою й викликати поліцію. Якщо часу небагато, треба подзвонити рідним і скористатися кодовим словом, про яке ви домовилися заздалегідь.

Якщо людина може пересуватися, але не має доступу до телефону, Олена Вихор радить вжити заходів, щоб привернути до себе увагу: голосно просити про допомогу, кричати, стукати, плакати тощо.

«У такому разі кривдники, які по відношенню до людини мали би вчиняти протиправні дії, не будуть одразу проявляти агресію. Далі однозначно треба волати до поліції. Людина не повинна думати про те, депортують її, чи ні: у першу чергу вона має думати про збереження власного здоров’я та життя». 

Щоб заздалегідь убезпечити себе від таких ситуацій, варто зберегти контакти гарячих ліній консульських служб, які працюють у країні перебування. Також можна встановити на телефон спеціальні додатки, які дозволяють довіреним особам бачити геолокацію людини в реальному часі та/або інтегровані зі службою 911: SafeUp, UrSafe тощо.

Особа знає, що її родич/родичка зараз перебуває у полоні. Вона не знає, як краще діяти, і думає розпочати публічну кампанію з визволення.

«Ситуації потрапляння в полон й примусового використання у трудовій і сексуальній експлуатації підпадають під один із видів торгівлі людьми: використання у збройному конфлікті», — каже Олена Вихор. 

В Україні працює Об’єднаний центр із пошуку та звільнення полонених. За словами експертки, зараз списки зниклих уточнюють.

Якщо родичі, друзі або знайомі людини не виходять на зв’язок, і є ймовірність того, що вони потрапили в полон, варто звернутися до цього Центру за телефонами: +38 (067) 650 83 32 або +38 (098) 087 36 01 (працюють цілодобово). 

Також звернення можна надсилати на електронну скриньку [email protected] У листі варто зазначити інформацію про можливе перебування зниклих, ім’я та прізвище, а також свої контактні дані для зв’язку. Об’єднаний центр працює як для українських військових, цивільного населення, так і для російських військових. 

Олена Вихор не рекомендує самостійно розпочинати публічні кампанії з визволення. 

«Як показала практика, активне поширення інформації про полоненого в ЗМІ викликає збільшення “ціни” полоненого. Надмірне привернення уваги та створення резонансу спрацьовує по-різному. Тому членам родин полонених треба зважувати всі “за” і “проти”, і всі дії узгоджувати з відповідними органами: СБУ, МВС та іншими силовими структурами».

Особа вважає себе такою, яка була втягнута у військовий конфлікт, і хоче оформити статус постраждалої від торгівлі людьми.

Олена Вихор зазначає, що в такому разі треба звертатися до відповідальної особи, яка визначена районною державною адміністрацією або обласною державною адміністрацією. 

«Якщо людина проживає у віддаленому населеному пункті та розуміє, що за станом здоров’я чи фінансовим станом вона не може приїхати до районного центру, варто звертатися до керівництва своєї територіальної громади. Людина може повідомити, що вона вважає себе особою, яка постраждала від торгівлі людьми, і потребує отримати зразок заяви, яку вона зможе заповнити й надіслати. На сьогоднішній день заяву можна надсилати електронною поштою, але обов’язково зазначати контактний телефон для подальшої комунікації при оформленні опитувального листа», — каже експертка. 

Отримавши заяву, представники обласної або районної державної адміністрації повинні безпосередньо сконтактувати з людиною, і вже тоді буде відкритий процес опитування й розпочата процедура встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми.

Якщо людина зверталася до територіальної громади, районної чи обласної державної адміністрації, але їй відмовили надати консультацію й прийняти заяву, варто звертатися до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини за номером 0800 50 17 20. «У Секретаріаті вже є успішні кейси в поновленні відповідного права», — стверджує Олена Вихор.

Щоб отримати статус особи, постраждалої від торгівлі людьми, під час спілкування з відповідальною особою варто надати якнайбільше підтверджувальної інформації. Підтвердження щодо перебування в полоні людина, якщо її визволили в рамках обміну, може отримати від Служби безпеки України або від Мінреінтеграції. 

Якщо довідки немає, особа має детально описати ситуацію, у якій опинилася, і зазначити декількох свідків, які разом з неї перебували в місцях утримання. Справа може прискоритися, якщо один зі свідків, зазначених людиною, уже має відповідну довідку. Також підтверджувальним документом може стати виписка з лікарні, що в людини погіршився стан здоров’я внаслідок перебування в полоні, або витяг з ЄРДР про відкриття відповідного кримінального провадження.

За словами Олени Вихор, при написанні заяви особа може одразу вказувати, яка саме допомога їй потрібна: це може бути поновлення пенсійних та/або інших виплат, допомога у відновленні документів, написанні заяв до європейських судів, медична, психологічна, матеріальна допомога тощо. 

За безоплатною юридичною і соціально-психологічною допомогою можна звертатися до Центрів допомоги врятованим або ж за номерами гарячих ліній 527, 15 47 та 116 123. Консультації є конфіденційними.

Цей матеріал підготовлений у рамках проєкту ГО «Ла Страда-Україна» та ГО «Жінки в медіа» за підтримки International Media Support (IMS). 

Українки за кордоном: як не потрапити до рук ґвалтівників

ПІДПИШІТЬСЯ НА TELEGRAM-КАНАЛ НАКИПІЛО, щоб бути в курсі свіжих новин

ПІДПИШІТЬСЯ НА TELEGRAM-КАНАЛ НАКИПІЛО

Оперативні та перевірені новини з Харкова

X